< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Залучений капітал та особливості його формування

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. їхнє використання в обороті підприємства зумовлене, з одного боку, об'єктивною необхідністю, а саме: невідповідністю у часі між надходженнями коштів та витратами, сезонністю виробництва, впровадженням інвестиційних проектів, які потребують значних обсягів вкладень. З другого боку, за допомогою позикових коштів забезпечується розширення виробничо-господарської діяльності, оновлення технічної бази, використання ефекту фінансового левериджу та ін.

Залучений капітал формує зобов'язання підприємства. Згідно з МСБО, зобов'язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Склад зобов'язань та характеристика їхніх елементів наведені на рис. 6.2.

Серед зобов'язань основне місце займає позиковий капітал, тобто фінансові зобов'язання. Він включає: довгостроковий позиковий капітал – довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти; короткостроковий позиковий капітал – короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткострокові зобов'язання.

Довгострокові кредити банків, як правило, пов'язані з придбанням устаткування або виконанням інвестиційних проектів. Основною рисою довгострокових кредитів є великі ризики, більш складні умови обслуговування та виконання у вигляді забезпечення. Наприклад, проектні кредити (кредити під виконання інвестиційних проектів) видаються банками на основі глибокого аналізу, бізнес-планів інвестиційних проектів та під надійне забезпечення. Це найбільш ризикові кредити. Іпотечні кредити видаються під заставу нерухомості та земельних ділянок. Іпотека є найбільш надійним видом застави.

Склад зобов'язань та характеристика їхніх елементів.

Рис. 6.2. Склад зобов'язань та характеристика їхніх елементів.

Залежно від типу фінансових відносин, які виникають між капіталодавцями і підприємством – об'єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами суб'єкта господарювання. Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов'язкових платежів тощо.

У балансі залучений капітал підприємства відображається у складі зобов'язань за умови, що оцінка цих зобов'язань може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їх погашення. Найважливіші параметри залученого капіталу підприємства наведені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Характеристика залученого капіталу підприємства

Параметри

Класифікація

Строковість

короткостроковий залучений капітал (до 12 місяців) довгостроковий залучений капітал (понад рік)

Капіталодавець

банки та інші фінансово-кредитні інститути

постачальники та клієнти

власники

персонал

держава

Умови одержання

згідно з кредитним чи іншим договором

за відсутності договору

Цілі використання

здійснення інвестицій поповнення оборотних активів

Форми залучення

грошові кошти:

  • – національна валюта;
  • – іноземна валюта;
  • – валютний фіксинг

товарна форма

Забезпечення

забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами)

гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) незабезпечені

Плата за користування капіталом

виплата процентів:

  • – фіксована процентна ставка;
  • – плаваюча процентна ставка без процентів

Порядок погашення

одноразовий платіж

багаторазові платежі

з регресією платежів

у заздалегідь визначений термін чи без такого

Залежно від строків виконання зобов'язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку залучений капітал поділяється на довгостроковий і поточний. Довгострокові зобов'язання і відповідно довгостроковий позиковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами: позички банків та інші позички, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців; довгострокові зобов'язання за емітованими облігаціями; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові векселі видані; довгострокові зобов'язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів; інші довгострокові зобов'язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов'язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі.

Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необхідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу.

Поточний позиковий капітал формується за рахунок таких видів зобов'язань: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу); векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями для забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підрядників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців); кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселями); поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника); поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом (заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, а також зобов'язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету); поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування (заборгованість по зборах на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших розрахунках за страхуванням); поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці (заборгованість по нарахованій, але не виплаченій оплаті праці, преміях); інші поточні зобов'язання (суми зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема заборгованість за нарахованими процентами та ряд інших).

Основними джерелами формування залучених капіталів є:

  • 1) грошові кошти, що тимчасово звільняються у процесі кругообігу промислового і торговельного капіталів, нагромаджені у формі амортизаційних відрахувань, частини оборотного капіталу (внаслідок незбігу часу продажу товарів і купівлі предметів праці – сировини, палива, матеріалів), тимчасово вільних коштів для виплати заробітної плати і призначеної для капіталізації додаткової вартості (внаслідок поступового нагромадження необхідної величини для купівлі нових машин, устаткування, будівництва складів тощо);
  • 2) особисті грошові доходи і заощадження населення країни;
  • 3) грошові нагромадження держави, зумовлені процесами одержавлення економіки і насамперед національного доходу.

До основних зовнішніх джерел формування позикового капіталу підприємств належать: банківські (фінансові) кредити; кошти, залучені в результаті емісії облігацій; комерційні позички.

Усі витрати (проценти, комісійні тощо) підприємств, пов'язані із залученням та обслуговуванням позикового капіталу, відображаються за статтею "Фінансові витрати" Звіту про фінансові результати.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >