Лекція 13. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ, БУДІВНИЦТВА Й ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРТИВНИХ СПОРУД

Мета лекції: ознайомити студентів із загальними гігієнічними вимогами з проектування, будівництва й експлуатації спортивних споруд.

Виклад матеріалу

Однією з умов ефективного і безпечного виконання будь- якої діяльності людини є певне і достатнє матеріально-технічне забезпечення, створення сприятливих та необхідних умов для реалізації цієї діяльності. Ефективне досягнення високих спортивних результатів утілюється в життя за допомогою використання спеціальних спортивних споруд.

Спортивні споруди – це спеціалізовані будівлі, що забезпечують проведення занять масовою оздоровчою фізичною культурою, навчально-тренувальною роботою та спортивних змагань.

Спортивні споруди поділяють на основні, допоміжні і для глядачів. Основні споруди призначені безпосередньо для оздоровчих занять фізичною культурою та спортом, допоміжні – для обслуговування осіб, які займаються фізкультурою і спортом, та учасників змагань (гардероби, душові, масажні, лазні, кімнати для суддів, приміщення для розміщення адміністративних, господарських, інженерно-технічних служб). Будівлі для глядачів включають трибуни, павільйони, фойє, буфети, санвузли.

Основні споруди відзначаються великим розмаїттям форм і розмірів, що пов'язано, у першу чергу, з конкретними видами фізкультурно-спортивних занять. На конструктивні та об'ємно-планові вирішення споруд суттєво впливають економічні і природні фактори.

За поширеністю розрізняють дві групи основних споруд: які не залежать від місцевих умов, повсюдно розміщувані (спортивні зали, ванни басейнів, поля і майданчики), і споруди, наявність яких залежить від місцевих умов – природних, економічних, спортивних традицій (будівлі для водних, гірських, зимових видів спорту, кінного спорту, велотреків тощо, а також великі демонстраційні об'єкти).

Усі споруди розподіляють на дві групи: відкриті (на повітрі) і закриті (приміщення). Відкриті споруди – сезонні: літні і зимові. До літніх відносяться будівлі зі спортивними ядрами для легкої атлетики і футболу: поля і майданчики для рухомих і спортивних ігор (баскетболу, волейболу, тенісу, футболу тощо, спеціальної й загальної фізичної підготовки), для окремих видів легкої атлетики (стрибків, метання, штовхання ядра), кінного спорту, катання на роликових ковзанах, скейтборду; доріжки і траси для бігу, ходьби, кінного спорту, велоспорту, легкоатлетичних і велокросів; обладнані маршрути для пішого, кінного пересування, вело- і водного туризму; штучні траси для лижного, гірськолижного спорту – трампліни зі штучним покриттям для стрибків на лижах; велотреки; тири і стрільбища для кульової стрільби і стрілково-мисливські стенди; обладнані ділянки природних водойм для спортивного й оздоровчого плавання і купання, різновидів веслування, парусного спорту, водного слалому, воднолижного спорту тощо; відкриті ванни з підігрівом або без підігріву води для спортивного й оздоровчого плавання і купання, водного поло, стрибків у воду та ін.; штучні канали для веслування і водного слалому тощо.

До зимових відкритих споруд відносяться поля і майданчики з природним або штучним льодом для масового і фігурного катання на ковзанах, хокею з м'ячем, керлінгу тощо; доріжки з природним чи штучним льодом для швидкісного бігу на ковзанах; траси для лижного, гірськолижного, санного спорту, біатлону тощо; трампліни для стрибків на лижах; штучні траси для санного спорту і бобслею; обладнані ділянки акваторій для буєрного спорту і маршрути для лижного туризму тощо.

Значна частина відкритих будівель поперемінно використовується для різних видів занять залежно від сезону, дня чого вимагається змінювати покриття споруд.

За характером використання основні споруди поділяють на спеціалізовані, тобто призначені виключно для одного чи декількох споріднених видів спорту, її універсальні – поперемінно використовувані в денному і тижневому циклах за допомогою трансформації обладнання для занять декількома видами спорту.

За видом застосування основні споруди можна розподілити на тренувальні і демонстраційні – спортивні, призначені переважно для змагань. У залежності від масштабу спортивні будівлі в місті розрізняють мікрорайонні, районні, міжрайонні, загальноміські, загальнодержавні й міжнародні. Крім загальних територіальних, існують спортивні споруди при навчальних закладах (школах, вишах тощо), оздоровчих таборах, санаторіях і будинках відпочинку, відомчі та приватні спортивні об'єкти.

Спортивні споруди повинні відповідати певним гігієнічним вимогам, що забезпечують оптимальні умови особам, які займаються фізичною культурою та спортом. Ці вимоги регламентуються Міністерством охорони здоров'я і галузевими нормативно-методичними документами.

Гігієнічні вимоги до всіх спортивних споруд незалежно від типу нормують наступні елементи:

• – місце розташування спортивної споруди в межах населеного пункту;
• – орієнтацію спортивної споруди;
• – транспортну доступність;
• – планування;
• – стан навколишнього середовища (повітря, води, фунту);
• – характер озеленення і площу зелених насаджень;
• – рівень інтенсивності шуму;
• – мікроклімат спортивних споруд (відносну температуру й вологість, швидкість руху повітря).