< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Хвороби органів сечовиділення

Про захворювання органів сечовиділення свідчать такі симптоми і синдроми:

  • • синдром болю в органах сечовиділення –: бажання лежати на холодному місці, вигинання дугою спини, потреба в прискореному сечовипусканні (полакіурія), болючість при сечовипусканні (дизурія), боючість мускулатури спини у разі натискання пальцями, минущі парези тазових кінцівок, набряки;
  • • нефротичний синдром – набряки, протеїнурія (виділення з сечею білка), гіпопротеїнемія (зниження вмісту білка в крові за неповноцінного білкового годування);
  • • уремічний синдром – апатія, анорексія, блювання, неослабні рецидивні проноси, запах сечі з рота, підвищення в крові концентрації сечовини та креатину, анурія (повна відсутність сечовипускання), анемія;
  • • остеоренальний синдром – деформація та остеопороз кісток, остеодистрофія, гіпокальціємія;
  • • синдром ниркової еклампсії – тоніко-клонічні судоми, нефротичний синдром.

З метою профілактики захворювань органів сечовиділення треба своєчасно усувати первинні захворювання, на ґрунті яких вони розвиваються.

Нефрит

Етіологія. Інфекційно-алергічне запалення нирок швидкого перебігу із переважним ураженням судин клубочків (гломерулонефрит) і переходом запалення на проміжну тканину внаслідок інфекцій (ящур, лептоспіроз тощо), інтоксикації та отруєння різною отрутою тощо.

Клінічні прояви. На початку захворювання спостерігається загальне пригнічення, зниження апетиту, незначне порущення діурезу, набряки кінцівок, вимені, мошонки, черевної порожнини. Під час лабораторного дослідження сечі в ній виявляють білок, кров, клітини епітелію, а в крові збільшується вміст сечовини, залишкового азоту та амінокислот.

Лікування. Розробляють лікувальний раціон: дають добре сіно, подрібнені ячмінь та овес, корене- і бульбоплоди, зменшують давання рідин і кухонної солі. З лікарських препаратів зазвичай застосовують антибіотики (у разі інфекційного походження нефриту), сечогінні препарати (ведмеже вушко, оцтовокислий калій), внутрішньовенно або внутрішньом'язово вводять сірчанокислу магнезію, серцеві й масляні проносні засоби.

Профілактика. Попереджають і своєчасно лікують інфекційні та незаразні хвороби, інтоксикації, оберігають від застуд та протягів.

Цистит

Етіологія. Гостре або хронічне запалення слизової оболонки сечового міхура, яке розрізняють за тяжкістю запальних явищ і тривалістю перебігу хвороби внаслідок потрапляння гнойотвірної інфекції в сечовий міхур з боку нирок, матки, вимені, через сечоводи і сечовий канал, а також через затримання сечі, травми і сечокам'яну хворобу (супроводжується утворенням каменів у ниркових канальцях, нирковій мисці й сечовому міхурі або затриманням у просвіті сечоводів, уретрі сечових каменів – уралітів у процесі уролітіазу),

Клінічні прояви. Симптоми проявляються відповідно до тяжкості процесу. Спостерігають прискорене болісне сечовипускання, особливо останніх порцій сечі. Тварина починає згорблюватися і в такій позі залишається тривалий час. Нерідко у хворих спостерігають позиви до сечовипускання, але сеча не виходить або виділяється декілька крапель. Може підвищуватися температура тіла. Лабораторно в пробах сечі на початку захворювання виявляють кислий pH (<7), потім лужний (7), білок, плоский епітелій, еритроцити і бактерії у великій кількості.

Лікування. Необхідно дотримувати дієти з легкоперетравлюваних кормів. За лужного pH сечі дають сіль, хлоридну й бензойну кислоти, за кислого – внутрішньовенно гідрокарбонат натрію, уротропін. У разі гнійних процесів ветеринарний лікар може призначити промивання сечового міхура розчинами перманганату калію, риванолу, фурациліну після попереднього його спорожнення, а також прописати сульфаніламіди та антибіотики.

Профілактика. Рекомендують препарати, що дезінфікують сечу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >