Співробітництво України з країнами Латинської Америки, АТР, Африки
Аргентинська Республіка визнала Україну 5 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 6 січня 1992 р. Діють дипломатичні установи: Посольство України в Аргентинській Республіці, Почесне консульство України у провінції Місьйонес, Почесне консульство України у провінціях Чако та Формоса, Посольство Аргентинської Республіки в Україні. 6 грудня 2013 р. відкрито Почесне консульство у м. Ла-Плата провінції Буенос-Айрес.
Особливе значення для розвитку відносин мав державний візит до Аргентини у жовтні 1995 р. Президента України Леоніда Кучми. За результатами переговорів міністрів закордонних справ Геннадія Удовенка та Гідо ді Телли була підписана Спільна заява з нагоди офіційного візиту в Україну 31 жовтня – 01 листопада 1996 р., у якій українська сторона висловила вдячність за узгодження дванадцяти проектів співпраці з Україною у межах Аргентинського фонду горизонтального співробітництва. Досягнуті домовленості заклали підгрунтя для розвитку політичного діалогу, договірно-правової основи відносин, визначили основні напрями співпраці на двосторонньому та багатосторонньому рівнях. У червні 1998 р. Президент Аргентини К. Менем здійснив офіційний візит в Україну, був підписаний Договір про дружні відносини і співробітництво. У вересні 2000 р. під час роботи чергової сесії ГА ООН Президент України Л. Кучма мав зустріч з Президентом Аргентини Ф. де ла Руа.
Додаткового імпульсу двостороннім відносинам надали офіційні візити Міністра закордонних справ, міжнародної торгівлі та культу Аргентини Е. Тімермана в Україну (18-20 квітня 2011 р.) та Міністра закордонних справ України К. Грищенка в АР (22-24 квітня 2012 р.). Важливу роль у розвитку дружніх відносин відіграє міжпарламентське співробітництво. З 2002 р. у Верховній Раді України функціонує депутатська група з міжпарламентських зв'язків з АР, склад якої було оновлено у березні 2013 р. після останніх парламентських виборів.
Договірно-правова основа співпраці – 46 чинних угод міждержавного, міжурядового, міжвідомчого, міжрегіонального та міжінституційного характеру. Забезпечено необхідне законодавче поле для розбудови двостороннього співробітництва у політичній, торговельно-економічній, науково-технічній та гуманітарній сферах. Міжурядова українсько-аргентинська комісія з питань торговельно-економічного співробітництва покликана сприяти поглибленню співпраці між країнами.
За даними Міністерства доходів і зборів України у 2013 р. загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Аргентиною становив 129,2 млн дол. (у 2012 р. – 131,2 млн дол.). Експорт склав 11 млн дол., а імпорт – 118,2 млн дол. Від'ємне для України сальдо торгівлі товарами склало - 107,2 млн дол. (у 2012 р. – 107,7 млн дол. США).
В Аргентині, за експертними оцінками, проживають близько 250-300 тис. етнічних українців. При центральних відділеннях і філіях Українського культурного товариства „Просвіта” та Українського товариства „Відродження”, а також при Українській Греко-Католицькій Церкві в столиці та провінції Буенос-Айрес діють суботні школи, де вивчається українська мова і низка українознавчих дисциплін. Також курси мови викладаються у Національному Університеті провінції Місьйонес, Українському культурному товаристві „27-го серпня” в м. Посадас провінції Місьйонес, Почесних консульствах України в провінціях Місьйонес і Чако (Формоса), в Національному Північно-східному Університеті (UNNE) в м. Ресістенсія та його філіях в містах Сан-Бернардо і Лас-Бреньяс провінції Чако. Активно підтримує Україну численна українська діаспора в Аргентині, яка у 2007 р. відзначила 110-річчя з часу прибуття перших українських переселенців.
Федеративна Республіка Бразилія визнала незалежність України 26 грудня 1991 р., а 11 лютого 1992 р. встановлено дипломатичні відносини. Діють дипломатичні установи: Посольство України у Федеративній Республіці Бразилія, Генеральне консульство України в м. Сан-Паулу, Консульство України в м. Куритіба, Посольство Федеративної Республіки Бразилія в Україні. Серед контактів на вищому рівні: 20–22 жовтня 2003 р. – офіційний візит Президента України до Федеративної Республіки Бразилія; 1-2 грудня 2009 р. – державний візит Президента Федеративної Республіки Бразилія Л.І. Лули да Сілва в Україну; 23-25 жовтня 2011 р. – державний візит Президента України до Бразилії; 19-20 січня 2012 р. – офіційний візит Міністра закордонних справ України К. Грищенка до Бразилії; 3 липня 2013 р. – офіційний візит Міністра закордонних справ Бразилії А. Патріоти в Україну.
Діє Спільна українсько-бразильська міжурядова комісія з торговельно-економічного співробітництва (МКТЕС), шосте засідання якої відбулося 08 листопада 2013 р. у м. Бразиліа під головуванням Міністра економічного розвитку і торгівлі України та Генерального секретаря (Першого заступника Міністра) МЗС Бразилії. Працює також Підкомісія з питань торгівлі та інвестицій. Кількість чинних документів – 52, з яких виокремимо Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Федеративною Республікою Бразилія (25 жовтня 1995 р.); міжурядову Угоду про торговельно-економічне співробітництво (11 вересня 1996 р.); Договір про довгострокове співробітництво у використанні ракети-носія „Циклон-4” на пусковому центрі „Алка́тара" (22 вересня 2004 р.) тощо.
За даними Міністерства доходів і зборів України за 2013 р. загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Бразилією зменшився у порівнянні з попереднім роком на 28,2 % (на 259,2 млн дол.) і становив 661,4 млн дол. Експорт українських товарів до Бразилії скоротився на 149,7 млн дол. (на 42,9 %) та склав 198,8 млн дол. Імпорт бразильських товарів в Україну також скоротився на 109,5 млн дол. (на 19,2 %) та становив 462,6 млн дол. Негативне для України сальдо торгівлі товарами склало 263,8 млн дол. В експорті української продукції переважають добрива (53,1%); чорні метали (13,5 %); енергетичні матеріали (11,1 %); вироби з чорних металів (4,5 %); каучук та гума (3,7 %); фармацевтична продукція (3,1 %). Основними статтями імпорту з Бразилії е:м'ясо та харчові субпродукти (47 %); тютюн (14,6 %); кава (10,4%); феросплави (5,8 %).
Двостороння торгівля послугами у 2013 р. зменшилася на 9,1 % і склала 5,5 млн дол. З них експорт українських послуг становив 03 млн дол., а імпорт послуг з Бразилії- 2,5 млн дол. (зростання на 7,2 %). Позитивне для України сальдо торгівлі послугами склало 0,5 млн дол. В економіці України відсутні прямі інвестиції з Бразилії.
Найважливішою сферою українсько-бразильського співробітництва є реалізація спільного космічного проекту Циклон-4 – Алкантара (Centro de Laniamento de Alcantara – CLA, Бразилія), на який вже витрачено близько 01 млрд. дол. Темпи створення бразильського космодрому з-за подій в Україні уповільнюються. За планами перший пуск PH має відбутися на початку 2015 р. Уряд Бразилії визнає, що терміни будівництва можуть бути змінені з огляду на військову напругу у Східній Європі. Будівництво ведеться міжнародним консорціумом Alcantara Cyclone Space (ACS). Угода між країнами підписана у 2003 р., переговори щодо будівництва космодрому також велися із США. Бразилія обрала Україну, оскільки наша держава є не тільки нащадком космічних технологій, а й одним із світових лідерів в космічній сфері.
PH „Циклон” використовується з 1969 р. і має доволі значні успіхи. Було виконано 226 запусків, з яких тільки шість зазнали невдачі. Виробництво PH здійснює група з 16 компаній, збирання ракет „Циклон-4” здійснюється у м. Дніпропетровську. Нова версія ракети матиме більш високу точність виведення апаратів на орбіту із збільшенням 30-відсоткового запасу пального; термін служби PH – до 20 років. Космодром розташований на півострові Сан-Луіс і з-за близькості до екватора запуски PH з Алькантари потребують менше палива, ніж запуски з мису Канаверал (США) і Байконур (Казахстан). Іншим двостороннім перспективним проектом співпраці є проект українського державного підприємства ПрАТ „Індар” та бразильської державної фармакологічної компанії „Фіокруз/Фармангінюс” (м. Ріо-де-Жанейро) з виробництва в Бразилії інсуліну за українською технологією.
Республіка Куба визнала Україну 06 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини країни встановили 12 березня 1992 р. Діють дипломатичні установи: Посольство України в м. Гавана (вересень 1993 р.), Генеральне консульство Куби в Україні набуло статусу посольства (1992 р.). Основні контакти на найвищому рівні: 2000 р. – робочий візит Президента України до Куби; 20-23 жовтня 2011 р. під час державного візиту Президента України проведено переговори з Головою Державної Ради та Ради Міністрів Куби Раулем Кастро та лідером кубинської революції Фіделем Кастро, підписано 6 двосторонніх документів, проведено бізнес-форум за участю представницької делегації України. Доволі регулярними стали контакти зовнішньополітичних відомств: 1995 р., 1998 р., 2002 р., 2003 р., 2010 р., 2011 р.; розвивається міжпарламентське співробітництво. В Національній Асамблеї народної влади Республіки Куба діє Група дружби „Куба – Україна”.
Кількість чинних двосторонніх документів – 61, з яких найважливішими є Угода між Урядом України та Урядом Республіки Куба про сприяння та взаємний захист інвестицій (20.05.1995 р., набула чинності 04.12.1996 р.); Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Куба про торгово-економічне співробітництво (20.06.1998 р., набула чинності 11.08.1999 р.).
Обсяги торгівлі товарами між Україною та Кубою у 2013 р. склали 139,4 млн дол. і збільшились у 4,5 рази у порівнянні з 2012 р. Експорт українських товарів зріс у 4,7 рази та склав 137,8 млн дол. Імпорт з Куби зменшився на 9,6% і становив 1,6 млн. Позитивне для України сальдо склало +136,2 млн дол. Обсяги торгівлі послугами між Україною та Кубою у січні-вересні 2013 р. склали 1,41 млн дол. і збільшились у 6,7 рази, порівняно з 2012 р. Позитивне для України сальдо в торгівлі послугами склало 223,5 тис. дол. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України з Куби становили 2,1 млн дол. (на початок 2013 р. – 421,5 тис. дол.). Найбільші обсяги інвестицій надійшли у сферу охорони здоров'я, фармацевтичну галузь. Українських інвестицій в економіку Куби не зареєстровано.
Головним напрямом українсько-кубинського культурно-гуманітарного співробітництва залишається лікування та оздоровлення дітей з України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Лікувальна Програма „Діти Чорнобиля” була безпосередньо ініційована з 1990 р. тодішнім Головою Державної Ради та Ради Міністрів Куби Фіделем Кастро. Реабілітацію на Кубі у відомому оздоровчому центрі Тарара (Місто Чуда – ісп. Сьюдад- Милагрос) пройшли 24 тис. українських дітей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. З подякою до кубинського народу звернулося українське суспільство у 20-у річницю українсько- кубинського співробітництва щодо реалізації програм з лікування та оздоровлення чорнобильських дітей, про що йдеться у відповідному Указі Президента України[1]. У листопаді 2011 р. кубинська сторона повідомила про припинення надання послуг на безкоштовних умовах. Наразі МОЗ України узгоджує з кубинською стороною умови відновлення Програми з лікування українських дітей на комерційній основі.
Мексиканські Сполучені Штати визнали незалежність України 25 грудня 1991 р., а дипломатичні відносини були встановлені 14 січня 1992 р. Відкриті Посольство України в Мексиці з 1999 р. і Посольство Мексики в Україні з 2005 р. Перший державний візит в Мексику Президента України Л. Кучми відбувся 24–26 вересня 1997 р. 19-20 червня 2005 р. – Державний візит в Україну Президента Мексики Вісенте Фокса Кесади; 22-23 січня 2012 р. – Офіційний візит до Мексики Міністра закордонних справ України К. Грищенка. Держави створили Українсько-Мексиканську Міжурядову Комісію (УММК), перше засідання якої відбулося у листопаді 2007 р. в м. Мехіко. У 2010-2012 pp. засідань УММК не проводилося. Попередні терміни наступного засідання – 2015 р.
Договірно-правова основа відносин нараховує 22 чинні документи міждержавного, міжурядового, міжвідомчого, міжрегіонального та міжінституційного характеру, які охоплюють широкий спектр галузей українсько-мексиканського співробітництва – торговельно-економічну, науково-технічну, гуманітарну тощо. На опрацюванні сторін перебувають 17 проектів двосторонніх документів.
Мексика посідає одне з провідних місць серед торговельних партнерів України в Латинській Америці та Карибському басейні. Двосторонні відносини між Україною та Мексикою в економічній сфері регулюються положеннями Угоди про торговельно- економічне співробітництво між Урядом України та Урядом Мексиканських Сполучених Штатів, що набула чинності 19 грудня 2004 р. За 2013 р. обсяг двосторонньої торгівлі товарами склав 240,3 млн дол. при позитивному для України сальдо у 16,7 млн. При цьому експорт з України в Мексику становив 128,5 млн, а імпорт з Мексики – 111,8 млн дол. У порівнянні з 2012 р. спостерігалось зменшення українського експорту до Мексики на 36 %. Обсяги імпорту в Україну не змінилися. Основу українського експорту склали азотні добрива (62 %) та продукція металургійної промисловості (30 %). Основні статті імпорту з Мексики: легкові автомобілі – 17 %, польовий шпат – 14,4 %, прилади для медицини – 8 %, обладнання для машин – 5 %, спирт етиловий – 4,6 %, телефонні апарати – 3,9 %, вакцини – 3,7 % та лікарські засоби дозовані – 3,4 %. Обсяги торгівлі послугами між двома країнами за підсумками 9 місяців 2013 р. дещо зменшились, порівняно з аналогічним періодом 2012 р., і становили 819 тис. дол. Експорт послуг з України склав 202 тис. дол., а імпорт з Мексики в Україну становив 617 тис. дол. В українському експорті переважали послуги, пов'язані з подорожами, а основу імпорту склали державні та урядові послуги.
Співпраця в гуманітарній сфері спирається на Угоду між Урядом України та Урядом Мексиканських Сполучених Штатів від 25.09.1997 р. Існуюча договірно-правова база дозволяє розвивати і поглиблювати усі напрями двосторонньої гуманітарної співпраці, зокрема забезпечити широке взаємне ознайомлення з національними традиціями, історією та культурно-мистецьким надбанням обох народів. Головною подією у галузі культурно-гуманітарного співробітництва у 2012-2013 pp. була участь України у Ярмарку культур країн-друзів, що проводився в Мексиці. У 2013 р. український стенд відвідало понад 2 млн осіб. Щороку Посольство України в Мексиці організує фотовиставку „Україна у моєму серці”. Разом з фундацією „Мексика – Україна” проведено низку культурних заходів. На постійній основі в мистецьких центрах Мехіко проходять виставки робіт української художниці Ніни Коби та мексиканського художника Мігеля Рінкона, який малює у петриківському стилі.
Окремим напрямом розвитку гуманітарного співробітництва є наукові обміни між Україною та Мексикою, що тривають з середини 1990-х pp. Значну підтримку в реалізації цих проектів надає Національна Рада з питань науки: понад 50 українських науковців та викладачів працюють в провідних мексиканських університетах та дослідних центрах. Збільшується кількість мексиканських студентів, які навчаються в Україні. Започатковано спільні проекти між Національним політехнічним інститутом Мексики та Національним аерокосмічним університетом України ім. М. Є. Жуковського „Харківський авіаційний інститут”. Розвивається міжрегіональне співробітництво України та Мексики.
Республіка Парагвай визнала незалежність України 01 квітня 1992 р. Дипломатичні відносини встановлено 26 лютого 1993 р. Діють дипломатичні установи: Посольство України в Аргентині, яке у Парагваї працює за сумісництвом, Почесне консульство України у Парагваї, Посольство Парагваю в Австрії: в Україні за сумісництвом, почесне консульство Парагваю в Україні.
У лютому 2008 р. Міністр закордонних справ Парагваю Р. Рамірес вперше в історії українсько-парагвайських відносин відвідав Україну з офіційним візитом. Додаткового імпульсу двостороннім відносинам надав перший візит Міністра закордонних справ України К. Грищенка 26 квітня 2012 р., під час якого був підписаний Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною та Республікою Парагвай.
Договірно-правова основа українсько-парагвайських відносин становить 8 документів. Серед найважливіших – Протокол про встановлення дипломатичних відносин, Міжурядова Угода про скасування віз і Угода про торговельно-економічне співробітництво. За даними Міністерства доходів і зборів України у 2013 р. загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Парагваєм становив 1186 тис. дол. (у 2012 р. – 8 527 тис. дол.). Експорт українських товарів у 2013 р. склав 939 тис. дол. (у 2012 р. – 8194 тис. дол.). Імпорт товарів в Україну у 2013 р. становив 247 тис. дол. (у 2012 р. – 333 тис. дол.). Позитивне для України сальдо торгівлі товарами склало у 2013 р. 692 тис. дол.
Республіка Перу визнала незалежність України 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 07 травня 1992 р. У вересні 1993 р. Посол Перу в Російській Федерації А. Лекарос де Коссіо вручив Президентові України Л. Кравчуку вірчі грамоти як перший Посол Перу в Україні за сумісництвом. Посольство України в Перу було відкрито у жовтні 2003 р. У травні 2000 р. була започаткована діяльність Почесного консульства Перу в Україні.
26-30 квітня 2012 р. Міністр закордонних справ України К. Грищенко здійснив офіційний візит до Республіки Перу на запрошення Глави зовнішньополітичного відомства цієї держави Р. Ронкаліоло. Метою візиту, який відбувся у контексті відзначення 20-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Перу, була активізація політичного діалогу на високому рівні та визначення шляхів подальшого розвитку двостороннього співробітництва, зокрема в торговельно-економічній та інших сферах.
Чинними є 25 документів українсько-перуанського співробітництва. Основними серед них є: Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Перу (07 травня 1992 р.); Договір між Україною та Республікою Перу про дружні відносини та співробітництво (08 червня 2006 р.); Угода між Урядом України та Урядом Республіки Перу про взаємне визнання документів про освіту та вчені звання (16 липня 2004 р.); Угода між Урядом України та Урядом Республіки Перу про скасування віз для громадян, які користуються дипломатичними, службовими та спеціальними паспортами (27 березня 2005 р.); Торговельно-економічна угода між Урядом України та Урядом Республіки Перу (07 листопада 2005 р.); Рамкова угода між Урядом України та Урядом Республіки Перу щодо співробітництва у сфері космічної діяльності (ЗО травня 2011 р.); Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Перу про військово-технічне співробітництво (20 січня 2014 р.).
Розвиваються міжрегіональні контакти. У жовтні 2005 р. Київ відвідав мер м. Ліма Луїс Кастаньєди. У червні 2007 р. під час перебування в Перу делегації Бориспільської міської ради було підписано Угоду про співробітництво між м. Бориспіль та перуанським м. Кальяо. У лютому 2010 р. Ліму відвідала делегація Київ- ради: в результаті підписано Договір про побратимство між столицями держав про розвиток двостороннього співробітництва.
За даними Міністерства доходів і зборів України у 2013 р. товарообіг між Україною та Перу склав 34,55 млн дол. та зменшився на 56 % порівняно з 2012 р. Експорт українських товарів становив 25,97 млн, а імпорт перуанської продукції в Україну – 8,58 млн дол. Склалося позитивне для України сальдо зовнішньої торгівлі – 17,4 млн дол. Основу українського експорту становили двигуни турбореактивні, турбогвинтові та інші газові турбіни, частини літальних апаратів, прокат плоский з вуглецевої сталі та інше обладнання. Основними товарами імпорту з Перу є морська риба та ракоподібні, продукція легкої промисловості та сільського господарства (включно з кавою, прянощами та харчовими добавками).
Східна Республіка Уругвай визнала незалежну Україну 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 18 травня 1992 р. Дипломатичні установи: Посольство України в Аргентині (в Уругваї за сумісництвом), почесне консульство України в Уругваї, Посольство Уругваю в Польщі (в Україні за сумісництвом), Почесне консульство Уругваю в Україні.
26 квітня 2012 р. відбувся офіційний візит Міністра закордонних справ України К. Грищенка в Уругвай. Під час цього візиту був підписаний Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною та Східною Республікою Уругвай. У 2013 р. загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між країнами становив 12,97 млн дол. (у 2012 р. – 12,48 млн дол.). Експорт українських товарів до Уругваю склав 169 тис. дол. (у 2012 р. – 197 тис. дол.). Імпорт товарів з Уругваю в
Україну склав 12,8 млн дол. (у 2012 р. -12,28 млн дол.). Від'ємне сальдо торгівлі товарами д ля України склало -12,6 млн дол.
Республіка Чилі. Визнання незалежності України: 9 січня 1992 р. Встановлення дипломатичних відносин: 28 січня 1992 р. Дипломатичні установи: Посольство України в Аргентині (у Чилі за сумісництвом), Почесне консульство України в Чилі, Посольство Чилі в Росії (в Україні за сумісництвом), Почесне консульство Чилі в Україні.
Особливе значення для розвитку українсько-чилійського співробітництва мав офіційний візит до Республіки Чилі у жовтні 1995 р. Президента України Л. Кучми, в ході якого було визначено пріоритетні напрями двосторонньої співпраці, закладено основи для розвитку українсько-чилійських відносин у різних сферах, підписано перші двосторонні документи. 6-7 червня 2011 р. у столиці Чилі м. Сантьяго відбулося перше засідання Урядової українсько-чилійської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва. 26 вересня 2011 р. у рамках 66-ї сесії ГА ООН у м. Нью-Йорку міністри закордонних справ провели переговори з широкого кола питань.
Договірно-правова база українсько-чилійських відносин нараховує 18 двосторонніх документів, найважливішими серед яких є міжурядова Угода про торговельно-економічне співробітництво, міждержавна Угода про взаємне сприяння та захист інвестицій, міжурядова Угода про співробітництво в галузі культури, освіти, науки.
За даними Міністерства доходів і зборів України у 2013 р. загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною і Чилі становив 93,76 млн дол. (у 2012 р. – 66,5 млн дол.). Експорт українських товарів до Чилі у 2013 р. склав 1,2 млн дол. (у 2012 р. – 2,28 млн дол.). Імпорт товарів в Україну у 2013 р. становив 92,5 млн дол. (у 2012 р. – 64,2 млн дол.). Від'ємне для України сальдо торгівлі товарами склало у 2013 р. -91,3 млн дол.[2]
Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) з погляду розвитку вітчизняної промисловості, експорту новітніх технологій, наукового співробітництва становлять значний інтерес для України. У регіоні, який названо регіоном XXI століття, проживає більш як половина людства, виробляється понад 50 % товарної продукції світу, сконцентровано 40 % обсягу світової торгівлі. Регіон забезпечує половину всіх світових інвестицій. АТР відіграє дедалі помітнішу роль і в глобальній політиці. За панування в регіоні йде боротьба між могутніми країнами світу. Економічні успіхи Японії, Китаю, Республіки Корея, Індонезії, Сінгапуру, Таїланду, Австралії, Малайзії заслуговують на увагу: досвід цих країн може бути використаний і Україною. Одним із основних чинників зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної стратегії України є збалансований розвиток зв'язків із країнами регіону. Між країнами АТР і Україною розвивається співпраця в залученні інвестицій для реконструкції і переобладнання вітчизняних підприємств, у судно- та авіабудуванні, освоєнні космосу, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Країни АТР виявляють інтерес до української металургії, машинобудування, військово-технічної продукції. Перспективним може бути залучення України до таких об'єднань, як Азіатсько- Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.
Розбудова відносин з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) є одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. Важливість розвитку політичного й економічного співробітництва визначається його провідною роллю у світовій економіці, однією з рушійних сил глобального розвитку. За оцінками експертів, для більшості держав регіону прогнозується стрімкий економічний розвиток та посилення політичного впливу в глобальному вимірі. Провідні країни регіону: КНР – постійний член РБ ООН, найбільша за населенням держава, друга економіка світу. Японія – третя економіка світу, Індонезія – найбільша мусульманська країна, азійські тигри – Сінгапур і Республіка Корея.
Відносини України з державами АТР на сучасному етапі набувають принципово нових рис прагматичної багатовимірної співпраці. Протягом 2010-2012 pp. значно активізувався політичний діалог на усіх рівнях, сформувалися нові принципи торговельно- економічної взаємодії, а також розширилась договірно-правова основа відносин. Здійснено обміни візитами найвищого і високого рівнів з Китаєм, Японією, Республікою Корея, В'єтнамом, Сінгапуром, Малайзією, Таїландом, Монголією, Брунеєм Даруссаламом. Відносини з КНР вийшли на рівень стратегічного партнерства.
Економічна співпраця України з АТР характеризується невпинним зростанням обсягів товарообороту. Найбільшими торговельними партнерами у регіоні є Китай, Японія та Республіка Корея. Беручи до уваги перетворення деяких країн АТР на експортерів капіталу, поступово розвивається інвестиційне співробітництво України з державами Східної і Південно-Східної Азії. Найбільшу зацікавленість азійські інвестори виявляють до аграрного сектору, інфраструктурного будівництва, енергетики та енергозбереження тощо. Зважаючи на світове лідерство регіону з розвитку новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, перспективним напрямом співпраці України з країнами АТР є сфера науки і техніки.
У 2011 р. було відновлено українсько-індійський політичний діалог на високому рівні. Відбувся візит до Індії Міністра закордонних справ України, готувався візит Президента України до цієї держави у 2012 р. За результатами участі у 2011 р. у Київському саміті з безпекового та інноваційного використання ядерної енергії індійська сторона оголосила про рішення надати 01 млн дол. на реалізацію Чорнобильських проектів. Активізувала роботу Міжурядова українсько-індійська комісія, почастішали візити на рівні керівників органів законодавчої влади та національної безпеки. Продовжується конструктивна співпраця між Україною та Республікою Індія в рамках ООН тощо.
Україна реалізує один із важливих напрямів зовнішньополітичної стратегії нашої держави щодо поступального розвитку відносин з країнами Близького Сходу та Африки, які становлять інтерес, насамперед, як перспективні торговельно-економічні партнери. Останнім часом активізовано політичний діалог з близькосхідними державами з метою формування договірної основи, спрямованої на залучення, зокрема, потужного капіталу монархій
Перської затоки до інвестування в Україну. Відбулася низка заходів високого рівня з Катаром, Саудівською Аравією та ОАЕ, що вперше спостерігалося в історії двосторонніх відносин.
Протягом останнього часу відбувався інтенсивний обмін візитами з країнами Близькосхідного регіону: 7 – на рівні глав держав (Йорданія, Ізраїль, Катар, Сирія), 2 – на рівні глав урядів (Ізраїль, Ліван), 15 – на рівні міністрів закордонних справ (Ізраїль, Ліван, Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Сирія, Йорданія). Тенденційним стало зростання обсягів двосторонньої торгівлі майже з усіма країнами Близького Сходу та розширення її номенклатури.
Продовжується робота з усунення торговельних та візових перешкод з країнами Близького Сходу щодо укладання угод про вільну торгівлю з Ліваном та Ізраїлем, скасування візового режиму, що успішно реалізовано у 2011 р. з Ізраїлем. Внаслідок загострення політичної ситуації в арабському світі спостерігалось певне уповільнення політичних контактів України з регіоном.
Українська держава продовжувала розвивати постійний діалог з північно-африканськими країнами – Алжиром, Єгиптом, Марокко, Тунісом. МЗС України проводить роботу з відновлення взаємовигідного співробітництва з Лівією. Після народження нової африканської держави у 2011 р. – Республіки Південний Судан – Україна визнала її незалежність.
З метою подальшого розвитку домовленостей, досягнутих з Лівією та Єгиптом у 2010 р., МЗС спільно з Мінагрополітики та продовольства України забезпечили включення нашої держави до списку офіційних постачальників зернових до Арабської Республіки Єгипет.
Особливе місце в українській політиці посідає Китайська Народна Республіка (КНР), яка визнала незалежну Україну 27 грудня 1991 р., а дипломатичні відносини встановлено 04 січня 1992 р., тоді ж відкрито Посольство КНР в Україні. Генеральне консульство України в Шанхаї відкрито 2001 р. З 2006 р. у м. Одеса функціонує Генеральне консульство КНР. Між Україною і Китаєм укладено 287 документів (2013 р.): 172 документа з основного списку та 115 – додаткового списку (протоколи міжурядових комісій/підкомісій, контракти про підготовку військовослужбовців та ін.).[3]
04 грудня 1994 р. Уряд КНР виступив із Заявою про надання Україні гарантій безпеки як неядерній державі. Між Україною та КНР задекларовано відносини стратегічного партнерства, що закріплено у Спільній декларації про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР, підписаній 20 червня 2011 р. за підсумками державного візиту Голови КНР Ху Цзіньтао в Україну. Поза названим документом за важливістю виокремимо Договір про дружбу і співробітництво між Україною і КНР, Спільну декларацію України і КНР про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства та Програму розвитку відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР на 2014–2018 pp. Підписані 05 грудня 2013 р. політичні документи покликані поглибити та розвивати стратегічні, дружні зв'язки між нашими країнами.
Китай та Україна співробітничають у питаннях безпеки та взаємодопомоги. Український уряд був одним із перших, хто вчасно надав Китаю допомогу у ліквідації наслідків землетрусу в травні 2008 р. Водночас Китай надав фінансову допомогу жителям західних областей України, що постраждали від повені. Особливу увагу уряди надають співпраці країн у міжнародних організаціях.
31 жовтня 1992 р. була створена Міжурядова комісія з питань торгово-економічного співробітництва, з 2011 р. – Комісія зі співробітництва. В її рамках створено профільні Підкомісії (у т.ч. з науково-технічної співпраці, з питань співробітництва в космічній галузі). У 2012 р. сторонами затверджено Програму науково- технічного співробітництва на 2013-2014 pp., що передбачає реалізацію низки конкретних проектів між науково-дослідними та освітніми установами обох країн. У космічній галузі доопрацьовано Програму співробітництва у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях на 2011–2015 pp. Підкомісія в галузі освіти піклується про наукову співпрацю, науковий обмін, співробітництво ВНЗ обох країн. У 2013 р. кількість державних стипендій, що надає одна сторона студентам іншої сторони, була збільшена у чотири рази: з 25 до 100. До того ж в Україні функціонує 5 Інститутів Конфуція, в яких вивчаються китайська мова та культура: в Луганському, Київському, Харківському національних університетах, у Південноукраїнському національному педагогічному університеті та у Київському національному лінгвістичному університеті. Підкомісія з питань співробітництва у галузі медицини головним чином вивчає можливості співпраці у галузі традиційної китайської медицини. В Україні створено лікувально-діагностичний Центр традиційної китайської медицини. У 2013 р. підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державною службою України з лікарських засобів та Державною адміністрацією КНР з контролю продуктів харчування та лікарських засобів.
Активно розвивається міжрегіональне співробітництво, що спирається на 77 договірних паперів: область-провінція (16), місто-місто (28), область-місто (2), місто-провінція (1). Особливо зацікавлені у співпраці з КНР такі міста і бласті, як Запорізька, Луганська, Київська, АР Крим, мм. Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Маріуполь, Миколаїв та ін. Як приклад, Угоду про співробітництво уклали Сумська область і провінція Гуйчжоу, м. Ічан (пр. Хубей) і м. Запоріжжя, м. Дечжоу (пр. Шаньдун) і м. Миколаїв тощо.
Торговельно-економічна співпраця між Україною та КНР регулюється Угодою між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки про торговельно-економічне співробітництво (1992 р.), згідно з якою встановлено режим найбільшого сприяння щодо стягнення мита на експортні та імпортні товари двох країн, податків та інших внутрішніх зборів. Загальний стан торгівлі характеризується відновленням докризових показників, сталим зростанням при збереженні тенденції до суттєвого превалювання імпорту з КНР над поставками української продукції до Китаю. За даними Держкомстату України, у 2013 р. загальний товарообіг між Україною та КНР збільшився у порівнянні з 2012 р. на 8,4 % і склав 10,63 млрд. дол. Український експорт становив 2,73 млрд, дол. (збільшення на 53,4%), імпорт з КНР – 7,90 млрд. дол. (залишився на рівні 2012 р.). Від'ємне сальдо України в торгівлі з КНР за 2013 р. склало 5,17 млрд. дол.
За даними Держкомстату України, головними товарними позиціями українського експорту у 2013 р. були: мінеральні продукти (залізні, титанові, цирконієві руди), питома вага яких становила близько 67 %; жири і масла тваринного або рослинного походження, частка яких збільшилася майже до 14 %; машини, устаткування і механізми (в основному, газові турбіни), частка яких склала практично 10 %. У структурі китайського імпорту у 2013 р. основними товарними групами були: машини, устаткування та механізми – 36 %, неблагородні метали та вироби з них – 12 %, текстиль та текстильні вироби – 10 %, взуття, головні убори, парасольки – 9%, пластмаси та каучук – 7 %.
Слід зазначити, що у структурі торговельного обігу спостерігається значний дисбаланс: імпорт китайських товарів практично втричі перевищує український експорт до Китаю. При цьому, якщо китайський імпорт до України є збалансованим (практично всі товарні групи рівно представлені), то український експорт до КНР є, в принципі, монокультурним і сировинним (руди, шлаки, сировина для металургії). Причинами такої ситуації є географічна віддаленість, що ускладнює доставку деяких товарних груп, налагодження з Китаєм власного виробництва продукції, яка традиційно складає основу українського експорту (продукція чорної та хімічної металургії, яка свого часу забезпечувала позитивне сальдо у торгівлі з КНР). На думку китайських експертів, головним обмежувальним чинником українського експорту є велика вартість української технологічної продукції та її якісне відставання від аналогічної продукції основних світових виробників.
Інвестиційне співробітництво поки що не відповідає можливостям Китаю і потребам України. Нарощування обсягів імпорту з КНР не супроводжується активізацією інвестиційного співробітництва (0,48 % у загальному обсязі залучених прямих іноземних інвестицій), українські інвестиції в КНР також практично відсутні. Станом на 01.01.2014 р. обсяг залучених в економіку України китайських інвестицій становив 20,3 млн дол. Пріоритетом інвестиційних проектів користується промисловість (42,7 % від запального обсягу; сфера торгівлі (19,0 %); сільське, лісове та рибне господарство (9,8 %). Станом на 01.01.2014 р. загальний обсяг інвестицій з України до Китаю склав 916,0 тис. дол.; у 2013 р. українські інвестицій не залучалися.
Позитивним прикладом співробітництва є китайсько-українські технологічні парки, які працюють в галузях фармацевтики і машинобудування: у м. Цзінань (провінція Шаньдун), у м. Харбін (провінція Хейлунцзян) та у м. Шанхай. У 2003 р. відкрито українсько- китайський Центр зварювання і споріднених технологій, Угоду про створення якого було підписано між Інститутом електрозварювання ім. Є. Пагона НАН України, Харбінським інститутом зварювання і Хейлунцзянським центром науково-технічного співробітництва України та КНР. У лютому 2011 р. у м. Шанхай відкрито новий Українсько-китайський технопарк, у якому діятимуть п'ять спеціалізованих баз з питань морських наук і технологій, біомедицини, нових матеріалів, аерокосмонавтики, нових джерел енергії та ін.
Низку спільних справ країни здійснили в галузі культури. Триває процес імплементації Меморандуму між туристичними відомствами держав про групові туристичні поїздки китайських громадян до України, підписаного 6 грудня 2013 р.
Японія встановила з Україною дипломатичні відносини 26 січня 1992 р., а з наступного року в Києві відкрила Посольство. У відповідь у вересні 1994 р. в м. Токіо розпочало роботу Посольство України. Українська держава підтримала кандидатуру Японії в її призначенні на місце непостійного члена Ради Безпеки ООН.
З встановлення дипломатичних відносин між Україною і Японією було укладено 39 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод. На засадах правонаступництва та за взаємною згодою сторін Україна і Японія також визнають двосторонні договірно-правові документи та домовленості, що були укладені та досягнуті між Японією та колишнім СРСР.
Зазнавши ядерного лиха під час Другої світової війни у Хірошіма й Нагасакі, японці глибоко розуміють проблеми громадян України, що зазнали опромінювання, складнощів з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і бере активну участь у наданні фінансово-технічної й гуманітарної допомоги медикаментами та обладнанням. З цією метою в Японії в м. Нагоя було утворено спеціальний центр – Фонд допомоги жертвам Чорнобиля, діє проект допомоги дітям тощо.
У 2011 р. японська сторона, виявивши зацікавленість у використанні українського досвіду з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виступила з ініціативою щодо підписання міжурядового двостороннього документу про співпрацю між Україною та Японією у сфері ядерної безпеки. 18 квітня 2012 р. міжурядова Угода про співробітництво у сфері поліпшення післяаварій- ного реагування на надзвичайні ситуації на атомних електростанціях була підписана і ратифікована Законом України №4669-VI від 27.04.12 р., набула чинності ЗО травня 2012 р.
Україна і Японія підписали Меморандум про співробітництво у сфері енергетики (06 серпня 2014 р.), що передбачає реалізацію спільного проекту з модернізації вітчизняних теплових електростанцій з використанням японського устаткування і підвищення їхньої енергоефективності. Обладнання вугільних електростанцій в Україні замінять високоефективним японським.
Конструктивне та багаторічне співробітництво в рамках програми „Офіційна Допомога Розвитку” триває вже 17 років. У 2014 р. уряд Японії прийняв рішення про масштабну допомогу Україні – близько 1,5 млрд. дол. Того ж року 10 липня підписано міжурядову Угоду про надання грантової допомоги для закупівлі медичного обладнання (на 3 млн дол.) тощо. Японія також долучилася до підготовки Плану відбудови та оновлення країни на 2014–2016 pp., який містить коротко- та середньострокові пріоритети економічного розвитку, спрямовані на відновлення та розвиток виробництв на новій технологічній основі та створення робочих місць, збалансування платіжного балансу та забезпечення макроекономічної стабільності.
- 24 серпня 2005 р. з космодрому Байконур було проведено пуск ракети-носія „Дніпро” із двома японськими космічними апаратами. Власником двох супутників і замовником пуску стало Японське аерокосмічне агентство (JAXA). Супутник 01CETS
- (Optical Inter-orbit Communication Engineering Satellite, масою 570 кг) було створено компанією „NEC Toshiba Space System”, що має на борту експериментальну апаратуру міжсупутникового лазерного зв'язку. Інший супутник INDEX (Innovative technology Demonstration Experiment, масою 70 кг) було створено в Інституті космосу та астронавтики, підрозділі ДЖАКСА. Апарат призначений для наукових досліджень навколоземного середовища полярного сяйва. Пускові послуги були забезпечені Міжнародною компанією „Космотрас”, засновниками якої є українські підприємства ДКБ „Південне”, „Південмашзавод” та ВАТ „Хартрон”.
Обидві сторони вважають перспективним спільне проектування та експлуатацію мікро/нано супутників, розширення українсько-японського співробітництва в сфері космічної діяльності. 01 жовтня 2010 р. під час аерокосмічного салону „Авіасвіт–XXI” підписано Меморандум про наміри щодо реалізації спільного проекту стосовно проектування та експлуатації мікро/наносупутників ДЗЗ. 06 березня 2013 р. в Токіо було підписано Угоду про співробітництво між міжнародним Центром космічного права при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України та дослідницьким Центром космічного права Університету Кейо (Keio Advance Research Center for Space Law). Понад 30 установ HAH України виконують спільні наукові проекти. Реалізуються багатопланові програми досліджень медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Нагасакським університетом, Інститутом вивчення захворювань, пов'язаних з вибухом атомної бомби, та Національним центром радіаційної медицини АМН, Інститутом ендокринології ім. В. Комісаренка НАН України.
Співпраця у галузі освіти між нашими країнами визначається двома програмами Уряду Японії, спрямованими на надання фінансової підтримки українським студентам, аспірантам, викладачам та дослідникам, які прагнуть удосконалити знання японської мови або вивчити досвід Японії у специфічній галузі. Зокрема, як і в попередні роки, у 2013 р. Міністерство освіти, культури, спорту, науки і технології Японії успішно впровадило програми з вивчення та удосконалення японської мови для студентів- японістів 2-4 курсів українських ВНЗ, а також програми стажування аспірантів та спеціалістів різних напрямків. Щороку в Токійському університеті відбувається засідання Асоціації україністів Японії, головою якої у 2012 р. було обрано професора Міжнародного університету Хейсей пані М. Суедзава.
