Завдання та функції підрозділів міліції громадської безпеки

Міліція громадської безпеки належить до складу органів внутрішніх справ України. Відповідно до чинної Конституції завдання та функції, що стоять перед нею, є надзвичайно важливими й вимагають від особового складу постійного контакту з населенням і керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина^[1].

Забезпечення громадського порядку в містах та інших населених пунктах є одним з головних завдань органів внутрішніх справ.

Підрозділи міліції громадської безпеки, виконуючи ці завдання, забезпечують громадський порядок у звичайній обстановці та під час проведення масових заходів, в умовах стихійного лиха й інших надзвичайних обставин, а саме:

– здійснюють нагляд за виконанням усіма громадянами і посадовими особами правил, що регулюють громадський порядок;
– сприяють у межах своїх повноважень депутатам і посадовим особам під час виконання ними службових обов'язків у ситуації, коли окремі громадяни відмовляються виконувати їх законні вимоги;
– виявляють осіб, які ведуть антигромадський спосіб життя, ставлять їх на облік та організовують профілактичну роботу.

Спільно з державними і громадськими організаціями працівники служб ведуть боротьбу з алкоголізмом, дрібним хуліганством та іншими порушеннями громадського порядку, припиняють порушення правил дозвільної системи.

Здійснюючи заходи з профілактики кримінальних та адміністративних правопорушень у громадських місцях, працівники міліції громадської безпеки:

– попереджують і припиняють кримінальні та адміністративні правопорушення, затримують осіб, що їх скоїли;
– беруть участь у розшуку осіб, які переховуються від кримінального переслідування і виконання вироку;
– охороняють та конвоюють осіб, узятих під варту;
– виявляють причини та умови, що сприяють скоєнню кримінальних та адміністративних правопорушень, уживають заходів для їх усунення.

Охороняючи власність, права і законні інтереси громадян, підприємств і установ міліція громадської безпеки:

– запобігає пошкодженню об'єктів власності, викраденню майна;
– забезпечує недоторканість узятих під варту об'єктів;
– сприяє відповідним органам у здійсненні заходів із охорони природних ресурсів, боротьби з браконьєрством і порушеннями правил полювання і рибальства.

Охороняючи права і законні інтереси громадян від злочинних посягань та інших антигромадських дій, допомагаючи громадянам в реалізації їх прав, ця служба:

– вживає у встановленому порядку заходи щодо заяв і повідомлень громадян про порушення їх законних прав та інтересів, забезпечує недоторканість їх особи і помешкання, захищає їх честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу і майно;
– надає невідкладну допомогу особам, які потерпіли від нещасних випадків і правопорушень, а також тим, хто знаходиться в громадських місцях у безпорадному стані;
– забезпечує збереження знайдених речей, документів і коштовностей^[2].

Основними завданнями ДГБ є:

1. Участь у реалізації державної політики і здійснення практичних заходів щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, захист прав, свобод, законних інтересів і забезпечення безпеки громадян, запобігання правопорушенням та їх припинення.
2. Проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед громадян, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, охорони затриманих і взятих під варту осіб.
3. Здійснення ліцензування певних видів господарської діяльності, забезпечення дозвільної системи, державного охоронного нагляду^[3].

ДГБ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує:

1. Діяльність органів внутрішніх справ України щодо суворого і чіткого виконання законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нормативно-правових актів МВС, інших центральних органів виконавчої влади з питань організації та забезпечення правопорядку і безпеки на вулицях, в інших громадських місцях усіх населених пунктів, під час проведення міжнародних спортивних заходів, масових, релігійних заходів, публічних та громадських акцій, участі у здійсненні державної охорони; дотримання правил виготовлення, ремонту, реалізації, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання й використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи органів внутрішніх справ, відкриття та функціонування об'єктів, де вони зберігаються і використовуються, ліцензування певних видів господарської діяльності.
2. Удосконалення структури, організаційних основ, форм і методів роботи підрозділів міліції громадської безпеки органів внутрішніх справ України. Ужиття заходів щодо підвищення професійної майстерності працівників цих підрозділів, надання їм методичної допомоги.
3. Організовує:
- – ужиття заходів із забезпечення правопорядку, попередження і припинення правопорушень на вулицях та в інших громадських місцях, роботи нарядів, задіяних до охорони громадського порядку в системі єдиної дислокації;
- – проведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, які перебувають на обліках в органах внутрішніх справ, схильними до скоєння правопорушень, попередження кримінальних та адміністративних правопорушень, учинених на територіях адміністративних дільниць, з широким залученням до цієї роботи населення та громадських формувань з охорони громадського порядку;
- – ужиття заходів з охорони затриманих за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, узятих під варту осіб, їх конвоювання під час досудового розслідування, розгляду справ у судах, забезпечення виконання постанов суду про адміністративний арешт;
- – виконання рішень Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України щодо екстрадиції осіб, які розшукуються правоохоронними органами України та іншими державами, відповідно до Європейської та Мінської конвенцій, інших міжнародних актів;
- – ужиття заходів з охорони судових установ, приміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою та спрямовані на судово-психіатричну експертизу, а також охорони приміщень судових експертиз Міністерства юстиції України і контроль за цією діяльністю.
4. Участь підрозділів міліції громадської безпеки за напрямами діяльності ДГБ у розкритті кримінальних правопорушень на територіях та об'єктах обслуговування, взаємодію зі структурними підрозділами МВС, іншими правоохоронними органами та органами державної влади у вирішенні цих питань.
5. Здійснення аналізу, обліку і контролю за виконанням адміністративно-правозастосовних функцій підпорядкованими підрозділами.
6. Проведення за напрямами діяльності безпосередньо та зі структурними підрозділами апарату Міністерства, іншими зацікавленими органами державної виконавчої влади та громадськими організаціями роботи з підготовки проектів законодавчих і підзаконних актів з питань охорони громадського порядку та громадської безпеки, а також своєчасне внесення змін і доповнень до них.
7. Проведення семінарів, форумів (зокрема й міжнародного характеру), інструктивних нарад, а також перевірок оперативно-службової діяльності підрозділів, підпорядкованих ДГБ, ужиття заходів з метою усунення недоліків у їх роботі.
8. Розроблення за напрямами діяльності проектів відомчих та міжвідомчих нормативно-правових актів, унесення змін до них відповідно до законодавства, а також надання їх на підпис Міністру та на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, скасування застарілих актів.
9. Аналіз стану злочинності на вулицях та в інших громадських місцях, узагальнення та оцінку отриманих результатів роботи підрозділів, інформаційне, методичне забезпечення заходів з профілактики злочинності в громадських місцях, удосконалення роботи підпорядкованих підрозділів, підготовку та спрямування в регіони оглядів з цих питань.
10. Прогнозування та вплив на розвиток обстановки, пов'язаної з проведенням у державі масових, охоронних, релігійних заходів та акцій. Надання допомоги та контроль за діяльністю органів і підрозділів внутрішніх справ з питань організації охорони громадського порядку й безпеки під час проведення масових, спортивних, охоронних, релігійних заходів та акцій протесту на територіях їх обслуговування. Підтримання взаємодії в цьому напрямі з іншими структурними підрозділами Міністерства, правоохоронними органами, зацікавленими центральними органами виконавчої влади та громадськими організаціями.
11. Ужиття заходів щодо організації належного забезпечення правопорядку і безпеки під час пересування залізничним транспортом організованих груп громадян під час проведення в країні державних свят, масштабних громадсько- політичних подій, інших мирних, охоронних, релігійних заходів та акцій, у тому числі спортивних.
12. Підготовку за дорученням керівництва МВС інформації про стан охорони громадського порядку і безпеки на території держави та заходи щодо їх поліпшення для Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
13. Ужиття заходів, спрямованих на забезпечення постійної готовності особового складу органів внутрішніх справ і підрозділів особливого призначення до дій, пов'язаних з локалізацією та припиненням групових порушень громадського порядку і масових заворушень під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також у разі оголошення в державі (регіоні) режиму надзвичайного чи воєнного стану.
14. Організаційно-методичне забезпечення та контроль за діяльністю підрозділів міліції громадської безпеки ГУМВС, УМВС з питань організації роботи ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділів конвойної служби міліції.
15. Організацію роботи судової міліції щодо особистої охорони працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, підтримання громадського порядку в суді, припинення виявів неповаги до суду, а також охорони приміщень суду та забезпечення режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і спрямовані на судово-психіатричну експертизу.
16. Організацію і контроль виконання підпорядкованими органами внутрішніх справ законодавства України та нормативно-правових актів МВС, які стосуються роботи дільничних інспекторів міліції. Моніторинг стану діяльності дільничних інспекторів міліції щодо проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед громадян. Забезпечення правопорядку на адміністративних дільницях.
17. Постійну роботу щодо зміцнення зв'язків органів внутрішніх справ з населенням, громадськими формуваннями та організаціями. Надання громадянам необхідної правової допомоги та проведення роз'яснювальної роботи з питань протидії злочинності.
18. Дотримання правил виготовлення, ремонту, реалізації, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання і використання яких установлені спеціальні правила та на які поширюється дія дозвільної системи органів внутрішніх справ, відкриття та функціонування об'єктів, де вони зберігаються і використовуються, ліцензування певних видів господарської діяльності.
19. Відповідно до законодавства та в межах компетенції ліцензування господарської діяльності з виробництва та ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу; виробництва, торгівлі піротехнічними засобами; діяльності, пов'язаної з наданням послуг стрільбищами невійськового призначення та функціонуванням мисливських стендів; надання послуг з охорони власності та громадян.
20. Організацію роботи з питань узагальнення пропозицій, листів, заяв і скарг громадян. Ужиття заходів для усунення причин і умов, що призвели до повторних звернень громадян зі скаргами.
21. Впровадження в діяльність підпорядкованих підрозділів передового досвіду роботи, зокрема досвіду, набутого підрозділами поліції (міліції) правоохоронних органів зарубіжних країн^[4].

Отже, Департамент громадської безпеки МВС України є саме тим координуючим та контролюючим органом, основний зміст діяльності якого полягає у визначенні шляхів розвитку системи міліції громадської безпеки, проведення постійного моніторингу стану діяльності цього органу, вивчення та поширення позитивного досвіду серед практичних підрозділів ОВС.

Визначивши основні структурні елементи міліції громадської безпеки, наведемо основні завдання служб, що належать до її системи.

Відтак основні завдання дільничного інспектора міліції:

– проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед жителів адміністративної дільниці. Охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на території, що обслуговується;
– робота з населенням та громадськими формуваннями на адміністративній дільниці щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю;
– участь із іншими службами та підрозділами органів внутрішніх справ у виявленні, попередженні, припиненні кримінальних та інших правопорушень, а також у їх розкритті, учинених на території адміністративної дільниці^[5].

Основними завданнями патрульної служби міліції визнано:

– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;
– запобігання правопорушенням та їх припинення;
– охорона громадського порядку і громадської безпеки;
– виявлення, запобігання, припинення та розкриття кримінальних та інших правопорушень, розшук осіб, які їх вчинили;
– захист власності від злочинних посягань^[6].

Що стосується дій підрозділів МГБ щодо здійснення дозвільної системи, то вони полягають:

1) у видачі дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій:
- – на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні з виготовлення і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї;
- – на вибухові матеріали і речовини, їх перевезення, а також сховища та склади, де вони зберігаються.
2) контролю за дотриманням посадовими особами міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань і громадянами встановленого порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система.

ДГБ МВС України відповідає за:

– забезпечення контролю за дотриманням порядку на об'єктах дозвільної системи із вогнепальною, пневматичною і холодною зброєю, а також боєприпасами до зброї та вибуховими матеріалами; здійснення заходів щодо їх забезпечення надійними засобами охоронно-пожежної сигналізації; посилення контролю за додержанням порядку виготовлення, придбання, обліку, зберігання, охорони та використання предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система;
– дотримання правил вилучення, приймання, обліку і зберігання вилученої, добровільно зданої та знайденої зброї, а також її передачу до чергових частин органів внутрішніх справ; створення та регулярне поповнення в кожній черговій частині картотек власників вогнепальної, пневматичної і холодної зброї; забезпечення систематичного професійного навчання працівників дозвільної системи; координацію діяльності структурних підрозділів міністерства на цій ділянці роботи;
– взяття на облік експериментально відстріляних куль та гільз вилученої, добровільно зданої та знайденої зброї, відомчої і службово-штатної зброї, що зберігається та використовується на об'єктах дозвільної системи, а також нарізної зброї, що перебуває у власності громадян; створення державної кулегільзотеки; зберігання відстріляних гільз та куль^[7].

Ще одним підрозділом, за яким ДГБ здійснює організаційне, нормативно-методичне забезпечення та контролює його діяльність, є підрозділ міліції громадської безпеки особливого призначення. Він є структурним підрозділом головних управлінь, управлінь МВС України в областях та місті Києві. Підрозділ безпосередньо підпорядковується начальнику ГУМВС, УМВС, а в разі його відсутності – заступнику, який організовує діяльність підрозділів міліції громадської безпеки. Під час виконання завдань поза межами регіону постійної дислокації підрозділ переходить в оперативне підпорядкування начальника відповідного ГУМВС, УМВС. Основними завданнями підрозділу міліції громадської безпеки особливого призначення є:

– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів;
– запобігання правопорушенням та їх припинення;
– охорона і забезпечення громадського порядку;
– забезпечення громадської безпеки та охорона громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів;
– виявлення кримінальних правопорушень;
– участь у проведенні заходів, спрямованих на розшук і затримання осіб, які підозрюються у скоєнні кримінальних правопорушень, озброєних та інших злочинців, які становлять суспільну небезпеку, звільнення заручників, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також заходів, пов'язаних із припиненням терористичної діяльності^[8].

Основні завдання щодо охорони забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів і для охорони установ судових експертиз покладаються на підрозділ судової міліції "Грифон". Спецпідрозділ створюється як самостійний структурний підрозділ ГУМВС, УМВС та підпорядковується безпосередньо заступнику начальника ГУМВС, УМВС – начальнику міліції громадської безпеки. Загальне керівництво оперативно-розшуковою діяльністю спецпідрозділу, її організаційне та методичне забезпечення здійснює заступник начальника ГУМВС, УМВС – начальник кримінальної міліції.

Під час виконання покладених на них завдань працівники спецпідрозділу здійснюють:

– забезпечення згідно з чинним законодавством виконання Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, затверджених спільним наказом Державної судової адміністрації України та МВС України від 12 вересня 2005 р. № 102/765^[9], підтримання порядку в суді, припинення виявів неповаги до суду, охорони приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу, а також працівників Антимонопольного комітету України та уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України під час виконання ними службових повноважень;
– забезпечення заходів безпеки у процесі розгляду судових справ у всіх інстанціях, працівників правоохоронних органів, інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, членів їх сімей і близьких родичів;
– уживають необхідних заходів для забезпечення безпеки судці, членів його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судці надійде відповідна заява;
– уживають необхідних заходів для забезпечення безпеки у разі надходження заяви учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, звернення керівника відповідного Державного органу;
– забезпечення охорони приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України, а також режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і спрямовані на судово- психіатричну експертизу;
– оперативно-розшукову діяльність з метою отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб;
– вивчення рішень (постанов) про застосування спеціальних заходів безпеки осіб, узятих під захист, а також інших матеріалів, які зумовили ухвалення такого рішення, а також розробку план-розрахунку ГУМВС, УМВС на здійснення спеціальних заходів безпеки та підготовку клопотання перед відповідними органами про їх скасування;
– обмін інформацією із зацікавленими органами та підрозділами внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади з питань забезпечення безпеки осіб, щодо яких здійснюються заходи особистої безпеки^[10].

У виконанні покладених на МГБ завдань вона співпрацює з державною службою охорони. Діяльність міліції охорони здійснюється за напрямами:

– охорона об'єктів, квартир та інших приміщень з особистим майном громадян за допомогою технічних засобів;
– інкасація та охорона грошових коштів, цінних паперів, інших цінностей, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Національного банку України;
– забезпечення безпеки фізичних осіб;
– забезпечення перевезень та охорони вантажів;
– охорона об'єктів за допомогою нарядів груп затримання пунктів централізованого спостереження^[11].

Спеціальні підрозділи міліції охорони "Титан" є складовою частиною Державної служби охорони при органах внутрішніх справ, призначені для здійснення на договірній основі охорони власності фізичних та юридичних осіб, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб від злочинних посягань, надання спеціальних охоронних послуг^[12].

Основні завдання служби міліції з охорони та конвоювання затриманих та взятих під варту осіб:

– охорона осіб, які знаходяться в ізоляторах тимчасового тримання;
– конвоювання з ізоляторів тимчасового тримання і слідчих ізоляторів у районні (міські, окружні) суди на їх виїзні засідання і назад, охорона взятих під варту під час засідання цих судів;
– конвоювання взятих під варту з ізоляторів тимчасового тримання у слідчі ізолятори і назад на обмінні пункти на планових маршрутах конвоювання і назад^[13].

Міліція громадської безпеки виконує відповідно до цих завдань профілактичну, адміністративно-процесуальну та кримінально-процесуальну функції.

Профілактична функція полягає у запобіганні найпоширенішим кримінальним та іншим правопорушенням, а також у виявленні причин, умов вчинення кримінальних правопорушень і вжитті заходів щодо їх усунення.

Адміністративно-процесуальна функція полягає в організації і практичному здійсненні охорони громадського порядку й громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, та документуванні під час цього правопорушень.

Під кримінально-процесуальною функцією слід розуміти розгляд заяв та інформації про кримінальні правопорушення в справах, в яких провадження досудового розслідування не обов'язкове.

Правоохоронній діяльності міліції громадської безпеки притаманні відповідні структурно-функціональні ознаки, які вказують на те, що, по-перше, таку діяльність спрямовано на охорону прав і законних інтересів народу України загалом і окремих фізичних та юридичних осіб, а також держави від протиправних посягань; по-друге, ця правоохоронна діяльність покликана забезпечити охорону громадського порядку й громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, а також запобігти кримінальним та іншим правопорушенням, припинити та розкрити їх, якщо провадження досудового розслідування в цих справах не обов'язкове^[14].

Міліція громадської безпеки здійснює свої функції у сфері охорони громадського порядку, профілактики та розкриття кримінальних правопорушень у взаємодії з іншими службами і підрозділами органів внутрішніх справ, державними та місцевими органами самоврядування і об'єднаннями громадян, зокрема інших держав, з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання, підрозділами Міноборони, Служби безпеки, Державної фіскальної служби, з посадовими і службовими особами та громадянами, а також надає їм необхідну практичну допомогу.

Отже, міліція громадської безпеки як самостійний підрозділ ОВС становить сукупність взаємопов'язаних органів і служб, які із застосування адміністративно-правових форм і методів, із залученням громадськості та у взаємодії з місцевими органами державної влади та самоврядування:

– забезпечують охорону громадського порядку, попередження злочинності та інших правопорушень на вулицях та інших громадських місцях;
– охорону власності, прав та законних інтересів громадян, підприємств, організацій, установ від злочинних посягань та інших антигромадських дій;
– беруть участь в розкритті кримінальних та інших правопорушень, затриманні осіб, які їх вчинили;
– здійснюють контроль і нагляд за додержанням правил дозвільної системи, безпеки дорожнього руху та інше^[15].

[1] Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / В. T. Білоус, О. С. Захарова, В. С. Ковальський та ін.; відп. ред. В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 91.
[2] Діяльність підрозділів міліції громадської безпеки: курс лекцій. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С. 10-12.
[3] Про затвердження Положення про Департамент громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 31 липня 2012 р. № 492 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: document.ua/pro-zatverdzhennja-polozhennja-pro-departament-gromadskoyi-b-doc101700.html.
[4] Про затвердження Положення про Департамент громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 31 липня 2012 р. № 492 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: document.ua/prozatverdzhennja-polozhennja-pro-departament-gromadskoyi-b-doc101700.html.
[5] Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 11 листопада 2010 р. № 550 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 95. – Ст. 120.
[6] Про затвердження статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України від 28 липня 1994 р. № 404 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0213-94.
[7] Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 // Зібрання законодавства України. – 2000. – Т. 5. – 132 с.
[8] Про затвердження Положення про підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення: Наказ МВС України від 8 травня 2014 р. № 447 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 37. – Ст. 105.
[9] Про затвердження Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів: Наказ ДСА України та МВС України від 12 вересня 2005 р. № 102/765 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 289.
[10] Положення про спеціальний підрозділ судової міліції "Грифон": Наказ МВС України від 19 листопада 2003 р. № 1390 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Т. 2. – Ст. 486.
[11] Про організацію службової діяльності міліції охорони Державної служби охорони при МВС України: Наказ МВС України від 25 листопада 2003 р. №1433 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 22. – Ст. 128.
[12] Про організацію службової діяльності спеціальних підрозділів міліції охорони "Титан": Наказ МВС України від 25 листопада 2003 р. № 1432 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 31. – Ст. 111.
[13] Про затвердження Інструкції про роботу ITT ОВС та Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОВС України: Наказ МВС України від 21 січня 2005 р. №60 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: refme.org.ua/pageid-11530-1.html.
[14] Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / В. Т. Білоус, О. С. Захарова, В. С. Ковальський та ін.; відп. ред. В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 92-93.
[15] Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Особлива частина: навчальний посібник / Т. П. Мінка, О. М. Обушенко, Д. Г. Заброда та ін.; за заг. ред. С. М. Алфьорова. – X.: Право, 2013. – С. 12-13.