Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.

У ринкових умовах набули поширення розрахунки вимогами-дорученнями, при яких постачальник пред'являє вимогу до покупця сплатити на підставі спрямованих йому розрахункових документів вартість поставленої продукції або виконаних робіт.

Платіжні вимоги-доручення виписуються на бланках встановленої форми і разом з документами про відвантаження і рахунками прямують в банк покупця. Банк передає документи платникові, який ставить на вимозі-дорученні свою печатку на усіх екземплярах і передає їх в банк. Банк, отримавши ці документи, що по суті акцептуються, списує кошти з рахунку платника (див схему 5.4.). Після завершення операції документи розміщуються для зберігання в папку "документи дня".

Схема 5.4. Розрахунки платіжними вимогами — дорученнями

Операції:

• 1 - операція починається від постачальника - одержувача грошей, який направляє вимогу-доручення в банк платника;
• 2 - платник, погодившись платити, підписує цей документ і передає обслуговуючому його банку;
• 3 - в банку гроші знімаються з розрахункового рахунку платника;
• 4 — гроші перераховуються в банк постачальника, де зараховуються на його розрахунковий рахунок.

Другий екземпляр документів прямує до банку, обслуговуючого постачальника. Термін подання платником в банк отриманих від постачальника вимог визначається сторонами в договорі. Якщо виникає необхідність переказати гроші телеграфом, то на усіх екземплярах вимоги-доручення робиться спеціальна відмітка: "платіж перевести телеграфом". Зрозуміло, платіжна вимога-доручення виконується банком платника лише за наявності у нього на рахунку грошей. Якщо платник відмовляється повністю або частково від оплати, то суперечка вирішується безпосередньо сторонами в порядку і в терміни, визначені договором. У договорі може бути передбачена відповідальність за несвоєчасне подання в банк для оплати документів і доручень. Розрахунки по вимогах-дорученнях по суті наближаються до розрахунків, які забезпечують обов'язковий платіж за наявності грошей на рахунку покупця.

Розрахунки платіжними вимогами.

Платіжні вимоги широко застосовуються при акцептній формі розрахунків, коли платежі здійснюються не зразу, після відвантаження товару і виписки товарних документів. Відвантаживши товар, постачальник виписує у відповідній кількості екземплярів платіжні вимоги і здає їх на інкасо. Платіж за товар або послугу здійснюється в установі банку, що обслуговує покупця (схема 5.5.).

Схема 5.5. Розрахунки платіжними вимогами

Операції:

• 1 — укладення договору про постачання товарів:
• 2 — відправка товарів;
• 3 — подання документів на інкасо;
• 4—доручення на інкасо, тобто банк продавця пересилає документи банку покупця:
• 5 — авізування (повідомлення) покупця про отримання документів;
• 6 - оплата документів (виставляння платіжного доручення);
• 7 — передача документів покупцеві:
• 8 - занесення грошових коштів на рахунок банку покупця;
• 9 - авізування банку продавця про операцію 8;
• 10 - списання грошей з рахунку банку, що обслуговує продавця, і зарахування на-рахунок останнього (продавця);
• 11 - авізування продавця про зарахування грошей на його поточний рахунок.

Платіжна вимога містить усі необхідні реквізити, що дозволяють визначити, який товар відвантажений, які його сортність, ціна, час відвантаження і інш. Постачальник не сам направляє ці документи платникові, а доручає своїй установі банку стягнути платіж. Отже, складені документи постачальник передає у свій банк з дорученням стягнути кошти з платника. Це доручення і є інкасо. Банк, приймаючи документи на інкасо, бере на себе зобов'язання вчасно переслати їх до установи банку, обслуговуючої покупця, стягнути там з нього кошти і перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника.

Після перевірки документів, що здаються на інкасо, вони прямують до установи банку, обслуговуючого покупця. Гроші, що надходять, банк постачальника зараховує на рахунок останнього.

Установа банку, обслуговуюча покупця, отримавши прислані установою банку постачальника платіжні вимоги, повідомляє про це покупця, який, ознайомившись з документами, дає згоду на платіж або відмовляється від їх акцепту.

Форма акцепту. Акцепт є тим елементом, який дає можливість використовувати безготівкові розрахунки як важливий інструмент контролю за діяльністю суб'єктів господарювання. Покупець акцептує рахунок тільки у тому випадку, якщо постачальник виконає усі умови договору, тобто поставить продукцію потрібної якості, в замовленому об'ємі, за встановленою ціною тощо. Акцепт рахунку — це не лише юридичний, але і економічний акт, контролюючий виконання господарського договору постачальниками.

Види акцепту можна згрупувати по:

• 1) формі згоди на оплату — (негативний, позитивний);
• 2) часу заяви — (попередній, наступний);
• 3) сумі, на яку дається акцепт - (повний частковий).

За першою ознакою акцепт ділитися на позитивний і негативний. При позитивному акцепті вимагається письмова згода на оплату документів (така форма майже не застосовується). Негативний акцепт досить поширений і застосовується в розрахунках між господарськими організаціями, підприємствами, установами. При цій формі акцепту покупець протягом встановленого терміну може заявити відмову від акцепту, і якщо він цього не зробив, то платіжний документ вважається таким, що акцептується і обов'язковий до платежу.

За другою ознакою акцепт можна підрозділити на попередній і наступний. При попередньому акцепті платіж здійснюється після отримання згоди; при наступному акцепті спочатку здійснюється платіж, після чого покупець, у разі недобросовісної поставки, може пред'явити контрпретензію по поверненню списаних з його рахунку сум. Термін для наступної відмови від акцепту — три дні з моменту отримання банком платіжної вимоги. Він може бути продовжений, якщо це передбачено в господарському договорі.

За третьою ознакою розрізняють повний і частковий акцепт. Повна відмова від акцепту можлива у разі, якщо товар не відповідає умовам договору; недоброякісний; нестандартний; не замовлений; переадресований в дорозі іншому покупцеві тощо. При частковій відмові акцептується частина суми рахунку. Це практикується, коли: ціни завищені проти договірних; разом із замовленими відвантажені незамовлені товари; допущені арифметичні помилки тощо.

У практиці грошових розрахунків раніше використовувалися документарні інкасові розрахунки. Інкасо - це доручення банку стягнути гроші з платника. Такі доручення зазвичай використовуються при примусовому стягненні коштів. Стягувачі представляють в банк інкасове доручення з посиланням на дату і номер виконавчого або прирівняного до нього документу.

Доручення, засновані на наказах арбітражу, рішеннях суду (розд. ІХ Інструкції) або виконавчих надписах, що чиняться нотаріусами, пред'являються при відповідних оригіналах виконавчих документів або їх дублікатів. У виконавчих документах мають міститися: 1) повне і точне найменування стягувана і платника; 2) розмір суми, що стягується; 3) з якого рахунку платника сума підлягає списанню.

При стягненні по виконавчих документах на користь окремих громадян установа банку, в якому знаходиться рахунок платника, приймає виконавчі документи тільки через судового виконавця, приставленого до суду, в районі діяльності якого знаходиться ця установа банку.

Черговість платежів. Дія нормалізації платіжного обігу, скорочення неплатежів з 1994 року Президентом України передбачений ряд додаткових заходів по нормалізації розрахунків і зміцненню платіжної дисципліни в народному господарстві. Встановлений тимчасовий порядок використання засобів, що надходять на рахунки підприємств і організацій в банках, тобто введена нова черговість платежів з рахунків клієнтів банку — юридичних осіб. Перш за все підприємства мають право використовувати залишок грошей на своїх рахунках на невідкладні потреби в розмірах, що не перевищують 5% середньоденних надходжень за попередній квартал. Серед невідкладних потреб може бути виплата заробітної плати в розмірі 5-кратної мінімальної місячної заробітної плати з урахуванням фактичної середньоспискової чисельності працівників в межах зароблених коштів.

У першочерговому порядку сплачуються платежі до бюджетів усіх рівнів, а також в Пенсійний і інші цільові позабюджетні фонди. Інші платежі здійснюються в порядку настання термінів платежів, тобто календарній черговості подання в банк платіжних документів. Гроші, що виділяються з бюджетів перераховуються на окремі бюджетні (поточні) рахунки юридичних осіб, з яких вони витрачаються тільки за цільовим призначенням.

Слід звернути увагу на черговість при поверненні кредитів, отриманих від комерційних банків. Повернення цих позик, а також нарахованих відсотків здійснюється в терміни і в порядку, передбачених кредитними договорами.