Епідеміологічне значення води

Природна вода з різних джерел завжди містить певну кількість хімічних середників, різноманітну мікрофлору, яйця гельмінтів, віруси, що можуть бути причиною захворювань ендемічного та епідеміологічного характеру. Забруднення води патогенними мікроорганізмами відбувається багатьма шляхами, найпоширеніший з яких – потрапляння неочищених стічних вод із лікувальних закладів, промислових підприємств, що переробляють тваринну сировину, і лазнево-пральних закладів.

Загальновідома роль води в поширенні інфекційних захворювань, таких як: холера, тиф, дизентерія, інфекційний гепатит, поліомієліт, хвороба Васильєва-Вейля (жовтяничний лептоспіроз), водяна пропасниця (нежовтяничний лептоспіроз), туляремія та деякі інші.

Показники бактеріологічного забруднення води:

• – мікробне число води – загальна кількість мікробів в 1 мл води;
• – титр кишкової палички – найменший об'єм води, в якому виявляється одна кишкова паличка;
• – індекс кишкової палички – кількість кишкових паличок віл води.

Мікробне число води показує, наскільки сприятливі чи несприятливі умови для життя мікробів. У нормі в 1 мл водопровідної води не повинно бути більше за 100, а в криничній – більше від 1000 мікробів. У спортивних басейнах допускається до 1000 мікробів на 1 мл води.

Кишкова паличка зазвичай перебуває в товстому кишечнику людей і тварин та служить показником свіжого забруднення води їх екскрементами. Згідно з гігієнічними нормами титр кишкової палички для водопровідної питної води встановлений не менше за 300 мл, тобто на цей об'єм допускається виявлення однієї кишкової палички. Гігієнічно питна вода і вода закритих басейнів не повинна містити яйця гельмінтів. У відкритих басейнах допускається не більше 1 яйця гельмінта на 1 м3 води. Санітарно-гігієнічні норми не допускають умісту в питній воді видимих водних організмів.

Основними джерелами водопостачання є водойми: закриті (підземні води) і відкриті (ріки, озера, водосховища).

Закриті джерела води утворюються переважно за рахунок проникнення в грунт атмосферних опадів, які фільтруються ґрунтом, накопичуються в пористих породах, розміщених на водоносних шарах (глина, граніт). У цих водах розчинені мінеральні солі ґрунтів і вуглекислий газ, що виділяється при розкладанні органічних речовин. Тому такі води жорсткіші.

Відкриті джерела води відрізняються низькою мінералізацією, а її фізичні властивості зазвичай гірші, ніж у води з підземного джерела. Якість води відкритих водойм погіршується під час дощів і танення снігу, коли змиваються з поверхні ґрунту мікроорганізми і хімічні речовини промислових, сільськогосподарських та побутових відходів.

Очищення і знезараження води

Очищення води – це багатоетапний процес звільнення її від механічних, хімічних, біологічних домішок з метою подальшого використання. Механічне очищення води здійснюють для покращення її фізичних властивостей (усунення мутності). Очищення від замулення проводять у відстійниках і фільтруванням, проте цей процес вимагає багато часу. Для прискорення механічного очищення води використовується коагуляція – очищення води за допомогою спеціальних хімічних середників – коагулянтів (глинозем) із подальшою фільтрацією. У результаті очищення вода робиться прозорою, усуваються запахи, деякі шкідливі домішки, затримуються яйця гельмінтів і на 95-98 % – бактерії.

Дезінфекція води (фізичними і хімічними методами) – звільнення від збудників різних інфекційних захворювань. Найпоширенішим є хлорування і кип'ятіння, в окремих випадках застосовуються озонування, оброблення ультрафіолетовим промінням, гамма-опроміненням, струмом високої частоти, іонами срібла і под. Хлорування – надійний, простий та економічно найдешевший спосіб знезаражування води великої кількості. Сполуки хлору (газоподібний Сl2, хлорне вапно Са(ОС1)2 СаО Н20, гіпохлорид кальцію Са(ОС1)2, хлораміни RNHC12 та RNH2C1) убивають живі організми. Хлор надає бактерицидну дію, пов'язану з його окислювальним ефектом, на речовини зі складу бактеріальних клітин, і, перш за все, – на ензими, які регулюють окисно-відновні процеси. За цим відбувається деструкція протоплазми бактеріальної клітини. Проте не весь хлор взаємодіє з мікроорганізмами, більший об'єм його зв'язується з завислими частинами, вступає в реакцію з органічними речовинами, йде на окислення неорганічних речовин.

Оптимальними для знезараження води вважаються такі дози хлору, які при контакті з водою тривалістю не менше від 30 хвилин забезпечують умісту ній 0,3-0,5 мг/л залишкового хлору. Така концентрація залишкового хлору свідчить про надійність знезаражування води (є надлишок хлору) і водночас не є шкідливою для здоров'я та не змінює органолептичні властивості води.

Надмірне хлорування води у плавальних басейнах при недостатній їх вентиляції може викликати отруєння людей. Газоподібний хлор і хімічні сполуки, що містять хлор в активній формі, небезпечні для здоров'я людини (токсичні). При вдихуванні цього газу можливі гострі й хронічні отруєння. Клінічні форми залежать від концентрації хлору в повітрі і тривалості експозиції.

Так, 12 квітня 2010 р., під час занять спортивної секції з плавання в басейні міста Кам'янка Пензенської області Російської Федерації, постраждали дев'ять дітей у віці від 7 до 11 років. У них були ознаки отруєння випарами хлору: сльозоточивість, частий сухий кашель, осиплість голосу, слабкість. 17 травня 2009 р. у критому басейні в Явожні (Силезія, південь Польщі) 13 людей (12 дітей і один дорослий) отруїлися хлором через витік 10 літрів хлору до басейну. Наприкінці квітня 2009 р. витік хлору стався в будівлі Футбольного манежу в Мінську: евакуювали 200 людей, вісім з них доставлені до лікарні з підозрою на отруєння. 17 липня 2007 р. у місті Ужгород Закарпатської області 12 дітей віком від 6 до 14 років отруїлися випарами хлору під час купання в міському басейні "Підзамок". Подібна ситуація сталася і в місті Калуші Івано-Франківської області в 2012 р. 14 серпня 2010 року четверо дітей від 8 до 14 років отруїлися парами хлору в басейні "Аквапарк Лімпопо" розважального комплексу "Алігатор" міста Тернополя внаслідок додавання у воду підкислювана й гідрохлориду натрію (утворився газоподібний хлор). У серпні 2009 р. в буковинському селі Реваківці Чернівецької області в сауні отруїлися парами хлору 9 людей, а серед них – 3 дітей.

Воду знезаражують і за допомогою озону, який пропускають крізь воду. Проте цей метод дорожчий від хлорування.

Для знезаражування води ультрафіолетовим промінням застосовують бактерицидні і ртутно-кварцеві лампи.

Очищення і знезаражування води в польових умовах мають свої особливості. їх повинні добре знати викладачі фізичного виховання, щоб уміло використовувати для організації водопостачання під час туристичних походів, на навчально-тренувальних зборах, у спортивно-оздоровчих таборах. У туристичних походах може застосовуватися відстоювання води протягом 2–3 год. або фільтрація за допомогою найпростіших фільтрів (із піску чи вугілля, коагуляторів). Найпростіший спосіб знезараження води – її кип'ятіння протягом 5 хв. Також у польових умовах можна хлорувати воду спеціальними розчинними таблетками, що містять сполуки хлору. Залежно від об'єму води розраховується кількість таблеток для знезараження. Проте такі таблетки краще застосовувати після фільтрації води.

Зберігання і роздача води. Згідно з санітарними правилами спортивні споруди постачаються кип'яченою охолодженою водою, яка повинна зберігатися у спеціальних металевих ємкостях 25-30 л або у графинах. Щоденно вода замінюється свіжою, а ємкість миється. Велике гігієнічне значення має спосіб отримання води: бажане використання одноразових пластикових стаканчиків або фонтанів. Воду п'ють прямо зі струменя, що б'є вгору під тиском. Струмінь повинен мати певний нахил для виключення зворотного потрапляння води на трубу, з якої вона витікає, що залежить і від тиску води.

До організму людини збудники інфекційних хвороб можуть проникати ентеральним шляхом – через слизові оболонки шлунково-кишкового тракту (кишкові інфекційні форми), або парантерально – через пошкоджені ділянки слизових оболонок і шкіру (лептоспірози, хвороби шкіри).

Профілактика зараження полягає в охороні джерел води від забруднення, а також у ретельному очищенні і знезараженні води.

Люди здавна усвідомили лікувальну дію води на організм. Назва поширених нині СПА-салонів походить від латинського Sanus per aquam – "здоров'я від води". Це поняття відоме з часів Давнього Риму. Римляни позбувалися недуг і захворювань за допомогою купання в термальних джерелах і приймаючи ванни з термальною водою. Цей метод зцілення отримав назву SPA (СПА) і нині є міжнародним поняттям. СПА – це комплекс процедур і програм, спрямованих на покращення здоров'я, зовнішнього вигляду за допомогою водних процедур, гідромасажу, а також комплексу косметичних процедур.

Варто зауважити, що є курортне містечко Спа, розташоване в місці, де сходяться три країни: Німеччина, Бельгія і Нідерланди. Воно славиться цілющими водами з давньоримських часів (багаті вуглекислотою води залізистих джерел Спа римляни називали Aquae Sepadonae); імовірно, римляни й дали назву його природному джерелу – фонтану, який і сьогодні прикрашає площу курорту, – "Spa" (валлонською espa – "фонтан").

В Україні також є багато різних за лікувальною дією бальнеологічних курортів, наприклад: у Трускавці, Моршині, Східниці, Сваляві, поблизу гір Шаян у Карпатах, у Миргороді й Хмельнику та в інших районах.

Частіше кожна людина сама для себе вибирає, яка водна процедура їй підійде: контрастний душ, басейн чи піщаний пляж на березі моря, – будь-яка з цих процедур буде корисна для збереження молодості й доброго самопочуття. Проте перед тим як розпочати водні процедури, потрібно проконсультуватися з лікарем.