Профілактична діяльність ОВС у боротьбі з рейдерством

Ступінь розвитку права й демократії в нашій країні дає змогу ставити питання боротьби з рейдерством на рівень соціальних завдань, які вирішуються єдиними зусиллями держави, її інститутами, громадськими організаціями, колективами підприємств та окремими громадянами. Головним напрямом у діяльності держави щодо боротьби з рейдерством є профілактика дій, пов'язаних із незаконним поглинанням підприємств, що кваліфікуються як кримінальні та адміністративні правопорушення.

Профілактика дій, пов'язаних із рейдерством, – це соціально спрямована діяльність держави, її органів та їх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян щодо виявлення причин та умов вчинення дій протиправного характеру, пов'язаних із корпоративним управлінням та фінансово-господарською діяльністю акціонерних товариств, ліквідації чинників, які сприяють формуванню корпоративного конфлікту, недопущення незаконного перерозподілу матеріальних благ, створених акціонерним товариством або пов'язаних з ним, та забезпечення у процесі такої діяльності захисту прав та свобод громадян.

Соціальний механізм дій, пов'язаних із рейдерством, полягає у цілеспрямованому впливі різноманітних суб'єктів діяльності на відповідні об'єкти. Суттєвими ознаками цього механізму, на думку О. М. Литвинова, є різноманітні рівні виконання завдань, а також специфіка заходів і засобів реалізації профілактичних функцій кожною з ланок цього механізму^[1]. Пізнання цього механізму, особливостей його функціонування, дослідження взаємодії всередині самої системи, взаємозв'язок різноманітних рівнів, профілактики можна здійснити лише за умови широкого застосування системного аналізу, що водночас передбачає окремий якісний аналіз компонентів цілого та їх системних функцій. Беручи до уваги наведені аргументи окреслимо структурування рівнів дій, пов'язаних із рейдерством.

По-перше, зважаючи на момент початку профілактичної діяльності та її спрямованість, можна виокремити чотири рівні відносин:

1) усунення слабких ланок і диспропорцій корпоративного законодавства, що ускладнюють економічні процеси розвитку виробництва та запровадження ефективного менеджменту й уможливлюють формування умов, за яких незаконний перерозподіл власності та фінансових активів підприємств є доцільним;
2) протидія негативним впливам в економіці та суспільстві (у широкому розумінні) та їх ліквідація;
3) припинення розпочатого формування корпоративного конфлікту з протиправної позиції (яка є в порушеннях корпоративного законодавства), щоб запобігти перетворенню її в злочин або правопорушення (вплив на певних осіб або певні контингенти, усунення обставин, що негативно впливають на підприємницьку та господарську діяльність);
4) заходи профілактики, пов'язані із вчиненими злочинами та правопорушеннями, для запобігання новим.

По-друге, з позиції виділення групового суб'єкта профілактичної діяльності органів внутрішніх справ щодо дій, пов'язаних із рейдерством, можна говорити про три рівні здійснення. Перший – діяльність на рівні великих соціальних груп (трудових колективів підприємств, акціонерів), другий – на рівні малих (мажоритарних акціонерів, адміністрацій підприємства), третій – на рівні окремої особи щодо дій, пов'язаних із рейдерством.

По-третє, за суб'єктно-функціональним змістом діяльності правоохоронних органів щодо протидії рейдерству можна виокремити такі підструктури: на рівні суспільства загалом – діяльність усієї системи суб'єктів дій, пов'язаних із боротьбою з рейдерством; на рівні окремих груп населення – діяльність окремих суб'єктів дій, пов'язаних із боротьбою з рейдерством; на рівні окремих осіб – діяльність структурних підрозділів та служб або конкретних працівників органів внутрішніх справ.

Цілями профілактики дій, пов'язаних із рейдерством є:

– обмеження впливу негативних соціальних явищ та процесів, які не є у сфері корпоративних правовідносин, але взаємопов'язані з нею;
– усунення (нейтралізація) причин вирішення корпоративних конфліктів засобами рейдерства;
– вплив на суб'єктів корпоративного конфлікту, які за своїми морально-психологічними якостями здатні організувати або вчинити дії, пов'язані з рейдерством.

Беручи до уваги ці положення, профілактична діяльність органів внутрішніх справ щодо дій, пов'язаних із рейдерством, має ґрунтуватися на таких принципах:

– законності – дотримання вимог Конституції України та законів України усіма суб'єктами профілактики, здійснення тільки тих заходів, які передбачені цими Законами;
– гуманізму – всебічний захист прав та свобод громадян у процесі профілактичної діяльності;
– гласності – систематичне відображення у засобах масової інформації відомостей про профілактику дій, пов'язаних із рейдерством;
– комплексності – участь у профілактиці дій, пов'язаних із рейдерством, не тільки підрозділів міліції, а й усіх інших державних органів, організацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, об'єднань громадян та окремих громадян;
– науковості – на підставі дослідження практики боротьби з рейдерством та узагальнення досвіду профілактики дій, пов'язаних із рейдерством, у країнах з перехідними економіками та у країнах Європейського Союзу застосування новітніх форм, методів та засобів профілактичної діяльності;
– диференційованого підходу – врахування загальних особливостей й індивідуальних властивостей корпоративного конфлікту та його суб'єктів;
– плановості та прогнозування – всебічне вивчення та аналіз стану рейдерства, складання та реалізація відповідних програм профілактики дій, пов'язаних із рейдерством;
– взаємодії та координації зусиль суб'єктів профілактики;
– адекватності методів та засобів профілактики дій, пов'язаних з рейдерством, тобто відповідність типові конфліктної ситуації.

Профілактика дій, пов'язаних із рейдерством, як вид діяльності забезпечується певними методами, до яких належать:

1) економічні (вдосконалення системи економічного аналізу та звітності, використання системи товарно-грошових відносин у процесі профілактики дій, пов'язаних із рейдерством);
2) соціально-політичні (посилення боротьби з впливом негативних чинників, підвищення суспільно-політичної активності громадян, посилення та розвиток профілактичної функції колективів та інших соціальних груп);
3) соціально-психологічні (подолання елементів антисуспільної психології, формування ставлення до правопорушників за принципом громадського осуду протиправної поведінки);
4) культурно-виховні (підвищення рівня моральної та правової культури громадян, формування в них поваги до соціальних, правових та інших норм, поваги до закону);
5) адміністративно-правові (способи та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу виконавчих органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції у встановлених межах та відповідній формі на перебіг корпоративного конфлікту).

Важливими методами є переконання та примус. У профілактиці дій, пов'язаних із рейдерством, зважаючи на її соціальну спрямованість, домінуючим має стати переконання – система заходів правового і неправового характеру, які проводяться державними та громадськими органами, що виявляється у здійсненні виховних, роз'яснювальних та заохочувальних методів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших нормативних актів^[2].

За змістом профілактичну діяльність щодо дій, пов'язаних із рейдерством, поділяють на:

а) загал ьносоціальну;
б) спеціальну.

До загальносоціальних заходів профілактики належать практично всі соціально-економічні перетворення нашого суспільства на сучасному етапі. Це насамперед удосконалення корпоративного законодавства, зменшення впливу тіньової економіки, ефективна боротьба з корупцією, вдосконалення податкового законодавства, імплементація нормативної бази вирішення корпоративних конфліктів Європейського Союзу у національну правову систему, підвищення ефективності громадського контролю за умови розвитку громадянського суспільства. Окрім цього, важливу роль виконує реальне закріплення та реалізація прав і свобод людини та громадянина, забезпечення правового захисту особи, затвердження принципів соціальної справедливості.

Спеціальна профілактика охоплює проведення заходів, які спрямовані лише на усунення або нейтралізацію криміногенних чинників. Спеціальні заходи профілактики дій, пов'язаних із рейдерством, здійснюються підрозділами кримінальної міліції та міліції громадської безпеки та відрізняються від загальносоціальних своєю спрямованістю на боротьбу зі злочинами й адміністративними правопорушеннями (у той час як загальносоціальні здійснюються незалежно від криміногенних чинників, хоча з їх урахуванням). Водночас загальносоціальні та спеціальні заходи взаємопов'язані та взаємозумовлені. Загальносоціальні заходи створюють відповідні економічні, ідеологічні та організаційні умови для застосування спеціальних заходів профілактики.

Суб'єктами спеціальної профілактики є: правоохоронні органи (внутрішніх справ, служби безпеки, юстиції, державної податкової та митної служб, прокуратури, судів тощо); органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, інші державні органи, діяльність яких спрямована на профілактику дій, пов'язаних із рейдерством щодо конкретних підприємств та установ, що перебувають у сфері управління корпоративними правами; підприємства, установи, громадські організації, окремі громадяни.

У системі суб'єктів профілактики дій, пов'язаних із рейдерством, органи внутрішніх справ займають особливе місце, зумовлене призначенням, компетенцією та реальними можливостями (інформаційними, кадровими, матеріально- технічними, організаційними і методичними). Стаття 10 Закону України "Про міліцію" у пунктах 3, 5, 8, 12 прямо вказує на обов'язок міліції щодо профілактики злочинів, адміністративних правопорушень^[3].

Профілактика дій, пов'язаних із рейдерством, є функцією органів внутрішніх справ усіх рівнів, їхніх галузевих служб, підрозділів і співробітників, що здійснюють у межах своєї компетенції загальну й спеціальну профілактику, запобігання проступкам, що готуються. Із безпосередньою профілактичною діяльністю органи внутрішніх справ надають іншим суб'єктам профілактики правопорушень інформаційну, організаційну і методичну допомогу.

Профілактика органами внутрішніх справ дій, пов'язаних із рейдерством, передбачає:

1) прийняття підзаконних нормативних актів, що регулюють питання профілактики злочинів і адміністративних проступків (спеціальна профілактика);
2) участь у межах компетенції в нейтралізації, усуненні причин та умов;
3) виявлення учасників корпоративних конфліктів, учинки яких вказують на реальну можливість пропшравності й вчинення адміністративних проступків чи злочинів; здійснення щодо них профілактичного впливу (зокрема шляхом вжиття превентивних адміністративно-правових заходів), а також здійснення позитивного впливу на їх найближче оточення (спеціальна профілактика).

[1] Литвинов О. В. Проблеми структуризації рівнів протидії злочинності / О. В. Литвинов // Проблеми розвитку транспортної галузі та транспортного законодавства: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15 червня 2007 р.) / Одеський державний університет внутрішніх справ. – Одеса: ОДУВС, 2007. – С. 66.
[2] Коваленко В. В. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / за ред. В. В. Коваленка, Ю. І. Римаренко, В. І. Олефір. – Вид. 2-ге. – К.: "Директ Лайн", 2012. – С. 322.
[3] Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. -1991. – Na 4. – Ст. 20.