Лекція 5. ГІГІЄНА ҐРУНТУ

Мета лекції: ознайомити студентів із теоретичними засадами загальних понять гігієни ґрунту, його ролі для нормального фізіологічного функціонування організму та оздоровлення; основними заходами попередження інфікування збудниками захворювань, що передаються через ґрунт, гігієнічними вимогами до ґрунту при облаштуванні й будівництві спортивних споруд.

Виклад матеріалу

Складовий елемент довкілля, який відіграє важливу роль у забезпеченні санітарно-гігієнічного благополуччя населення, – це ґрунт.

Загальна характеристика ґрунтів

Ґрунт – поверхневий шар земної кори товщиною в декілька десятків сантиметрів, який становить природне утворення з генетично пов'язаних між собою горизонтів, сформованих у результаті трансформації поверхневих шарів земної кори під дією води, повітря і живих організмів. Ґрунт – елемент біосфери, що забезпечує циркуляцію хімічних речовин у системі "навколишнє середовище – людина" і є однією з найважливіших елементів екологічної системи Землі. Ґрунт багато в чому визначає гігієнічний стан зовнішнього середовища, суттєво впливає на здоров'я людей і санітарно-гігієнічні умови життя. Загалом процес ґрунтоутворення розпочався тоді, коли з'явилися перші мікроорганізми й одноклітинні водорості.

Розрізняють щонайменше 6 ґрунтоутворювальних факторів: материнська порода, вік, рельєф, ґрунтові організми, діяльність людини. Материнська порода поділяється на три різновиди: породи магматичні (утворені охолодженою магмою – граніт, базальт), метаморфічні (сформовані під дією температур і тиску) й осадові (утворені вивітренням). Осадові породи є головними в ґрунтоутворенні й зазнають впливу живих організмів. Набір і кількість організмів визначають кількісну і якісну характеристику утвореного ґрунту. Чим раніше розпочався процес ґрунтоутворення, тим товстіші шари ґрунту. Гірський рельєф місцевості сприяє сповзанню ґрунту.

Життєдіяльність людини, робота транспорту, сільського господарства й промисловості стає причиною змін ґрунту, що, своєю чергою, впливає на стан здоров'я людини. Нині його розглядають як систему, що саморозвивається, забезпечуючи кругообіг речовин у природі. У ґрунті відбувається знешкодження відходів (функція самоочищення ґрунту).

Материнська порода ґрунту становить 90–99 %, решта 1-10 % – різноманітні органічні комплекси (органічні речовини, гумус, чи перегній, живі організми, повітря і ґрунтова волога).

За геологічною будовою розрізняють піщаний ґрунт (80 % і більше піску), супіщаний, глинистий (понад 60 % глини), суглинистий, солончаковий (багатий на хлориди), чорнозем (20 % і більше перегною), торф'яний та інші.

Мінеральна частина ґрунту – це пісок, глина, вапно і мул із солями різних металів, що входять до нього. Органічна частина – перегній, або гумус, утворюваний із продуктів розкладання та решток рослинних і тваринних організмів.

До фізичних властивостей ґрунту належать пористість (для чорноземів пористість сягає 85 %, для глинистих ґрунтів – 40-45 %), капілярність (здатність ґрунту піднімати вологу), вологість (властивість утримувати вологу: висока – в чорнозему, менша – в підзолистих і ще менша – в піщаних ґрунтах), гігроскопічність (здатність притягувати вологу з повітря – мінімальна в грубозернистого ґрунту, вільного від забруднень), повітропроникність (у ґрунтовому повітрі 18-19 % кисню; чистий ґрунт містить, в основному, кисень і вуглекислий газ, а забруднений також має водень, метан та інші гази). Ґрунтова волога існує в хімічно зв'язаному, рідкому й газоподібному станах та впливає на мікроклімат і виживання ґрунтових мікроорганізмів.

У ґрунті знаходяться всі хімічні елементи. Тіло людини за якісним складом містить ті самі макро- і мікроелементи, що й ґрунт; оскільки ґрунт бере участь у кругообігу речовин у природі, він впливає на стан здоров'я людини.

Здоровим уважають легкопроникний, грубозернистий, незабруднений ґрунт. У такому ґрунті співвідношення глини і піску – 1:3, відсутні збудники хвороб і яйця гельмінтів, а мікроелементи присутні в кількостях, що не викликають ендемічних захворювань.

За складом мікроелементів розрізняють три види ґрунтів: з нормальним, надлишковим і недостатнім мікроелементним складом. Останні два–це природні геохімічні провінції. Існують провінції з недостатнім умістом фтору (ендемічні з карієсу), надмірним умістом фтору (ендемічні з флюорозу), з недостатнім умістом йоду (ендемічні з розвитку зобу, базедової хвороби), незбалансованого кількістю стронцію, кальцію, підвищеним умістом молібдену (викликає ендемічну подагру, наприклад, у Вірменії), свинцю (спостерігається враження нервової системи), селену (у мешканців таких територій відзначається порушення діяльності шлунково-кишкового тракту і печінки) тощо.

Штучні біохімічні провінції виникають навколо великих міст, промислових об'єктів і пов'язані з підвищеним умістом у грунті тих чи інших хімічних речовин (свинцю, ртуті тощо). Несприятливими є території поблизу звалищ сміття, складів з отрутохімікатами, мінеральними добривами тощо.