< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Фактори, що впливають на ставлення до грошей

Експериментально-психологічні дослідження феномену грошей поки нечисленні. Застосовуючи спеціальні вимірювальні методи, учені виявили багатозначність ставлення до грошей: гроші – це міра щастя та благополуччя, оцінка успішності діяльності людини; це одночасно й соціально прийнятний атрибут буття, і об'єкт презирства, навіть моральне зло; гроші виступають як спосіб забезпечення комфорту й, нарешті, гроші – це консервативна комерційна цінність.

Відносно систематичні експериментальні дослідження, що дозволяють судити про змістовні й структурні характеристики ставлення до грошей, а також факторах, що впливають на нього, були стимульовані створенням К. Ямаучі й Д. Темплером у 1982 р. психометричної шкали ставлення до грошей (Money Attitude Scale), а потім її популяризацією виконаними в 1984 р. у Великобританії дослідженнями А. Фенема. Підтвердилася багатозначність поняття грошей, були виділені фактори ставлення до грошей (використаємо надалі абревіатуру МА – Money Attitude, грошові атитюди; термін "атитюд", або "соціальна установка", використаємо для позначення суб'єктивних орієнтацій індивідів як членів групи або суспільства на ті або інші цінності.

До факторів, що впливають на "грошову" поведінку, відносять стать, вік, соціальне оточення, економічне становище, особистісні особливості й ін.

Статеві розходження були виявлені в роботах різних авторів. У чоловіків виявлена тенденція надавати грошам підвищену цінність. Вони виявилися більше компетентними в обігу із грішми й більше схильні до ризику з метою їхнього придбання. Жінки ж виражають більше сильну фрустрацію (стан переживання перешкоди на шляху досягнення мети) із приводу відсутності грошей і більше заздрять тим, хто їх має.

Хлопчики та юнаки проявляють більшу в порівнянні з дівчатками й дівчатами здатність накопичувати, щоб купити згодом якусь важливу річ. Результати досліджень українських школярів показали, що у хлопчиків, на відміну від дівчинок, більш виражена здатність до фінансового самоконтролю, що добре поєднується з очікуваною від них у майбутньому відповідальністю в економічній сфері життя, традиційною роллю чоловіка в родині як "добувача", головного годувальника.

З віком пов'язана здатність планувати бюджет і співвідношення мотивів споживання й нагромадження (збільшується нагромадження на випадок хвороб й інших неприємностей). Результати наших досліджень показали, що жінки більшою мірою, ніж чоловіка, а молодь, ніж зрілі і літні, використають витрати, покупки як фактор самозаспокоєння, психотерапії.

Мало вивчений вплив на особистісних особливостей. Виявилося, що стійкі екстраверти (особистості, звернені більше на навколишній світ) ставляться до грошей більше відкрито, комфортно, безтурботно, ніж стійкі інтроверти (фіксовані на явищах власного внутрішнього світу).

З низькою самооцінкою та непевністю в собі виявилося пов'язане й занадто обмежувальне поводження й, навпроти, розтринькування. Було показано також, що марнотрати й розтринькувачі менш упевнені в собі, мають більше низьку самооцінку, чим типові споживачі.

Відповідно до результатів наукових досліджень, люди, що дотримуються у грошовій етиці міщанства і накопичення, менше задоволені життям, ніж ті, у кого превалюють духовні й соціальні цінності.

Варто згадати про два дослідження із соціально-психологічним акцентом.

Виявилося, що тижневий дохід (а в умовах нашої країни місячний заробіток) впливає на сприйняття людини людиною. Багатих людей сприймають як здорових, щасливих і добре пристосованих, бідних – як непристосованих і нещасних. Отже, матеріальне становище, економічний статус впливає на образ людини в очах інших.

Гроші, доход – закрита тема. За даними дослідження К. Рабинстайна, виконаного для журналу Psychology Today, що охопило більше 20 тисяч респондентів, 57 % опитаних вважають розсудливим приховувати свій дохід від родини й друзів. Що стосується розголошення свого доходу, то 57 % жінок готові розголосити суму своєму чоловіку; 22 % – батькам; 14 % – друзям; 4 % – співробітникам; 3 % – братам і сестрам. Відсоток респондентів, що приховують своє фінансове становище, збільшується з ростом доходу. І ще одна соціально-психологічна закономірність була виявлена Рабінстайном, а саме: чим більше джерел доходу в родині, тим більше розбіжностей із приводу витрат і внесків.

Найпоширеніший погляд на гроші зводить їх до простого засобу обміну, абсолютно безособовому й повсякденному. Однак якщо проаналізувати не цілком логічне поводження колекціонерів, тих хто дарує подарунки і робить пожертви на користь благодійних організацій, стає зрозумілим, що гроші несуть у собі не тільки повсякденний, але й сакральний зміст, і можуть персоніфікувати собою як добро, так і зло. Цей таємний зміст грошей впливає на наші економічні настанови.

Шкала грошової етики. Т. Танг розробив опитувальник для вимірювання установок стосовно грошей, названий їм Шкалою грошової етики (Money Ethic Scale, MES). Дослідник вважає, що ці установки мають три компоненти: афективний (добро, зло), когнітивний (зв'язок грошей з досягненнями, повагою, волею) і поведінковий. Шкала містить 30 простих тверджень, що відбивають 6 незалежних факторів: добро (Я високо оцінюю гроші; Гроші на дорозі не валяються); зло (Гроші корінь усякого зла; Не у грошах щастя); досягнення (Гроші символ успіху; За гроші можна купити все); повага або самооцінка (Гроші залучають до тебе друзів; Мати гроші почесно); бюджет (Я ретельно розраховую свій бюджет; Я завжди вчасно плачу по рахунках); воля або влада (Гроші дають волю й незалежність; Гроші це влада).

Використання цього інструменту дозволило перевірити багато гіпотез. Так, було показано, що люди з високими доходами схильні бачити зв'язок грошей і досягнень, тоді як молодь частіше розглядає гроші як зло. Опитані, що мають більш низький рівень грошових домагань, продемонстрували більшу задоволеність життям і менший рівень стресу. Була встановлена значна кореляція між внутрішнім задоволенням від роботи й думкою про те, що гроші – це символ волі та влади. Зовнішня трудова мотивація корелювала з думкою про те, що гроші не є зло.

Соціальні психологи із середини 50-х років намагалися створити інструмент для виміру установок стосовно грошей. Першою успішною спробою такого роду можна вважати опитувальник Рубінштейн, запропонований нею читачам журналу Psychology Today. Дослідниця одержала майже 20 тисяч відповідей, і її вибірка досить рівномірно відбивала британську популяцію. Дані, отримані Рубінштейн, виявилися досить несподіваними. Наприклад, майже половина її респондентів ніколи не обговорювали свої доходи з батьками й друзями. Менше однієї п'ятої говорили про це зі своїми братами або сестрами. Тобто виявилося, що люди думають про гроші майже постійно, але говорять про їх дуже мало й з далеко не всіма людьми. Зі зростанням доходів зростає таємничість і прагнення сховати своє багатство. Дані дозволили класифікувати людей на матеріально вдоволених і матеріально незадоволених. Ці дві групи істотно розрізняються в багатьох аспектах. Матеріально вдоволені контролюють свої фінанси, тоді як незадоволені дозволяють грошам управляти їхньою поведінкою. Так, якщо виникає бажання купити що-небудь занадто дороге, то представники першої групи намагаються або нагромадити досить грошей, або забути про цю річ. Незадоволені ж найчастіше пробують взяти гроші в борг. У другій групі також значно частіше виникають емоційні розлади і психосоматичні захворювання.

Рубінштейн також вивчала вплив статевих розходжень на установки стосовно грошей. Всупереч поширеній думці, виявилося, що чоловіки й жінки надають однакового значення у своєму житті роботі, любові, турботі про дітей і фінансам. Однак чоловіки більше довірливі й упевнені в собі у фінансових питаннях, ніж жінки. Вони більше задоволені своєю фінансовою ситуацією й більше оптимістичні щодо свого майбутнього фінансового становища. Чоловіка рідше, ніж жінки, відчувають з приводу грошей почуття безпорадності, депресії, гніву, заздрості, паніки й сорому, і частіше задоволення, щастя й любов.

Ямамучі й Темпер спробували створити стандартизовану Шкалу грошових настановлень (Money Attitude Scale, MAS). За допомогою факторного аналізу 62 тверджень було виявлено 5 незалежних факторів: влада-престиж, відкладання на майбутнє, недовіра, якість і тривога. Для остаточного варіанта опитувальника було відібрано 29 найбільш надійних пунктів. Автори виявили, що установки стосовно грошей практично не залежать від доходів людини. Були виявлені розходження між чоловіками й жінками за фактором часу (планування, відкладання на майбутнє). Несподіваним виявився результат, протилежний поглядам більшості: з'ясувалося, що жінки частіше використовують гроші як знаряддя в боротьбі за владу.

Фарнем, використовуючи дані попередніх досліджень, розробив опитування із 60 тверджень, що відбивають широке коло установок, думок і цінностей, пов'язаних із грішми. Результати статистичної обробки виявили шість ортогональних факторів: залежність, влада/використання, планування, безпека/консерватизм, неадекватність, зусилля/здатність.

Згідно з отриманими даними, літні й більше багаті люди виявилися більше стурбованими своїм майбутнім, ніж молодь і бідняки. Дослідження залежності між самооцінкою та ставленням до грошей показало, що люди, схильні до імпульсивних витрат (нав'язливі покупці), мають більш низьку самооцінку, ніж раціональні споживачі. Для одержимих покупців гроші мають символічну здатність підвищувати їхню самооцінку. Нав'язливі покупці більше, ніж звичайні, схильні бачити у грошах спосіб вирішення проблем і частіше розглядають гроші як підставу для порівняння. Вони використовують гроші для демонстрації статусу й влади, і звичайно говорять про те, що їм не вистачає грошей (особливо в порівнянні з їхніми друзями). Витрати грошей для них звичайно сполучені із внутрішнім конфліктом.

Шкала Фарнема була використана для вивчення національних розходжень у настановленнях до грошей у 43 країнах. Була отримана статистично значна негативна кореляція між цінністю грошей і національним доходом на душу населення. У більш багатих країнах люди надають грошам меншого значення.

У цілому, дослідження установок стосовно грошей за останні 20 років виявили їхній зв'язок з демографічними (стать, вік, соціальний клас), національними й особистісними факторами. Жінки, люди старшого віку, представники нижчих соціальних верств і невротики більше стурбовані проблемою грошей, ніж всі інші.

Експериментальні дослідження.

Класичний експеримент з вивчення впливу несвідомих установок на сприйняття був проведений Брунером і Гудманом у 1947 р.

Десятилітніх досліджуваних із бідних і багатих родин просили порівняти розміри кружків світла з розмірами монет. Контрольна група порівнювала розміри світлових кружків з розмірами сірих картонних дисків відповідного монетам діаметра. Монети (об'єкти, що володіють соціальною цінністю) оцінювалися як такі, що більші за розмірами, ніж картонні диски, і чим вище було достоїнство монети, тим більше була розбіжність між її сприйманим і реальним розміром. Бідні діти переоцінювали розміри монет значно сильніше, ніж багаті. Ефект переоцінки значущих об'єктів виявився повсюдним і був підтверджений у більш ніж 20 експериментах інших дослідників.

Фарнем провів експеримент з вивчення сприйманої цінності дрібних монет. Чотири самі дрібні британські монети були розсипані на вулиці, і спостерігачі фіксували реакції людей, які їх бачили. З 200 чоловік, що помітила монети, 56 чоловік проігнорували саму дрібну монету (1/2 р), 44 чоловіки проігнорували монету в 1р, 16-2 р, і 10-5 р. Був зроблений висновок про те, що цей спосіб виміру може бути корисний для вивчення емоційно навантаженої теми, як гроші, особливо в періоди інфляції, безробіття й грошових реформ.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >