Токсичність галогеновуглеводнів

До організму людини і тварин галогеновуглеводні потрапляють через органи травлення, дихальні шляхи і шкіру. Поглинуті галогеновуглеводні трудно зазнають метаболічних процесів, а потім поволі видаляються разом із січею, калом. У живих організмах вони досить легко акумулюються в жировій тканині, нирках і печінці. Материнське молоко також містить галогеновуглеводні.

Токсичність галогеновуглеводнів різниться разом із зростанням довжини вуглецевого ланцюжка і збільшенням кількості атомів галогенів. Алкіни є більш токсичними, ніж алкени. Токсичний вплив охоплює центральну і периферійну нервову систему, печінку, нирки и серцевий м'яз. Симптомами хронічного отруєння є апатія, відсутність концентрації уваги, порушення пам'яті, ушкодження периферійних нервів, загальне ослаблення, сонливість.

Деякі з галогеновуглеводнів (СС14, СНС13) у метаболічних процесах перетворюються на вільні радикали і тоді здійснюють нефротоксичний вплив, який характеризується функціональними і морфологічними змінами (зокрема, некрозом) печінки і нирок. Інші галогеновуглеводні зазнають метаболічних процесів при участі мікросомних ензимів печінки. Продукти цих процесів виявляють мутагенний і канцерогенний вплив. До цієї групи галогеновуглеводнів належать хлорвініл, дихлорацетилен та інші похідні з несиметричним розташуванням хлору в молекулі. Хлорвініл входить до списку речовин з епідеміологічно доведеним ракотворчим впливом на людей.

В осіб, що за родом своєї професійної діяльності контактують з цією речовиною, яка використовується для виробництва пластмас, включаючи полівінілхлорид (ПВХ), зафіксовано зростання захворювань на саркому печінки.

Варто підкреслити, що з-поміж 49 потенціально токсичних органічних сполук, що знаходяться у водах, 29 – це хлоровані органічні сполуки (за даними Агенції Охорони навколишнього Середовища США).

Допустимі концентрації галогеновуглеводнів

Допустимі концентрації аліфатичних галогеновуглеводнів наведено в табл. 4.4. Польське законодавство для підземних вод унормовує вміст тетрахлоретену таким чином: (0 мг/дм3 – у водах класу І а, 0,01 мг/дм3 – у водах класу І b). У питній воді лімітується такий вміст: хлороформу – 0,001 мг/дм3, 1,2-дихлоретану – 0,01 мг/дм3, 1,2-дих- лоретену – 0,001 мг/дм3, тетрахлориду вуглецю – 0,005 мг/дм3, тетрахлоретену – 0,01 мг/дм3, а також трихлоретену – 0,03 мг/дм3.

Набагато більший список аліфатичних галогеновуглеводнів, шкідливих для здоров'я людини, наведено в переліку складових частин питних вод, що його укладено ВОЗ (табл. 4.5).

Таблиця 4.4

Допустимі концентрації деяких забруднюючих речовин [(г/дм3]

Таблиця 4.5

Допустимий вміст аліфатичних галогеновуглеводнів у питній воді за даними ВОЗ [13]