< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

  • 10.1. Поняття витрат виробництва і собівартості продукції
  • 10.2. Класифікація витрат на виробництво продукції
  • 10.3. Методи калькулювання собівартості продукції

Поняття витрат виробництва і собівартості продукції

Господарська діяльність підприємства потребує використання виробничих ресурсів: сировини, матеріалів, праці, машин, устаткування, споруд тощо. Кошти підприємства, пов'язані із формуванням необхідних ресурсів (факторів виробництва) та їхнім використанням, утворюють його витрати. Витрати, які здійснює підприємство мають різне спрямування, неоднорідні за змістом і періодом здійснення. Всі витрати підприємства за певний період можна поділити на дві групи: капітальні (інвестиційні) та поточні.

Капітальні – це здійснені одноразово витрати підприємства на придбання основних засобів, нематеріальних або інших активів, які використовуються тривалий період, а їхня вартість відшкодовується, як правило, шляхом амортизації.

Поточні витрати виникають у процесі операційної діяльності, тому на практиці їх називають операційними. Поточні (операційні) витрати є циклічні та безперервні. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих працівників). Їхня величина залежить від інтенсивності виробництва. Безперервні поточні витрати потрібні постійно для управління і підтримки операційної системи підприємства у стані готовності (утримання управлінського персоналу, машин і устаткування, споруд і будівель, орендна плата та ін.).

За об'єктом формування розрізняють витрати сукупні (загальні) та на одиницю продукції. Сукупні витрати включають всі витрати на операційну діяльність за певний період. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні, якщо продукція виготовляється постійно або серіями (партіями). В одиничному виробництві витрати на виріб є індивідуальними. Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва (операційної активності) з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Останні характеризують приріст витрат на одиницю приросту обсягу виробництва:

де – граничні витрати;

– приріст сукупних витрат;

– приріст обсягу продукції у натуральному виразі.

Граничні витрати – це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції у натуральному виразі.

Середні витрати обчислюються у разі визначення собівартості продукції (в процесі калькулювання), а граничні використовуються у процесі аналізу доцільності зміни обсягу виробництва.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникла тоді, коли виникла необхідність визначити, скільки коштує виробництво товару та з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість продукції є грошовим виразом витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємства.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, чим економніше та раціональніше воно використовує власні ресурси, тим нижчою буде собівартість виготовленої продукції.

Собівартість слугує базою ціни товару та її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно матиме збитки.

Під час обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які входять до неї. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох його власних джерел: собівартості (валових витрат) і прибутку. Тому питання про склад витрат, які входять до собівартості, є питанням їхнього розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість мають відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів.

Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну та галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відображенням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість відбиває сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто є середньою собівартістю продукції по галузі.

На собівартість продукції впливає велика кількість чинників, що враховують специфіку кожної галузі економіки та окремого підприємства. Високий рівень собівартості продукції може свідчити про наявність на підприємстві застарілого технологічного устаткування, про нераціональне використання робочого часу, низьку продуктивність праці, високу матеріаломісткість продукції, що випускається, дорогу сировину або високі транспортні витрати, непродуктивну технологію, високі адміністративні витрати, недосконале дослідження ринку.

Під час проведення економічного аналізу розрізняють собівартість планову та фактичну.

Планова собівартість відбиває індивідуальні витрати конкретного підприємства, які плануються виходячи з нормативів витрат, тарифів, цін, ставок поточного періоду.

Фактична собівартість – це виражені в грошовій формі індивідуальні витрати конкретного підприємства за даних умов. На відміну від планової, фактична собівартість обчислюється в процесі оперативно-технічного та бухгалтерського обліку витрат на виконання робіт та виготовлення продукції.

У більшості процесів виробництва витрати і випуск продукції не є одномоментними. Витрати здійснюються протягом усього операційного циклу, а випуск продукції і її продаж (реалізація) – по його завершенню. Тому слід відрізняти витрати на вході операційного циклу ( на закупівлю сировини і матеріалів та інших факторів виробництва), протягом виробничого циклу і витрати, віднесені на собівартість готової та реалізованої продукції. Витрати, які здійснювались на всіх етапах операційного циклу в певному (звітному) періоді і не віднесені на собівартість проданої продукції та фінансові результати у цьому ж періоді, утворюють собівартість виробничих запасів (сировини, матеріалів, незавершеного виробництва) і запасів готової продукції, які є важливими складовими активів балансу підприємства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >