< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ендометрит

Етіологія. Запалення слизової оболонки матки частіше реєструють у післяпологовий період внаслідок травмування та інфікування слизової під час допомоги породіллі, оперативного відділення посліду, випадання матки. Факторами є зниження загальної резистентності організму, неповноцінне годування, відсутність моціону в період вагітності.

Клінічні прояви. Проявляється на 2–5-й день після пологів. Зі статевих органів виділяється рідкий каламутний ексудат сірого кольору, нерідко з домішкою крові. Під час ендометриту, на відміну від вагініту, виділення з вульви більш істотні й посилюються, коли тварина лежить. Тварина часто стає в позу для сечовиділення, згинає спину. Загальний стан хворої особини особливо не змінюється, іноді спостерігається незначна лихоманка (підвищення температури тіла на 0,5– 1,0 °С), зменшення або відсутність апетиту, зниження секреції молока.

Лікування. Для підвищення тонусу матки і видалення з неї ексудату застосовують питуїтрин, окситоцин, 1 %-й розчин синестролу внутрішньом'язово. Внутрішньом'язово призначають антибіотики, масаж матки через черевну стінку. У порожнину матки уводять комбінації антибіотиків, сульфаніламіди й нітрофуранові препарати у формі суспензій і розчинів, приготованих на олійній або водній основі.

Профілактика. Недопущення травмування під час допомоги породіллі, загальне зміцнення організму тварини, повноцінне харчування й моціон.

Мастит

Етіологія. Запалення молочної залози спостерігається у овець переважно в перші дні або тижні після пологів внаслідок грубого порушення правил машинного або ручного доїння, морфологічних і функціональних дефектів вимені, субінволюції та атонії матки, метритів, ендокринних та інших змін в організмі, а також травматизму (удари, рани, тріщини тощо) та інфікування вимені. Кози до цього захворювання не схильні.

Клінічні прояви. Спостерігається припухлість і почервоніння тканин молочної залози, підвищення місцевої температури. За катарального маститу молоко водянисте, з домішкою пластівців, нагадує кисле молоко або кефір; за гнійного виділяються зрідка краплі жовтуватої рідини або густої маси сіро-білого кольору, іноді з домішкою крові, можливе збільшення уражених часток вимені. Нерідко в молочних залозах утворюються абсцеси.

Хвороба супроводжується загальним нездужанням, зниженням і втратою апетиту, спрагою, занепокоєнням, атонією передшлунків.

Діагноз ставлять на підставі симптомів і дослідження проб молока. Для виявлення прихованого маститу вівцематок досліджують не рідше 1 разу на 3 місяці, наприклад, пробою з димастином.

Лікування. Обмежують водопій та згодовування соковитих кормів. Застосовують спочатку холодні, а потім гарячі водні або спиртові компреси, теплі укутування, розплавлений парафін, масаж і втирання злегка подразнюючих мазей і лініментів. Цистернально (всередину сосків) вводять розчини антибіотиків, сульфаніламідів, нітрофуранів промислового виробництва. Більш детальний курс лікування маститу призначає ветеринарний лікар залежно від перебігу хвороби.

Молоко в період лікування антибіотиками й протягом 3–5 діб після нього не вживають у їжу.

Профілактика. Необхідно створити належні умови утримання та годування самиць, правильно доглядати за ними, не допускати травмування, переохолодження та забруднення молочної залози, а також своєчасно лікувати післяпологові ускладнення.

Орхіт

Етіологія. Запалення насінників, що виникає внаслідок їх травмування або інфікування прилеглих тканин. При цьому знижується або зникає здатність самця до запліднення самиці.

Клінічні прояви. Проявляється загальним пригніченням тварини з рідкісними нападами неспокою, підвищенням температури тіла, набряком і збільшенням у розмірі мошонки та сильною болючістю одного або обох органів. Тазова кінцівка відведена назовні, винесення її утруднене.

Лікування. За гострої форми орхіту бажано забезпечити спокій барану або козлу, а також надати сухий холод, болезаспокійливі засоби (аміназин, анальгін). На 3–4-у добу рекомендовані теплові процедури, у подальшому легкий масаж у ділянці розташування яєчок. За сильного ураження органа – кастрація (видалення статевої залози хірургічним способом), а в разі гнійного процесу – всередину антибіотики широкого спектра і сульфаніламіди, висихні спиртові пов'язки, розрізання абсцесу.

Профілактика. Усунення факторів, що спричиняють захворювання, своєчасне лікування інфекційних хвороб, дотримання правил утримання.

Субінволюція матки

Етіологія. Уповільнення процесів відновлення матки після пологів до стану, нормального для невагітних особин, що відбувається через багатоплідну або переношену вагітність, відсутність моціону, неповноцінне годування, зокрема мінеральну й вітамінну недостатність раціону.

Клінічні прояви. Спостерігається млявість, зниження апетиту, молочної продуктивності. У перші 5–6 днів після отелення лохії не виділяються через знижений тонус матки, потім виходять лохії темно-бурого кольору, мажучої консистенції, іноді з домішкою крові. Наслідком субінволюції є тривала затримка статевих циклів, низька заплідненість. Ця патологія нерідко ускладнюється ендометритом.

Лікування. Призначають маткові засоби (пітуїтрин, синестрол, окситоцин тощо). Масаж матки через пряму кишку, розчин іхтіолу тощо.

Профілактика. Вагітним тваринам надають активний моціон, вводять інтрааортально розчин новокаїну.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >