Гігієнічні правила загартовування

Принцип комплексності. Найбільший оздоровчий ефект загартовування можливий тільки при одночасному цілеспрямованому застосуванні комплексу різноманітних загартовувальних засобів (сонце, повітря, вода). Фізіологічна дія на організм южного засобу взаємодоповнює й розширює діапазон компенсаторно-пристосувальних реакцій організму і посилює оздоровчу дію загартовування.

Принцип систематичності. Засіб загартовування має ефект тільки в тому випадку, коли застосовується регулярно, без тривалої перерви. Багаторазова й систематична короткочасна термічна дія з поступовим збільшенням сили подразнення призводить до формування стійкої адаптації організму людини до конкретного подразника. При вимушених тривалих перервах загартовування відновлюють зі слабших процедур порівняно з застосовуваними в попередні рази.

Принцип поступовості – східчасте підвищення сили дії подразника. Наприклад, приступаючи до водних процедур, потрібно розпочинати з прохолодної води і поступово переходити до холоднішої.

Принцип оптимального дозування процедур. Правильне дозування – це та доза, що найбільше відповідає функціональним особливостям і можливостям конкретної людини, зокрема, й її стану здоров'я. Тому всі процедури і методики загартовування мають строгий віковий характер. При виборі загартовувального засобу головним є сила подразника, а не тривалість його дії.

Загартовування за допомогою низьких температур

Фізіологічні основи загартовування холодом. Основне гігієнічне значення різних температур довкілля полягає в їх впливі на тепловий обмін організму з навколишнім середовищем: висока температура сповільнює віддачу, низька, – навпаки, підвищує її. Завдяки досконалості терморегуляторних механізмів, інтегрованих і керованих центральною нервовою системою, людина здатна пристосовуватися до різних температурних умов і короткочасно переносити навіть значні відхилення від оптимальних значень. Зміна зовнішньої температури активує фізіологічні механізми вироблення тепла та його віддачі в навколишнє середовище. При низькій температурі повітря (починаючи з +15 °С) підсилюється розпад поживних речовин в організмі, що служать джерелом енергії; при високій (вище від +25 °С) – він зменшується. Основний обсяг тепла виділяється з поверхні шкіри в результаті

– випромінювання в навколишнє середовище (приблизно 45%);
– конвекції, тобто пошарового нагрівання повітря, що прилягає до тіла і перебуває в певному русі (близько 30 %);
– випаровування вологи зі шкіри і слизових оболонок дихальних шляхів (близью 25 %).

Решта тепла витрачається на зігрівання їжі, вдихуваного повітря і витрачається з виділеннями – до 10 %. У стані споюю і теплового комфорту тепловтрати конвекцією складають 15,3 %, випромінюванням – 55,6 %, випаровуванням – 29,1 %.

У реакції організму на дію температурного подразника (повітряна чи водна процедура) виділяють три фази. У першій фазі (при вдиху холодного повітря) у шкірі і слизових верхніх дихальних шляхів відбувається спазм дрібних артерій, знижується кровотік і температура шкіри, завдяки чому зменшується віддача тепла. У недостатньо чи незагартованих людей перша фаза виразніша як за ступенем зниження температури шкіри і слизових оболонок, так і за тривалістю цієї реакції. У другій фазі рефлекторно, через нейроендокринну систему, збільшується обмін речовин, вироблення енергії скелетними м'язами, печінкою, внутрішніми органами, посилюється кровообіг, розширюються судини шкіри, зростає кількість функціонально активних капілярів у шкірі. Організм зберігає постійну температуру тіла за рахунок інтенсивнішого вироблення тепла. При проведенні гартувальних процедур потрібно досягати цієї фази і не допускати розвитку третьої, яка з'являється внаслідок перенапруги і зриву регуляторно- захисних механізмів і служить ознакою передозування загартовувальної процедури. У цій фазі кровотік у шкірі сповільнюється, вона набуває синюшний відтінок, з'являється "гусяча шкіра", людина відчуває неприємне дрижання.