Умови формування та розвитку трудового потенціалу: економіко-психологічні аспекти

1. Сутність і структура трудового потенціалу
2. Характеристика трудового потенціалу
3. Умови формування та розвитку трудового потенціалу
4. Фактори соціально-психологічного впливу на кадровий потенціал

Сутність і структура трудового потенціалу

У результаті тривалого процесу розвитку уявлень про людину як суб'єкта економічного життя сформулювалися такі поняття, як: "робоча сила", "трудові ресурси", "людський фактор", "людський капітал", "трудовий потенціал". Усі вони використовуються в науці і практиці управління, доповнюючи один одного.

Трудовий потенціал – це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак (стан здоров'я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально-етнічний менталітет) здатні та мають намір провадити трудову діяльність. Метою розвитку трудового потенціалу є створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад щодо його збереження, відтворення та розвитку.

Трудовий потенціал – це складна соціально-економічна категорія, яка розглядається більш широко, ніж категорії "робоча сила" і "трудові ресурси", тому що включає сукупність якостей, які визначають працездатність людей, у тому числі їх фізичний, психологічний і моральний потенціал, обсяг загальних і спеціальних знань і навичок.

Чисельність працездатного населення і його якісні характеристики (стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація і т. ін.) обумовлюють реальне значення трудового потенціалу. Поліпшення якісних характеристик практично збільшує трудовий потенціал у межах тієї самої чисельності працездатного населення.

Існують різні підходи вчених-економістів до структуризації трудового потенціалу.

Розрізняють:

- сукупний трудовий потенціал – як загальну міру всіх можливостей, необхідних для трудової діяльності і закладених у працездатному населенні;
– продуктивний трудовий потенціал, що дає найбільшу віддачу в створенні будь-яких цінностей;
– приватний трудовий потенціал. що визначає можливості для діяльності конкретної сукупності населення, територій, конкретного трудового колективу, окремої особи.

З метою реалізації принципів системності і комплексності трудовий потенціал класифікують за:

– ознаками територіальності;
– потенціалом працездатного населення;
– відношенням до трудової діяльності;
– галузевою належністю;
– формою власності;
– об'єктом оцінювання.

Виходячи із особливостей державного та територіального устрою доцільно виділяти трудові потенціали країни, регіонів, адміністративно-територіальних одиниць на субрегіональному рівні. Залежно від контингенту населення, здатного до трудової діяльності, можна виділити потенціал: працездатного населення в працездатному віці; економічно активного населення.

Залежно від відношення до трудової діяльності розрізняють потенціал осіб, зайнятих і не зайнятих у суспільному виробництві, включаючи тих, хто навчається з відривом від виробництва; зайнятих у домашньому господарстві; безробітних.

Досліджуючи розподіл зайнятої частини трудового потенціалу за сферами і секторами економіки, можна виділити трудовий потенціал зайнятих у державному й приватному секторах окремих сфер економічної діяльності.

Економічна сутність трудового потенціалу країни полягає в тому, що він, виступаючи у формі діючої робочої сили, створює матеріальні й духовні цінності, а як потенційна робоча сила – здатний їх виробляти. Звідси важливий висновок – суспільство зацікавлено в максимальній питомій вазі трудового потенціалу, задіяного в суспільно корисній праці, адже це збільшує валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід (НД), що зрештою дає можливість підвищити якість життя населення.

Соціальна сутність трудового потенціалу полягає в тому, що він дає можливості як окремим особам, так і різним соціальним групам населення визначити своє місце в суспільно корисній праці, через яку самоствердитися у суспільстві та забезпечити собі і суспільству законне джерело доходів.

Аналізуючи роль людини в соціально-економічних процесах, наука використовує категорію "трудовий потенціал" суспільства, підприємства, окремого працівника. Це поняття є більш об'ємним, різнобічним, його основою є термін "потенціал" – джерело можливостей, засобів, запасу.

Трудовий потенціал працівника являє собою сукупну здатність фізичних і інтелектуальних властивостей працівника досягати в заданих умовах визначених результатів його виробничої діяльності і самовдосконалення у процесі трудової діяльності, вирішуючи нові завдання, що виникають у результаті змін у виробництві.

Трудовий потенціал підприємства складає сукупність працездатних працівників, що можуть працювати на підприємстві за наявності необхідних організаційно-технічних умов. Якщо сукупність фізичних і духовних здібностей людини є основою трудового потенціалу особистості, то соціальна продуктивна сила, що виникає завдяки спільній діяльності індивідів, становить основу трудового потенціалу колективу і підприємства.

Структура трудового потенціалу підприємства являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, освітніх, професійних і інших характеристик груп працівників і стосунків між ними.

Основними компонентами трудового потенціалу є здоров'я, моральність, творчий потенціал, освіта, професіоналізм, рівень соціальної зрілості, свідомості, відповідальності, а також ціннісні орієнтири працівників, що в значній мірі визначають рівень їх трудового потенціалу і можливості його розвитку.