Правлячі та ділові кола Республіки Корея (РК) надають Україні пріоритетне після Росії місце серед перспективних партнерів. Україна зі свого боку, розбудовуючи відносини з РК, зважено ставиться до корейського питання, проводить політику підтримки цивілізованого вирішення корейської проблеми і наступного еволюційного об'єднання РК та КНДР.
Республіка Корея була серед перших країн, що визнали незалежність України у грудні 1991 р., а вже 10 лютого 1992 р. було підписано Комюніке про встановлення дипломатичних відносин, у якому зафіксовано наміри країн стосовно розбудови повномасштабного співробітництва. Згідно з досягнутими домовленостями, з листопада 1992 р. в Києві діє Посольство Республіки Корея, а в жовтні 1997 р. в Сеулі розпочало свою діяльність Посольство України.
Держави доклали чимало зусиль для розбудови повномасштабного співробітництва у сферах, що становлять взаємний інтерес. Підтримувався активний політичний діалог на всіх рівнях, розширювалося торговельно-економічне, інвестиційне та фінансово-кредитне співробітництво, багатогранними ставали культурні та гуманітарні зв'язки тощо. Було створено низку інституційних механізмів, що відіграють важливу роль у поглибленні двосторонніх відносин, зокрема, Міжурядову українсько-корейську комісію з питань торговельно-економічного співробітництва, Спільний комітет з науково-технічного співробітництва, Спільний комітет з питань співробітництва у використанні космічного простору в мирних цілях, Спільну комісію зі співробітництва у сфері оборонної промисловості та матеріально-технічного забезпечення, налагоджено механізм політичних консультацій між зовнішньополітичними відомствами двох держав.
Перший державний візит у Республіку Корея, під час якого підписано Декларацію про принципи відносин і співробітництво,
Угоду про взаємне сприяння і захист інвестицій, Угоду про повітряне сполучення, Президент України здійснив у грудні 1996 р. У зоні відчуження ЧАЕС на базі Центру міжнародних наукових досліджень протягом трьох років здійснювався спільний українсько- корейський проект з проблем реабілітації урбанізованих територій та розробки нових засобів дезактивації земель і споруд. Перспективним напрямом науково-технічного співробітництва між країнами є дослідження і розробка сенсорів та приборів для вимірювання радіоактивності, які потрібні для систем радіаційної безпеки АЕС і радіаційного контролю. Корейська сторона виявляє також інтерес до співпраці з українськими партнерами в таких перспективних і традиційно високорозвинених в Україні галузях науки, як авіація, теплотехніка, матеріалознавство, ядерна енергетика і ядерна безпека, оптика.
Особливу зацікавленість РК виявляє до імпорту української сільськогосподарської продукції: корейська сторона збільшує обсяг інвестицій в аграрний сектор України. Зростає товарооборот між країнами: у 2012 р. цей показник досяг 215 млн дол., що в кілька разів перевищило показники 2011 р. З експортованих 5,5 млн тон пшениці майже 1 млн тон було відправлено в Корею.
В освітній та науково-технічній сферах успішно співпрацюють Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Національний технічний університет „Київський політехнічний інститут”, Національний авіаційний університет та Корейський університет, Науково-технічний університет м. Кванджу, авіаційні університети міст Ханкук та Інчон. Одним з проектів в гуманітарній сфері за сприяння Посольства Республіки Корея в Україні і Дипломатичної академії України при МЗС України було видання спільної колективної монографії „Геополітичні трансформації в Євразії: Погляд з Києва і Сеула”[4]. У РК створено Асоціацію корейсько-української дружби, до складу якої увійшли відомі учасники Національної Асамблеї, міністри, дипломати, представники політичних, промислових, фінансових кіл, керівники великих корпорацій, учені, діячі культури і спорту.
В'єтнам. Договірно-правова база відносин була започаткована невдовзі після визнання В'єтнамом незалежності України (27 грудня 1991 р.) – з укладення Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Соціалістичної Республікою В'єтнам (м. Київ, 23 січня 1992 р.). Станом на січень 2011 р. нараховувалось 37 двосторонніх документів різних рівнів. Найбільш змістовна договірна основа сформована у таких сферах, як торговельно-економічна та науково-технічна співпраця; освітянське і культурне співробітництво; питання консульського характеру; військово-технічне співробітництво. Однак певна частина цих документів є лише намірами до співпраці, оскільки актуальним є питання забезпечення реалізації положень двосторонніх угод та виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Серед основних українсько-в'єтнамських документів, які наразі є чинними, слід виокремити наступні: Договір про принципи відносин та співробітництво між Україною та СРВ; Консульська конвенція між Україною та СРВ; Угода між Урядом України та Урядом СРВ про торговельно-економічне співробітництво; Угода між Урядом України і Урядом СРВ про створення Міжурядової українсько-в'єтнамської комісії з питань торговельно- економічного та науково-технічного співробітництва; Протокол про співробітництво між МЗС України та МЗС СРВ; Угода між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти і підготовки кадрів СРВ про співробітництво у галузі освіти; Угода між Урядом України та Урядом СРВ про співробітництво у військово-технічній галузі[5].
За даними Держкомстату, станом на 01.01.2013 р. В'єтнам займав 64 місце серед країн-імпортерів української продукції. Основні товари українського експорту –72 чорні метали – 43519 тис. дол. (35%), електричні машини – 25935 (21%), реактори ядерні, котли, машини – 11142 (9%), насіння і плоди олійних рослин – 8477 (7%), зернові культури – 8151 (7%), засоби наземного транспорту крім залізничного – 5994 тис. дол. (5%). 1
Українські експерти в галузі розвідки, видобутку та переробки титанової сировини – представники „Укрхімпроекту” і Науково- дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів (м. Суми), а також Інституту титану та інших установ і підприємств (м. Запоріжжя), діяльність яких координує Українсько-в'єтнамський центр передачі технологій, 07 квітня 2008 р. в провінції Тхай Нгуєн обговорили питання створення першого в цій країні підприємства з промислового виробництва двоокису титану[6]. Представники провідної в'єтнамської національної Корпорації вугілля і мінералів (Вінакомін) наголошували на високій професійності та конкурентноздатності українських техніко-комерційних пропозицій і можливостей: сьогодні 54 % світового виробництва металевого титану обслуговується українськими технологіями. Посольство України організувало і провело обговорення цього проекту на Міжурядовій українсько-в'єтнамській комісії з торгово-економічного та науково-технічного співробітництва.
Українські підприємства ремонтують авіаційні двигуни для ВПС і ВМС В'єтнаму, бронетанкову техніку, також в Україні навчаються в'єтнамські студенти. В'єтнам є перспективною країною для продукції національного ВПК, а в'єтнамська сторона зацікавлена в якісній українській продукції, перспективах співпраці, ремонтній документації, стендах для ремонтування авіаційних двигунів. Водночас зацікавлена у придбанні нових озброєнь, а також в модернізації військової техніки, що перебуває на озброєнні в'єтнамської армії. Країни затвердили план і програму військово-технічного співробітництва на 2011-2015 pp. у вересні 2010 р. Зазначимо, що Україна зацікавлена в тісному співробітництві з країнами Південноазіатського регіону, у т.ч. і з В'єтнамом, з яким обговорюється також питання про створення зони вільної торгівлі.
Держава Ізраїль визнала незалежність України 25 грудня 1991 р., а 26 грудня того ж року встановлені дипломатичні відносини. Посольство України в Тель-Авіві функціонує з жовтня 1992 р., а Посольство Ізраїлю в Києві було відкрите на початку 1993 р. Першим візитом Глави Української держави до Ізраїлю був візит Л. Кравчука. Починаючи з 1994 р. у Верховній Раді України та Кнесеті діють парламентські асоціації дружби „Україна – Ізраїль” та „Ізраїль-Україна”. Політичні, економічні і гуманітарні контакти розвиваються доволі інтенсивно, що певним чином пояснюється значною українською діаспорою в Ізраїлі: понад п'ятсот тисяч вихідців з України. В країні нараховується близько тридцяти земляцьких об'єднань євреїв – вихідців з України[7].
Державний візит до Ізраїлю у 1996 р. Президента України Л. Кучми заклав підвалини двостороннього політичного діалогу держав на найвищому рівні: була підписана „Спільна декларація про поглиблення і подальший розвиток взаємовідносин, партнерства і співробітництва між Україною і Державою Ізраїль”. У 2001 р. відбувся офіційний візит в Україну Президента Держави Ізраїль Моше Кацава. У листопаді 2007 р. – державний візит Президента В. Ющенка до Ізраїлю.
З 2010 р. політичні відносини між Україною та Ізраїлем помітно активізувалися. Реалізовано низку зовнішньополітичних ініціатив порядку денного українсько-ізраїльських відносин. 23-26 листопада 2010 р. відбувся державний візит Президента Держави Ізраїль Ш. Переса в Україну. Поновлено контакти на рівні керівників урядів та зовнішньополітичних відомств. 2–4 жовтня 2011 р. у заходах щодо вшанування пам'яті загиблих під час трагічних подій у Бабиному Яру 70 років тому в Києві взяла участь представницька ізраїльська урядова делегація, очолювана Віце-прем'єр- міністром, Міністром закордонних справ Держави Ізраїль А. Ліберманом. 22-23 жовтня 2014 р. Міністр закордонних справ України П. Клімкін під час візиту до Держави Ізраїль провів низку зустрічей і переговорів щодо пожвавлення українсько-ізраїльської співпраці. Особливою подією стало підписання Угоди про безвізові поїздки громадян України та Ізраїлю: з 09 лютого 2011 р. запроваджено безвізовий режим.
Інтенсивно розвивається торговельно-економічне співробітництво, яке у деякі роки перевищувало планку в 01 млрд. дол. США. Навіть за 9 місяців кризового 2014 року показник зовнішньоторговельного обігу (товари та послуги) хоча й зменшився у порівнянні з відповідним періодом 2013 р. на 12,3 %, однак склав 811,2 млн дол. При цьому позитивне для України сальдо торгівлі товарами та послугами за цей період становило 237 млн дол. Основні експортні товарні групи з України до Ізраїлю: зернові культури (41,5 % від загального експорту); чорні метали (30,6 %); залишки і відходи харчової промисловості (11,2 %); продукція борошномельно-круп'яної промисловості (2,1 %); насіння і плоди олійних рослин (1,8 %) та добрива (1,8%). Структура ізраїльського експорту в Україну складається з палив мінеральних, нафти та продуктів її перегонки (61,6 % від загального експорту); різноманітної хімічної продукції (9,4%); пластмас, полімерних матеріалів (5,8 %); товарів, придбаних в портах (3,5%); фармацевтичної продукції (2,2 %) та овочів (1,8 % від загального експорту). Обсяг прямих ізраїльських інвестицій в економіку України станом на 01 жовтня 2014 р. становив 39,5 млн дол., що складає 0,1 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, залучених в українську економіку. 27 листопада 2013 р. (м. Єрусалим) проведено чергове Восьме засідання Міжурядової українсько-ізраїльської Комісії з торгівлі та економічного співробітництва та підписано відповідний Протокол.
Наголосимо на тому, що Держава Ізраїль беззаперечно підтримує Україну в її боротьбі за територіальну цілісність і суверенітет.
Підбиваючі підсумки викладеному вище, зазначимо, що у найближчий період вітчизняні економічні структури планують опановувати ринками Близького і Середнього Сходу, Африки, Азії і Південної Америки, поступово перетворивши Україну на один із головних транспортних і комунікаційних перехресть, важливий центр газових і нафтових шляхів.
Україна продовжує вести роботу з країнами Африканського регіону південніше Сахари, спрямовану на розвиток політичного діалогу, активізацію співробітництва в міжнародних організаціях, а також пошук нових економічних партнерів і ринків збуту товарів українського виробника. Важливим комплексним документом, який окреслює напрями роботи з Африканським регіоном, стала затверджена у травні 2010 р. Кабінетом Міністрів України Програма співробітництва з країнами Африки на 2010-2012 pp. З метою реалізації цього документа були організовані візити в Україну Міністрів закордонних справ ДРК (2009 та 2010 pp.), Екваторіальної Гвінеї (2010 р.), Габону та Сенегалу (2011 р.). Передбачається активізація політичного та економічного діалогу з такими країнами, як Сенегал, Алжир, Марокко, ПАР, Екваторіальна Гвінея та ін.
Україна бере активну участь у миротворчих операціях ООН в низці країн Африки, зокрема Ліберії, Кот-д'Івуарі, ДРК. Професіоналізм українських військових льотчиків з врегулювання постелекторальної кризи 2011 р. у Республіці Кот-д'Івуар отримав високу оцінку світової громадськості.
- [1] Див.: Указ Президента України №93/2010 "Про заходи з відзначення 20-річчя українсько-кубинського співробітництва щодо реалізації програм з лікування та оздоровлення дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". – Режим доступу: cuba.in.ua/Ассоциация Дружбы "Украина-Куба" 02.08.2014.
- [2] Див.: mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/bilateral-cooperation/america
- [3] Докладніше див.: china.mfa.gov.ua/ua/ukraine-cn/
- [4] Геополітичні трансформації в Євразії: Погляд з Києва і Сеула. – К., Україна – Сеул, Республіка Корея, 2009.
- [5] Українсько-в'єтнамська договірно-правова база. – Режим доступу: ukrexport.gov.ua/ukr/ugodi_z_ukrain/vie/2073.html
- [6] У провінції сконцентровано близько 40% титанових руд країни. Підготовка українською стороною техніко-економічного обгрунтування дозволить збудувати підприємство із щорічним випуском 20 тис. тон пігмента титану.
- [7] Див.: israel.mfa.gov.ua/ua/ukraine-il/diplomacy
