Особливості управління ланцюгами поставок

Управління ланцюгами поставок (УЛП) охоплює всі необхідні інструменти, що використовуються, насамперед, для:

• • ефективної інтеграції постачальників, виробників, дистриб'юторів і безпосередніх точок продажів товарної продукції;
• • ефективного розподілу продукції, що виробляється, тобто спрямування її в потрібне місце і в необхідній кількості, а також в указаний час;
• • зменшення вартості продукту в межах ланцюга з гарантією високого рівня послуг.

Управління ланцюгами поставок розглядає всі можливі фактори, що мають вплив на собівартість товару і відповідність його вимогам споживачів. Головною метою управління ланцюгом поставок є підвищення ефективності функціонування ланцюга по всій його довжині і ширині: вартість в межах ЛП (постачальники → виробники → споживачі) повинна бути якомога нижчою. Основними завданнями управління ЛП слід визнати:

• 1) підвищення рентабельності організації за умов акцентування уваги на: підвищенні доходів, використанні реклами, зменшенні собівартості;
• 2) за рахунок достатньої координації всіх логістичних видів діяльності в межах ланцюга поставок створити для клієнта цінний товар, а для кожної ланки ЛП – підвищити прибутковість;
• 3) на основі аналізу вимог клієнтів і координації зусиль всіх ланок (фрагментів) Л П найкращим чином, швидше і ефективніше покращити організацію послуги клієнтам, а також підвищити власний фінансовий рівень.

Управління ланцюгами поставок охоплюють всі види діяльності організації: від стратегічного до тактичного і оперативного. На стратегічному рівні приймаються рішення, які можуть мати довгостроковий вплив на діяльність організації в цілому. Наприклад, це рішення, що стосуються кількості, місцезнаходження і ємності виробничих приміщень та складів, потоку сировини і готової продукції через логістичний ланцюг.

На тактичному рівні розглядаються пропозиції і приймаються рішення на кожний квартал або рік:

• • планування на довгостроковий або короткостроковий період виробництва і постачання;
• • управління запасами;
• • стратегія розподілу готової продукції і розширення кола потенціальних клієнтів.

На оперативному рівні приймаються рішення на кожен день – це складання розкладу виробництва, встановлення термінів поставок продукції клієнтам, планування транспорту.

Висока ефективність в управлінні ланцюгами поставок криється у використанні наступних семи принципів:

• 1) сегментація ринку в залежності від вимог до якості послуг;
• 2) індивідуалізація логістичного ланцюга чи логістичної мережі;
• 3) збір інформації з ринків і розробка відповідних планів;
• 4) індивідуалізація товарів, що необхідні клієнтам;
• 5) вибір стратегічних ресурсів для постачання;
• 6) розвиток технологічної стратегії на рівні всього ланцюга поставок;
• 7) прийняття показників рівня якості щодо всього ланцюга поставок.

Звісно, що реалізація на практиці всіх принципів не завжди можлива і як наслідок невідкладно з'являються погані наслідки. Крім того, невдачі при управлінні ланцюгами поставок можуть бути зв'язані також з:

• • відсутністю інфраструктури, що підтримує функціональну діяльність ЛП;
• • обмеженістю функціональних ініціатив;
• • надлишковими витратами ресурсів і часу за умов часткової координації в роботі управлінських структур ЛП та діяльності, що спрямована на зміни;
• • відсутністю або неправильним виконанням плану щодо змін в ланцюгу поставок, які можуть впливати на різні напрямки розвитку.

Ефективність управління ланцюгом поставок можна оцінити за допомогою багатьох показників. Але, як свідчить досвід діяльності європейських та американських логістичних компаній, достатнім є використання двох показників – рівня надійності роботи ланцюга та рівня ризику щодо своєчасності поставки продукції замовнику.

Надійність сьогодні виступає не тільки в якості комплексного показника діяльності логістичних систем і ланцюгів поставок, але і є одним із основних сучасних логістичних пріоритетів, що закладені в загальну стратегію діяльності логістичних компаній.

Щодо ланцюга поставок надійність повинна визначатися по всій його довжині – від початку і до кінця. Для цього зручно використовувати такі показники надійності як своєчасність поставки (відсоток замовлень, що виконані в зазначений термін) і повнота поставки (відсоток замовлень, що виконані в повному обсязі).

Європейські та американські компанії оцінюють надійність ланцюга поставок у залежності від факторів ризику. Приклад такої оцінки наведено в табл. 4.5.

У сучасній літературі при розгляді проблеми управління ланцюгами поставок досить уваги приділяється моделі SCOR (Supply Chain Operation Reference Model – Довідкова модель операцій ланцюга поставок), що запропонована The Supply Chain Council (США). Ця модель аналізує сьогоднішній стан компанії і її цілі, визначає основні кількісні показники і порівнює їх з даними бенчмаркінга (тобто із кращими показниками в даній галузі або на даному ринку). Для цих цілей SCOR розробила набір показників, що характеризують роботу ланцюгів поставок і їх учасників. Останні, у свою чергу, створили банк інформації про особисті досягнення в сфері логістики, що застосовуються для бенчмаркінга.

Таблиця 4.5. Практика нормування вимог до надійності ланцюгів поставок

Референтна модель SCOR містить уніфікований термінологічний апарат для опису бізнес-процедур учасників ланцюгів поставок, "бібліотеку" типових процесів і показників ефективності цих ланцюгів, допомагає в проведенні реінжинірингу технологій поставок.

За даними Ради по ланцюгах поставок (The Supply Chfin Counsil – SCC), використання моделі SCOR надає фірмам і компаніям можливість:

• 1) різко скоротити логістичні витрати в межах ланцюга поставок;
• 2) прискорити товарообіг;
• 3) зменшити запаси ресурсів (наприклад, Со. Siemens Medical, застосувавши SCOR, скоротила строк доставки продукції майже вдвічі і приблизно на 40 % зменшила обсяг запасів);
• 4) знизити обсяги повернення продукції постачальникам. Модель SCOR версії 6.1 включає:
  • • планування і управління попитом / поставками;
  • • постачання із сформованого обсягу запасів;
  • • розробку і виробництво продукції під замовлення і під запас;
  • • управління замовленнями, складуванням і доставкою продукції;
  • • повернення при необхідності сировини, матеріалів і готової продукції.

Модель SCOR версії 6.1 спрямована на оптимізацію наступних функцій логістичних ланцюгів поставок (табл. 4.6):

• • надійність поставок;
• • оперативність функціонування;
• • гнучкість;
• • витрати функціонування;
• • ефективність управління активами.

Модель SCOR версії 6.1 містить:

• 1) чотири рівні деталізації бізнес-процесів;
• 2) дванадцять основних показників оцінки ефективності ланцюга поставок (табл. 4.6);
• 3) можливі конфігурації логістичних потоків у ланцюгах поставок.

Модель SCOR є хорошим прикладом того, які основні показники ланцюгів поставок слід тримати під контролем. Її додаткові переваги складаються в тому, що вона може стати галузевим логістичним стандартом.

Таблиця 4.6. Функції, що підлягають оптимізації і показники ефективності логістичних ланцюгів поставок