< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Адміністративно-правові заходи протидії незаконному обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю

Поняття і види адміністративно- правових заходів протидії незаконному обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю та їх характеристика

Важливу роль у попередженні наркоправопорушень відіграють адміністративно-правові заходи протидії незаконному обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю. Адміністративно-правові заходи протидії незаконному обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю, які застосовуються органами внутрішніх справ, виступають як спосіб правового впливу в особі держави на суб'єкти, які беруть участь у адмініструванні наркоконтролю на державні органи, що здійснюють профілактику в даній сфері, а також на детермінанти, що сприяють наркотизації населення.

Під впливом наркотичних засобів вчиняються небезпечні дії, при яких найбільше благо – життя, здоров'я людини оцінюється у ціну дози. Наркоманія і наркобізнес утворюють одну з основних транснаціональних проблем сучасного суспільства. Нелегальний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в Україні набуває дедалі значніших масштабів.

За даними ООН понад 110 млн осіб у світі вживають наркотики щонайменше раз на місяць, а майже 25 млн є наркоманами. В Україні за неофіційними даними 2 млн. осіб вживають наркотики щонайменше раз на місяць, а 5 млн. осіб хоч раз пробували наркотики. Зловживання наркотиками призводить до втрати заробітку, величезних витрат на медичне обслуговування, розбитих сімей та виродження громад. Зокрема, вживання наркотиків шляхом ін'єкцій веде до стрімкого поширення ВІЛ/СНІДу і гепатиту в багатьох районах світу.

Незаконний обіг наркотиків охоплює всі злочини, вчинені з прямим наміром і пов'язані з процесом обігу наркотичних засобів, що являє собою закінчений цикл операцій – від незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотиків до їх реалізації споживачу.

В узагальненому вигляді можна виділити такі варіанти незаконного обігу наркотиків: 1) виготовлення і реалізація в Україні; 2) виготовлення в Україні і контрабандний вивіз за кордон, переважно в країни Європи, Центральної Азії та СНД; 3) контрабандний ввіз з-за кордону і реалізація в Україні; 4) контрабандний транзит через територію України.

Комісія ООН запропонувала незаконний обіг наркотиків розділяти на наступні три категорії: 1) заборонені (незаконні) натуральні наркотики; 2) синтетично вироблені заборонені (незаконні) наркотики; 3) лікарські наркотичні засоби, які стають незаконними в результаті їх витоку із сфери законного використання чи застосування.

В юридичній науці під поняттям протидії незаконному обігу наркотиків розуміють функцію держави, що розвивається залежно від успішної реалізації державно-правової політики в сфері обігу наркотичних засобів з метою досягнення мети, завдань та напрямів реалізації затверджених концепцій та стратегії в цій галузі.

Протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів включає репресивний аспект (норми КК України) та запобіжний аспект протидії (адміністративно-правовий аспект).

Окрім факторів, що обумовлюють незаконний обіг наркотиків в Україні, необхідно дослідити і особистісні чинники, що обумовлюють немедичне вживання наркотичних засобів. Особливу небезпеку викликає активність організованих злочинних угруповань, які здійснюють внутрішньо груповий і міжгруповий збут наркотичних засобів. Внутрішньо груповим вважається такий збут наркотиків, коли група наркоманів, що об'єднані спільним вживанням наркотиків, посилає за наркотичними засобами своїх заготівників, які їх скуповують або добувають в інший спосіб для вживання цією групою. Міжгруповий збут простежується у випадках передавання наркотиків іншим спорідненим "сім'ям" за винагороду, що покликана компенсувати витрати тих, хто передав наркотики. Дані групи в сучасних умовах складають найбільшу групу наркоспоживачів.

Характеристика осіб, які задіяні в незаконному обігу. Розрізняють наступні групи осіб: 1) виробники наркотичної сировини і наркотичних засобів. Виробниками синтетичних наркотиків у більшості випадків є особи, які пов'язані з хімією або медициною, частіше студенти відповідних вузів, а також працівники наукових лабораторій; 2) споживачі наркотиків – особи, що споживають наркотики систематично, це як правило раніше засуджені люди, які деградують, а також особи, що епізодично вживають наркотики – це зазвичай неповнолітні або особи молодого віку; 3) викрадачів наркотиків – це працівники хімфармпідприємств, аптек і аптечних складів, лікувально-профілактичних і медичних установ, сільські жителі, які обробляють посіви маку і коноплі; 4) осіб, які займаються оптовою скупкою і збутом наркотиків (наркобізнесом) – особи, які здійснюють незаконну реалізацію наркотиків. Для них характерна наявність злочинного досвіду, у тому числі з виготовлення, вживання і збуту наркозасобів, розгалуженість злочинних зв'язків, їх транснаціональний характер, розподіл ролей серед учасників злочинного угруповання; 5) перевізники наркотиків – ними можуть бути посередники між виробниками і збувальниками, самі збувальники, споживачі, особи, які мають маршрутні можливості; 6) утримувачі наркопритонів – найчастіше ними виявляються споживачі наркотиків серед дружин або співмешканок наркоманів; 7) осіб, що не є наркоманами і не займаються наркобізнесом, але через певні обставини один раз скоїли злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків; 8) службових осіб органів державної влади і самоврядування, які виконують функцію "прикриття" злочинів.

Адміністративними правопорушеннями у сфері адміністрування наркоконтролю щодо протидії незаконного обігу наркотиків слід вважати протиправні, винні (умисні або необережні) карані діяння, які посягають на суспільні відносини в галузі охорони здоров'я та благополуччя населення, громадської моралі і проявляються в порушенні встановлених державою правил контролю за обігом наркотиків, їх незаконному розповсюдженні та вживанні і за які передбачено адміністративну відповідальність.

Вказані правопорушення можна умовно розділити на групи: а) адміністративні правопорушення, безпосередньо пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів або психотропних речовин та їх немедичним споживанням; б) адміністративні правопорушення, що сприяють поширенню незаконному обігу і споживанню наркотичних засобів або психотропних речовин; в) адміністративні правопорушення, похідні від споживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря.

У практиці органів внутрішніх справ заходами протидії адміністративним правопорушенням у сфері адміністрування наркоконтролю містить наступні групи: а) адміністративного попередження, б) адміністративного припинення, в) адміністративно-процесуального забезпечення, г) заходи адміністративної відповідальності.

Одним з основних заходів протидії адміністративним правопорушенням у сфері адміністрування наркоконтролю, здійснюваним органами внутрішніх справ щодо протидії незаконного обігу наркотиків, є попередження. Адміністративно-правові заходи попередження протидії незаконного обігу наркотиків у сфері адмініструванням наркоконтролю – це діяльність органів внутрішніх справ щодо виявлення, обмеження чи нейтралізації причин і умов конкретних видів адміністративних правопорушень даної категорії, щодо виявлення осіб, здатних вчинити зазначені правопорушення, та проведенням з ними необхідної попереджувальної роботи у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Адміністративно-правові заходи попередження протидії незаконного обігу наркотиків ну сфері адмініструванням наркоконтролю щодо можна поділити на дві групи: а) адміністративно-правові заходи попередження наркоправопрушень, які застосовуються по відношенню до фізичних осіб; б) адміністративно-правові заходи попередження наркоправопрушень, які застосовуються по відношенню до юридичних осіб (незалежно від форм їх власності).

Адміністративно-правові заходи попередження наркоправопорушень, які застосовуються по відношенню до фізичних осіб. Закон України "Про міліцію" дає право для виконання покладених на неї обов'язків перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання встановлених правил, контроль за виконанням яких покладено на міліцію. Огляд полягає в примусовому вивченні, дослідженні одягу, речей, предметів, громадян, транспортних засобів, вантажу тощо з метою попередження і недопущення незаконного перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, неправомірного їх розповсюдження і вживання. Підставою цього виду заходу є необхідність здійснення на певній території контролю за незаконним перевезенням наркотиків.

Огляд приміщень, в тому числі і житлових земельних ділянок. Своєчасне виявлення незаконних посівів наркотиковмісних рослин на ділянках громадян визначає необхідність їх попереднього огляду. Така необхідність може виникнути при розгляді заяв громадян про факти незаконного придбання, схову і зберігання наркотиків, їх немедичного вживання. До числа заходів адміністративного попередження в цій сфері слід віднести передбачене ст. 11 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживанню ними" здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, які були засуджені за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Цей нагляд може передбачати за постановою суду такі обмеження: заборону виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати законодавчо визначену кількість годин на добу, заборона перебування у визначених місцях району, міста, заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району, міста, реєстрація в міліції від певну кількість разів на місяць.

Адміністративно-правові заходи попередження наркоправопорушень, які застосовуються, до юридичних осіб. Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживанню ними"[1] наділяє органи внутрішніх справ, компетентні щодо цього інші органи правом при наявності достатніх даних, що свідчать про порушення порядку діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних речовин, вносити юридичним особам – власникам ліцензій на усі види діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, обов'язкові для виконання приписи про усунення виявлених порушень.

Законодавство про ліцензійно-дозвільну діяльність в сфері адміністрування наркоконтролю передбачає й інші адміністративно-попереджувальні заходи, а саме такі: а) відмова у видачі ліцензії на використання об'єктів і приміщень, де здійснюється діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів (одна з підстав відмови є невідповідність об'єкта або приміщення вимогам, які необхідні для забезпечення безпеки і схоронності наркотичних засобів); б) відмова у допуску до роботи з наркотичними засобами, що також зорієнтована на попередження можливості порушень з боку осіб, які мають неналежні ділові або особисті якості, або тих, хто за станом здоров'я не може забезпечити безпечні умови обігу наркотичних засобів.

Адміністративно-правові заходи попередження протидії незаконного обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю надходження в незаконний обіг наркотиків рослинного походження є такі: 1) виявлення і знищення наркотиковмісних рослин у місцях їх природного виростання; 2) перешкода доступу в ці місця заготівникам вказаних рослин; 3) регулярне обстеження ділянок місцевості з метою виявлення природного культивування коноплі, внесення пропозицій щодо знищення наркотичних рослин в органи державної влади і місцевого самоврядування, керівникам господарств, власникам і користувачам земельних ділянок тощо.

Крім того з метою попередження фактів витоку наркотиків із легального обігу УБНОН МВС України за запитом ліцензуючого органу або самостійно систематично перевіряє, вивчає і аналізує: 1) відомості про джерела отримання та кількість наркотичної сировини, прекурсорів і обладнання; 2) фактичне виконання обов'язків і умов, які обумовлені в ліцензії та прийняті до виконання юридичними особами у зв'язку зі здійсненням цього виду ліцензуючої діяльності; 3) порядок здійснення охорони і перепускного режиму на об'єктах виробництва, схову, реалізації і використання наркотиків; 4) технологію виробництва, придбання, обліку, витрат, транспортування, схову наркотиків; 5) матеріали документальних ревізій господарчої діяльності на вказаних об'єктах.

Таким чином, адміністративно-правові заходи попередження протидії незаконного обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю виражаються в діях примусового характеру, які здійснюються уповноваженими державними органами, їх посадовими особами з метою захисту від протиправних замахів на суспільні відносини в сфері охорони здоров'я, забезпечення державного контролю за наркотиками, запобігання їх незаконному розповсюдженню і вживанню.

Адміністративно-правові заходи припинення правопорушень у сфері адміністрування наркоконтролю включають: 1) заходи припинення особистого характеру: а) адміністративне затримання; б) примусові заходи адміністративного характеру; в) усунення від керування транспортним засобом особи, що знаходиться в стані наркотичного сп'яніння; 2) заходи припинення майнового характеру: а) вилучення наркотичних засобів; б) анулювання ліцензії або дозволу і вилучення службової або особистої зброї; в) затримання транспортного засобу; 3) заходи припинення фінансового характеру: призупинення дії або анулювання ліцензії на використання об'єктів і приміщень, де здійснюється діяльність, яка пов'язана з обігом наркотичних засобів.

Адміністративно-правові заходи припинення особистого характеру протидії незаконного обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю. Закон України "Про міліцію"[2] надає працівникам органів внутрішніх справ для виконання покладених на них обов'язків право здійснювати адміністративне затримання. Під затриманням розуміють різноманітні комплекси заходів (обмеження волі), доставлення в орган внутрішніх справ і процесуальне затримання (утримання особи в приміщенні правоохоронного органу) або обмеження волі пересування, вилучення предметів, речей, механізмів.

Окрім затримання, в ряді нормативно-правових актів згадується термін "доставлення". Так, згідно зі ст. 259 КУпАП України[3] з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення при неможливості цієї дії, якщо складання протоколу є обов'язковим, порушник може бути доставлений у органи внутрішніх справ. Розрізняють кілька видів доставлення: 1) доставлення в спеціальні установи осіб, які ухиляються від проходження призначених їм у встановленому порядку примусових заходів медичного і виховного характеру; 2) доставлення в медичні заклади або в органи внутрішніх справ і утримання в них до витверезення осіб, які знаходяться в громадських місцях в стані сп'яніння і втратили здатність самостійно пересуватися або орієнтуватися в навколишньому середовищі, якщо вони здатні заподіяти шкоду оточуючим або собі, а також тих, хто знаходиться в помешканні – за письмовою заявою громадян, що там проживають, якщо є підстави припускати, що поведінка даних осіб становить небезпеку для їх здоров'я, життя і майна; 3) доставлення осіб, які підозрюються в скоєнні злочинів або адміністративних правопорушень, в медичні заклади, якщо результат огляду необхідний для підтвердження або спростування факту правопорушення або об'єктивного розгляду справи про правопорушення; 4) доставлення в органи внутрішніх справ або в медичні заклади осіб, які перебувають у стані неалкогольного сп'яніння (ст. 12 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" та п. 2.10 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини.

До адміністративно-правових заходів припинення особистого характеру у сфері адміністрування наркоконтролю відносяться примусові заходи медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру полягають в діях уповноважених органів (їх посадових осіб) з підготовки матеріалів, призначення, виконання комплексу заходів, що мають на меті надання примусового лікувального, реабілітаційного впливу на осіб, хворих на наркоманію, припинення їх протиправних дій, усунення соціально небезпечного стану. Примусові заходи медичного характеру можуть бути призначені судом відповідно до чинного законодавства таким особам[1]: 1) хворим на наркоманію, які знаходяться під медичним наглядом і продовжують вживати наркотичні засоби або психотропні речовини; 2) хворим на наркоманію, які ухиляються від лікування. Ці особи у зв'язку з її небезпечною поведінкою якщо до органів внутрішніх справ або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи, за рішенням суду може бути направлена на лікування від наркоманії до спеціалізованого лікувального закладу органів охорони здоров'я, а неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, – до спеціалізованих лікувально- виховних закладів терміном до одного року.

Залежно від способу та місця лікування виділяються такі адміністративно-примусові заходи медичного характеру у сфері адміністрування наркоконтролю: а) примусова госпіталізація і медичний огляд; б) примусове лікування в стаціонарі спеціалізованого типу; в) примусове лікування в стаціонарі загального типу; г) амбулаторне примусове лікування і нагляд. Матеріали про направлення на примусове лікування осіб, хворих на наркоманію, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання особи або за місцем розташування органу, який подав такі матеріали. Постанова суду про направлення на примусове лікування від наркоманії виконується органами внутрішніх справ.

До адміністративно-правових заходів припинення незаконного обігу наркотиків майнового характеру у сфері адміністрування наркоконтролю відносять вилучення наркотиків, які знаходяться в незаконному обігу. Закон України "Про міліцію"[5] надає право міліції вилучати у громадян і посадових осіб наркотики, які знаходяться у громадян без спеціального дозволу. Вилученням є примусове відчуження (припинення незаконного володіння, користування і розпорядження) наркотичних засобів уповноваженими на те посадовими особами з метою припинення незаконного розповсюдження і вживання наркотичних засобів, своєчасного, правильного, об'єктивного розв'язання справи про правопорушення (ст. 28 КУпАП)[3].

Виділяють наявність дві мети вилучення наркотиків в сфері адміністрування наркоконтролю. Перша полягає в припиненні неправомірного обігу наркотиків. У результаті вилучення правопорушник позбавляється фактичної можливості незаконно володіти, розпоряджатися, наркотичними засобами й іншими предметами, пов'язаними з ними. Інша – полягає в забезпеченні адміністративного (кримінально-процесуального) провадження доказами, необхідними для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи. Такими доказами є наркотичні засоби, наркотиковмісні рослини, їх насіння, розсада, сировина, відходи переробки продукції цих рослин тощо.

До адміністративно-правових заходів припинення у сфері адміністрування наркоконтролю можна віднести затримання транспортного засобу (ст. 130 КупАП)[3]. Затриманням – це заборона експлуатації транспортного засобу з поміщенням його на спеціальне місце з охороною. Названі дії посадових осіб органів внутрішніх справ позбавляють водіїв, які знаходяться в стані наркотичного сп'яніння, можливості заподіяти шкоду життю або здоров'ю громадян, державному майну тощо, які охороняються законом.

Заходами фінансового характеру в досліджуваній сфері, які застосовуються органами внутрішніх справ, є призупинення дії або анулювання ліцензії на використання об'єктів і приміщень, де здійснюється діяльність, яка пов'язана з обігом наркотичних засобів.

Наступним адміністративно-правових заходом протидії незаконного обігу наркотиків є адміністративна відповідальність за адміністративні правопорушення, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю і яка буде розглянута в наступному підрозділі навчального посібника.

  • [1] Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
  • [2] Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – №4. – Ст. 20.
  • [3] Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – №51. – Ст. 1122.
  • [4] Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
  • [5] Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. –№4. – Ст. 20.
  • [6] Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – №51. – Ст. 1122.
  • [7] Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – №51. – Ст. 1122.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >