Класифікація витрат на виробництво продукції

Витрати підприємства, пов'язані з операційною діяльність, бувають різні, тому їх класифікують за певними ознаками (табл. 10.1).

За економічним змістом витрати поділяють на однорідні елементи, що мають єдину економічну сутність і є первинними при плануванні та обліку. Це матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування та інші витрати. Групування витрат за економічними елементами є єдиним для всіх галузей і підприємств національної економіки. Таке групування витрат характеризує їхню ресурсну структуру і має важливе господарське значення, тому ці витрати обов'язково відображаються в окремому розділі фінансової і статистичної звітності підприємства.

Поділ витрат за калькуляційними статтями дає змогу визначити собівартість продукції. Статті калькуляції (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати, Загальновиробничі витрати) на окремих підприємствах можуть бути більш розширеними, конкретизованими з урахуванням специфіки виробництва та методики калькулювання.

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виду продукції і можуть бути безпосередньо включені до складу собівартості цієї продукції. Наприклад, вартість витраченої на виробництво сировини, матеріалів, тари тощо. Непрямі витрати не можна повністю і безпосередньо врахувати при обчисленні собівартості окремих видів продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо. Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування та обліку.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати є змінні та постійні. Змінні витрати – витрати, загальна сума яких за поточний період залежить від обсягу виготовленої продукції. Наприклад, витрати на сировину, матеріали, тару тощо. Постійні витрати – витрати, загальна величина яких за поточний період не змінюється. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які внаслідок зміни обсягу виробництва змінюються неістотно.

Таблиця 10.1

Класифікація операційних витрат підприємства

За можливістю впливу на величину витрат вони поділяються на регульовані та нерегульовані. Регульовані витрати піддаються контролю і впливу з боку центру відповідальності, де формується їхній рівень. Відповідно, нерегульовані витрати є за межею можливостей такого впливу. Наприклад, керівник певної виробничої дільниці тією чи іншою мірою може впливати на рівень зарплати працівників, витрати на матеріали, інструмент та деякі інші витрати. Отже, для цієї дільниці вони є регульовані. Водночас на суму амортизаційних відрахувань, орендну плату за орендовані основні засоби, витрати на їхнє утримання керівник дільниці як центру відповідальності впливати не може. Ці витрати для нього нерегульована

Залежно від реакції витрат на певний варіант прийняття рішень їх поділяють на релевантні та нерелевантна. Релевантними вважаються витрати, які залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і враховуються при визначенні їхньої порівняльної ефективності. Нерелевантні витрати не залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і не враховуються у порівняльних обчисленнях. Наприклад, розглядаючи два варіанти придбання верстатів різної потужності та технології обробки деталей, до релевантних будуть належати передусім такі експлуатаційні витрати, як витрати на електроенергію, технологічний інструмент, амортизаційні відрахування тощо. Разом з тим витрати на управління виробництвом, утримання будівлі, споруд, адміністративні та інші подібні витрати не залежать від зазначених варіантів. У цьому випадку вони є нерелевантними, тому немає сенсу брати їх до уваги.

За зв'язком з виробничим процесом розрізняють витрати виробничі та невиробничі. Виробничі витрати виникають у зв'язку виконанням виробничого процесу та його обслуговуванням (прямі матеріальні витрати, зарплата виробничого персоналу, Загальновиробничі витрати). Невиробничі витрати зумовлені виконанням функцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом продукції. Це витрати на управління підприємством в цілому, загальногосподарське обслуговування, збут продукції та деякі інші.

Залежно від того, як враховуються витрати при визначенні фінансового результату (прибутку) їх поділяють на витрати, що відносяться на собівартість продукції, і витрати періоду. Калькулювання собівартості продукції здійснюється за неповними витратами, тобто витрати пов'язані із збутом продукції у її собівартість не включаються. Та частина операційних витрат, яка не включена в собівартість продукції, вважається витратами періоду і при визначенні фінансового результату підприємства за певний період віднімається від виручки як і собівартість реалізованої продукції. Це спрощує процес калькулювання собівартості продукції для оперативних потреб, знижує собівартість запасів незавершеного виробництва і продукції на складі та дає змогу відшкодувати всі невиробничі витрати у звітному періоді, не відносячи їх на запаси.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати" собівартість реалізованої продукції (продукції, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормованих виробничих витрат.

Виробнича собівартість продукції включає:

• • прямі матеріальні витрати, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
• – прямі витрати на оплату праці, до складу яких включається заробітна платня та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
• – інші прямі витрати включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і пайових паїв, амортизація тощо;
• • Загальновиробничі витрати включають витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища тощо. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

За стандартами бухгалтерського обліку не всі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на: адміністративні (загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством); витрати на збут (витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції); інші операційні витрати.

Обчислюють собівартість готової (товарної) і реалізованої продукції. Перший показник має допоміжне значення і використовується для внутрішніх потреб (визначення величини оборотних засобів, динаміки собівартості продукції, собівартості реалізованої продукції та ін.).

Собівартість готової продукції – це витрати на виробництво продукції, що готова до продажу. Собівартість готової продукції обчислюється як виробнича собівартість.

Собівартість реалізованої продукції використовується для обчислення прибутку підприємства і як важливий показник зазначається в його фінансовій звітності.