< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Творчі здібності людини: умови розвитку, можливості, межі.

Творчі здібності у процесі свого розвитку проходять декілька етапів, і для того, щоб певна здібність піднялася у своєму розвитку на вищий рівень, необхідно, щоб вона вже була достатньо представлена на попередньому етапі. Для розвитку здібностей повинно бути певне підґрунтя, яке складають задатки.

Задатки - це вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку. Вони становлять основу розвитку здібностей.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості конкретної людини, завдяки яким успішно виконується та чи інша продуктивна діяльність.

Обдарованість - це якісно своєрідне поєднання здібностей, що є запорукою успішного виконання конкретної діяльності.

Талановитість - це високий рівень розвитку здібностей, передусім спеціальних, тобто таких, які дають змогу успішно виконувати певну діяльність: літературну, музичну, сценічну тощо.

Геніальність.- це найвищий рівень розвитку здібностей, який визначає появу творів, що мають історичне значення в житті суспільства, засвідчують нову епоху в розвитку культури.

Освіта та самовиховання є тими засобами, що найбільше розвивають наші творчі здібності. Ознайомлення зі світом культурних цінностей, пізнання

й освоєння історії світової культури, активне оволодіння різними формами людської діяльності постає як засіб саморозвитку особистості, реалізації свого людського призначення й своєї людської сутності.

Успішний розвиток творчих здібностей можливе лише при створенні певних умов, що сприяють їх формуванню. Такими умовами є:

  • 1. Раннє фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.
  • 2. Створення обстановки, що випереджає розвиток дитини.
  • 3. Самостійне рішення дитиною завдань, що вимагають максимального напруження сил.
  • 4. Надання дитині свободи у виборі діяльності.
  • 5. Розумна, доброзичлива допомога (а не підказка) дорослих.
  • 6. Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.

Поняття "суспільство" в філософії.

Поняття "суспільство" в філософії має не одне визначення. "Суспільство - найзагальніша система зв'язків і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності ("людське суспільство"); історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство); специфічна форма соціальної організації, що склалася в процесі історичного розвитку даної країни.

Його якісні характеристики, закони, соціальні ідеали, розвиток та перспективи вивчає окремий розділ філософського знання - соціальна філософія.

Суспільство є об'єктивною реальністю, формою існування суспільного буття, що має внутрішню структуру, цілісність, закони та спрямованість розвитку. У вузькому сенсі цим поняттям позначають конкретний тип соціальної організації як системи, що саморозвиваються.

Середовищем його існування є природа. Основними елементами суспільства як системи, що саморозививається є ті сфери, в межах яких реалізується діяльність людей: економічна, соціальна, політична, духовна. Гармонійна взаємодія між сферами суспільного життя забезпечує цілісність суспільства.

Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:

  • - праця (специфічно людська доцільна діяльність);
  • - спілкування (колективний характер діяльності і життя);
  • - свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).

У сучасній літературі існують кілька визначень суспільства. Спільним для них є те, що вони з різних боків намагаються окреслити ту цілісність, яка найкраще виявляється через такі ознаки.

По-перше, суспільство - це люди.

По-друге, суспільство - це різні люди.

По-третє, суспільство - це явище самодостатності людини.

По-четверте, суспільство - це спільність людей.

І, по-п'яте, суспільство - це відносини між людьми.

Вважаючи, що наведені ознаки найбільш повно у вимірі сьогодення відображають сутність і зміст суспільства, можна зробити висновок у вигляді такого визначення.

Суспільство - це природно соціальна самодостатня спільність людей, виокремлена з природи частина матеріального світу, історично змінна форма життєдіяльності й спілкування людей.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >