Об'єднання українських земель

23 серпня 1939 р. СРСР і Німеччина за домовленостями Молотова-Ріббентропа поділили сфери впливу в Європі. Друга світова війна була розв'язана 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу. Червона армія 17 вересня 1939 р. перейшла польський кордон і „взяла під свій захист населення Західної України і Західної Білорусі” від гітлерівської агресії. Для законодавчого оформлення цього факту Народні збори у Львові 28- 29 жовтня 1939 р. вирішили „просити” Верховну Раду СРСР прийняти Західну Україну до Радянського Союзу. Це клопотання було задоволено. Наступне питання було пов'язане з Бессарабією, що була загарбана Румунією ще 1918 р. 1 липня 1940 р. війська СРСР вийшли на нові рубежі, частина Бессарабії приєдналася до Молдови, яка з 1924 р. входила до складу УРСР на правах автономії. Верховна Рада СРСР створила Молдавську РСР, приєднала до України Бессарабію і Північну Буковину. За кілька місяців до Румунії були введені німецькі війська, а німецьким керівництвом обіцяно невдовзі повернути Румунії всі українські землі, на які вона претендувала. Наступним кроком СРСР було повернення Закарпаття, що пов'язано з встановлення радянсько-чехословацького кордону.
22 червня 1941 р. фашистська Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. На захоплених територіях німці ввели окупаційний режим і створили власну адміністративну владу, розділили українські землі на дві частини, низку регіонів передали Румунії. Розпочалася колонізація українських земель.

У Львові була проголошена незалежна Україна і 30 червня 1941 р. був створений український уряд під керівництвом Ярослава Стецька, а вже 5 липня його було розігнано окупантами. Широку діяльність на окупованих землях розгорнула ОУН-УПА. Влітку 1943 р. її керівники уклали договір про ненапад з Головною командою угорської армії, який було поширено на всі угорські частини в Україні. У листопаді-грудні в Будапешті було підписано новий договір. Схожу угоду уклали і з румунським урядом, але складним питанням в українсько-румунських відносинах залишалася проблема належності Бессарабії і Північної Буковини, які хотіла отримати Румунія. У жовтні 1944 р. визволенням Закарпатської України було поставлено крапку на майже трирічному пануванні фашистської Німеччини на українській землі.

Українсько-чехословацький кордон

По закінченні Першої світової війни Паризька мирна конференція (січень 1919 р. – січень 1920 р.), намагаючись утворити заслін радянській Росії, закріпила право Чехословаччини на західну частину Закарпатської України до р. Уж. У лютому 1920 р. до складу Чехословацької держави було включено і Закарпатську Україну під назвою Підкарпатська Русь. У 30-ті роки президент Чехословаччини Едвард Бенеш намагався перетворити державу таким чином, щоб „рівноправні народи, які населяли її, мали б власне управління ”. Вимогу запровадження статусу автономії висунула русинсько- українська Народна рада м. Ужгорода – столиці Закарпаття. Після Мюнхенської угоди 30 вересня 1938 р.^[1] центральний уряд пішов на поступки і надав автономію словакам і українцям. 22 листопада 1938 р. парламент Чехословацької республіки офіційно визнав автономний уряд Карпатської України, який очолив Августин Волошин.

Етнічна територія українців була поділена на три частини: західна – Пряшівщина (22% території) відійшла до Словаччини; центральна – Хустський, Берегівський і Ужгородський округи (70% території) під назвою Підкарпатська Русь здобула адміністративну автономію; східна – Мармароський Сигіт з околицями (8% території) залишилась у складі Румунії.

Підкарпатська Україна. З утвердженням самостійності Карпатського краю зростали зазіхання сусідніх держав, особливо Угорщини, на ці землі. Міжнародний віденський арбітраж 2 листопада 1938 р. вирішив територіальну суперечку на користь Угорщини, до якої відійшла майже четверта частина всіх сільських громад Закарпаття, зокрема міста Мукачеве, Ужгород, Берегів – загалом 1856 кв. км території з населенням 180 тис. осіб. У таких складних умовах відбулися вибори до першого сейму Карпатської України. 15 березня 1939 р. сейм проголосив державну самостійність Карпатської України, прийняв Конституцію, визначив назву – Карпатська Україна, державний устрій – президентська республіка, державну мову – українську, прапор – синьо-жовтий, герб і гімн „Ще не вмерла України”, а також визначив кордони. Історія молодої держави була перервана нападом Угорщини. Військо Карпатської України – Карпатська Січ, в якому налічувалося 10 тис. осіб, вело нерівну боротьбу – загинуло 5 тис. карпатських воїнів. У березні 1939 р. Карпатська Україна припинила своє існування.

Наприкінці жовтня 1944 р. війська Четвертого Українського фронту Радянської армії розпочали вивільнення від загарбників Карпат і Закарпатської України. 26 листопада 1944 р. з'їзд народних комітетів Закарпаття в Мукачевому ухвалив Маніфест про вихід Закарпаття зі складу Чехословаччини, заснування державного утворення Закарпатської України і возз'єднання її з УРСР у складі СРСР. У березні 1945 р. між президентами Чехословаччини Е. Бенешем та еміграційним чехословацьким урядом, який перебував у Москві, було узгоджено програму Національного фронту Чехословаччини. Програма передбачала вирішення питання про Закарпатську Україну відповідно до волевиявлення її населення. 29 червня 1945 р. уряди СРСР і Чехословаччини підписали в Москві договір про Закарпатську Україну і відповідний протокол до нього. У договорі зазначалося, що кордони між Словаччиною і Закарпатською Україною станом на 29 вересня 1938 р. стають, із внесеними змінами, кордонами між СРСР і Чехословацькою Республікою згідно з картою, що додається. У протоколі йшлося про узгодження кордонів демаркаційною комісією, про можливість оптації, тобто набуття громадянства, якого забажають мешканці краю до 1 січня 1946 р. з подальшим переселенням (українців – в Україну, чехів і словаків – в Чехословаччину). Цей протокол було ратифіковано Верховною Радою СРСР 27 листопада 1945 р. Слід зауважити, що представники Закарпаття в переговорах у Москві участі не брали. Договір про передачу краю СРСР був ратифікований 22 листопада 1945 р. Тимчасовими національними зборами Чехословацької Республіки. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 р. у межах Закарпатської України було утворено Закарпатську область УРСР, а з 25 січня на її території було запроваджено законодавство Української РСР.

[1] Окупація вермахтом Судетської області, Чехословаччина.