< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Оцінка якості підготовки добрив до внесення

Вологість і гранулометричний склад добрив мають відповідати встановленим вимогам, не містити домішок і грудочок діаметром понад 5 мм. Злежані мінеральні добрива завчасно подрібнюють. Фосфорні добрива можна подрібнювати за 30 діб до внесення, калійні – за 10. азотні – за 3 доби. Для контролю за якістю подрібнення добрив періодично відбирають 2–3 проби масою близько І кг з буртів подрібнених добрив і просівають крізь сито з отворами 5 мм.

За наявності у добривах часточок розміром понад $ мм машини для подрібнення потрібно регулювати.

Для виготовлення однорідних за хімічним складом сумішей добрив вихідні компоненти повинні мати однаковий або близький гранулометричний склад; часточок розміром 1–4 мм мас бути не менш як 95 %. зокрема 2-3 мм – понад 50 %, < 1 мм – не більш як 1 %. Фактичне співвідношення компонентів у сумішах не має відрізнятися від заданого більш як на 8 %. Співвідношення компонентів у суміші визначають за допомогою лабораторного аналізу. Для цього із різних місць бурту суміші (або кузова тринспортного засобу) відбирають 10 проб по 0,2 кг і в кожній пробі визначають кількість компонентів та їх співвідношення. Потім підраховують середнє співвідношення в 10 пробах і порівнюють з допустимим. Завантаження агрегатів різними добривами без попередньою змішування не допускається.

Втрати добрив під час перевантаження на складі, транспортування і перевантаження в агрегат мають не перевищувати 0,03 %.

Оцінювання якості основного удобрення

Контроль та оцінювання якості робіт потрібно проводити під час налагодження агрегатів (періодично), під час виконання роботи, приймання і здачі її після закінчення за такими показниками: дотримання заданих норм і співвідношення окремих елементів живлення, рівномірність розподілу добрив по полю, глибина їх загортання.

Під час руху агрегата тракторист має дотримуватися прямолінійності (викривлення шляху виправляється піл час наступного проходу), правильно керувати агрегатом на поворотах (повороти агрегата і подача його назад здійснюються лише після вимкнення дозувальних пристроїв та підняття робочих органів), дотримуватися постійної поступальної швидкості і рівномірного завантаження добрив. Суміжні проходи агрегата мають відповідати робочій ширині його захвату. Перекриття суміжних проходів машин має становити не більш як 5 % ширини їх захвату, або не більш як 10 см (машини для внутрішньоґрунтового внесення добрив).

Під час внутрішньоґрунтового внесення добрив забивання робочих органів рослинними рештками і ґрунтом не допускається. Глибину внесення добрив визначають лінійкою, відкриваючи борозни. Середнє значення кількох замірів приймають за фактичну глибину внесення добрив. Відхилення від заданої величини має не перевищувати ± 1,5 см.

Якщо для внесення добрив використовують машини, в яких дозувальні апарати мають привід від вала відбирання потужності двигуна трактора, агрегат має постійно працювати на тій передачі, за якої було встановлено дозу внесення добрив. Швидкість руху агрегата контролюють на відстані не менш як 50 м.

Під час роботи, агрегаті в контролюють відповідність заданої норми внесення добрив фактичній. Згідно з агротехнологічними вимогами, вона має не перевищувати 10 %. Контроль зазвичай здійснюють одним із двох способів.

Перший спосіб. У машин, в яких привід для внесення добрив здійснюється від ходового колеса до тукопроводів або до висівних напрямних (розкидні диски вимкнені), підв'язують мішечки і проходять певну відстань на робочій передачі трактора. Після цього зважують зібрані в мішечках добрива, вимірюють пройдену агрегатом відстань і розраховують фактичну норму:

де Q – маса зібраного добрива, кг; L – пройдена агрегатом відстань, м; Вр – прийнята ширина робочого захвату машини.

Ширину робочого захвату машини вимірюють рулеткою й остаточно визначають дозу внесення добрив за результатами 15–20 вимірювань.

Другий спосіб. У машину завантажують певну кількість добрив. Після їх внесення вимірюють оброблену площу і визначають фактичну дозу внесення добрив, поділивши масу внесених добрив на площу обробленого поля.

Ступінь невідповідності фактичної дози внесення добрив заданій розраховують за формулою

де Дф, Д3 – відповідно фактична і задана норми добрив, кг/га.

За локального внутрішньоґрунтового внесення рідких мінеральних добрив допустиме відхилення від дози ± 10 %, між окремими робочими органами – 15 %.

На сінокосах і пасовищах робочі органи не повинні пошкоджувати трав'яного пласта, а добриво має падати в ґрунт лише під час роботи агрегата.

Під час внесення рідкого аміаку втрати мають не перевищувати 0,8 % внесеної дози, а втрати з ґрунту впродовж 2 год після внесення – 0,2 %. Вихід аміаку із живильних трубок після їх підняття з ґрунту не допускається. Спорожнення цистерни контролюють за встановленим манометром (зниження тиску свідчить про закінчення зливання аміаку з цистерни). Нерівномірність надходження аміаку до робочих органів контролюють візуально. За нормальних умов роботи живильні трубки не забиті, шланги, що підводять до них аміак, вкриті інеєм.

Фактичну дозу внесення рідкого аміаку визначають як відношення вантажопідйомності цистерни агрегата до площі, обробленої ним за одну заправку.

Про рівномірність розподілу добрив по полю судять за коефіцієнтом варіації – відношенням середньоквадратичного відхилення досліду до його середньоарифметичного значення:

V = S : x • 100 %.

Коефіцієнт варіації розподілу твердих туків має не перевищувати ± 20 % для гранульованих і ± 30 % для порошкоподібних добрив.

Після закінчення внесення мінеральних добрив на полі не має бути просівів, необроблених ділянок і поворотних смуг. Лише після усунення виявлених недоліків приймають та оцінюють якість виконаної роботи.

Оцінювання якості підживлення. До різних способів підживлення сільськогосподарських культур встановлені відповідні вимоги. Контроль за їх дотриманням проводять за такими показниками: правильний вибір форм добрив, строків і способів їх внесення; підготовка добрив до внесення, дотримання заданих дози і рівномірності їх розподілу.

Просапні культури слід підживлювати якомога раніше (картоплю – після появи сходів, буряк, кукурудзу і соняшник – не пізніше як після появи 4–5-го листків). Залежно від культури, ступеня розвитку рослин, гранулометричного складу ґрунту та його вологості добрива вносять на глибину 8–14 см. Виходячи з цих умов, безпосередньо у відповідних умовах визначають глибину внесення і відстань стрічки добрив від рядка. Під час підживлення просапних культур внесення добрив кожним робочим органом має не відрізнятися від заданої дози більш як на 8 %. За поверхневого підживлення агрегатами з відцентровими робочими органами дотримання заданої дози та рівномірність розподілу добрив встановлюють і перевіряють, як зазначено вище для розкидного способу основного удобрення. За такими самими показниками оцінюють якість підживлення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >