< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Роль суспільства у перетворенні та відтворенні природи.

Взаємовідносини суспільства та природи пройшли в своєму розвитку ряд періодів. Людство усвідомлювало цей факт і намагалось класифікувати ці періоди у розвитку глобальної системи "суспільство-природа".

До найдавніших спроб можна віднести розповсюдження в масовій свідомості легенди про "золотий вік". В ній засобами відображення міфологічного світогляду показувалась залежність людського існування від природних явищ та стихій. Згідно з цими уявленнями природа розглядалась як космос, явище, що має чітку внутрішню організованість, упорядкованість і підпорядковане єдиному началу: законам краси та гармонії. Людина від початку жила у відповідності з ними в стані гармонії мікрокосмосу і макрокосмосу. Відмова від слідування цим законам призвела до появи дисгармонії між людиною і оточуючим світом, а подальше їх "забуття" - і до внутрішньої неузгодженості, негараздів індивідуальних та суспільних.

Таким чином, в історії розвитку взаємовідносин суспільства та природи, взявши за критерій пануючий спосіб організації людської діяльності, можна вичленити такі основні етапи:

  • o етап природоподібної людської діяльності - період присвоєння готових продуктів природи.
  • o етап природозгідної людської діяльності - період, коли в результаті накопичення знань про природу, людина переходить до пристосування природного середовища до своїх потреб і відтворює необхідні їй компоненти природи, узгоджуючи свої запити з пізнаними вимогами природи;
  • o етап "неприродної" (індустріальної) людської діяльності - період, коли з'являються машини і людина намагається підкорити природу, проголошуючи себе її "царем"(власне період формування та розгортання глобальної екологічної кризи, викликаної антропогенним втручанням у природні процеси і виникнення загрози глобальної екологічної катастрофи).

На сучасному етапі розвитку суспільства людина розуміє, що завдає великої шкоди природі, вирубуючи величезні ділянки лісів, видобуваючи велику кількість корисних копалин, будуючи різні заводи та ін. Внаслідок цього, а також через проблему вичерпності природних ресурсів людство намагається створити умови для відновлення природи, створюючи різні заповідники, заказники, національні парки, а також шукаючи альтернативні джерела енергії.

Суспільна свідомість та її структура (сфери, рівні, форми).

Суспільна свідомість - це виражене в логічній, понятійній формі і закріплене в мові усвідомлення людиною сутності світу, свого буття, можливостей його пізнання і перетворення.

Усвідомлення людиною свого ставлення до дійсності і до себе здійснюється на двох рівнях: емпіричному і раціональному.

У чуттєво-емоційній взаємодії людини й умов її буття формується емпіричний рівень свідомості, що, виникнувши як результат безпосереднього, чуттєвого впливу предметів зовнішнього світу на органи чуття людини виступає як специфічний спосіб оцінки цієї взаємодії. Емпіричному рівню усвідомлення відповідає чуттєво-образний спосіб мислення.

Раціональний рівень усвідомлення буття виступає у формі абстрактного, логічного мислення, вираженого в поняттях, категоріях, теоріях, системах ідей і закріпленого в мові.

Серед форм суспільної свідомості можна виділити: наукову, політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, філософську.

Політична свідомість становить систему ідей, поглядів, теорій, які виражають ставлення соціальних суб'єктів до політичної влади. У політичній свідомості важливе місце займають ідеї і погляди щодо устрою державної влади, її структури, функцій.

Правосвідомість формується як система уявлень, ідей, поглядів про законне і незаконне, про належне й обов'язкове у відносинах між соціальними суб'єктами. Це усвідомлення людьми того, які юридичні норми необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності в суспільстві.

Моральна свідомість виникає як усвідомлення залежності життєдіяльності людей від характеру їх взаємин у всіх сферах життя, у всіх формах спілкування. Моральна свідомість знаходить свій вираз в моралі.

Виникнення естетичної свідомості пов'язане з особливостями сприйняття людиною навколишнього світу. Релігійна свідомість - це система ідей, поглядів, уявлень, згідно з якими світ і людина створені надприродною силою (Богом).

Філософська свідомість виникає як реалізація потреби людини в усвідомленні сутності світу і сутності самої людини.

Ідеологія пронизує усі форми суспільної свідомості, але не зводиться до їх суми. ІДЕОЛОГІЯ - це усвідомлення соціальними суб'єктами свого відношення до об'єктивної дійсності через призму відношення до суспільного ладу.

Духовне життя суспільства - це сфера духовного виробництва і відтворення людини як соціального суб'єкта. Способом існування, функціонування, розвитку духовного життя суспільства є духовно-практична діяльність.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >