Діагностика та лікування функціональних гіпербілірубінемій

Функціональні гіпербілірубінемії (ФГ) – захворювання, що пов'язані зі спадковими порушеннями обміну білірубіну (ензимопатіями), які проявляються хронічною чи переміжною жовтяницею без виражених первинних змін структури та функції печінки і ознак гемолізу й холестазу.

Виділяють кілька патогенетично зумовлених типів функціональних гіпербілірубінемій: синдроми Жильбера, Дабіна-Джонсона, Ротора, що маніфестують у пубертатному та молодому віці, а також синдроми Кріглера-Найяра І та II типів, Люсі-Дрісколл, доброякісний сімейний зворотній холестаз (синдром Аагенеса), хворобу Байлера, що зустрічаються рідше, маніфестують переважно у дітей з перших днів життя та характеризуються більш агресивним перебігом.

Некон'югована гіпербілірубінемія – це підвищення рівня білірубіну сироватки крові за рахунок некон'югованої (непрямої, вільної, незв'язаної) фракції. Притаманна синдрому Жильбера, синдрому Кріглера-Найяра І і II типу, синдрому Мейленграхта, Калька та синдрому Люсі-Дрісколл. Спостерігається також у хворих з надпечінковими (гемолітичними) жовтяницями.

Синдром Жильбера – сімейна негемолітична генетично-зумовлена жовтяниця, що успадковується за аутосомно-домінантним типом і проявляється некон'югованою, негемолітичною гіпербілірубінемією, носить доброякісний характер і не супроводжується порушенням інших функцій гепатоцитів та гістологічної картини печінки.

Синдром Крігпера-Найяра І типу – вроджена сімейна негемолітична генетично-зумовлена жовтяниця, що успадковується за аутосомнорецесивним типом, характеризується повного відсутністю ферменту уридиндифосфатглюкоронілтрансферази (УДФГТ) і проявляється вираженою некон'югованою, негемолітичною гіпербілірубінемією з ядерною жовтяницею при нормальних функціях печінки і відсутності ознак гемолізу чи резус-конфлікту.

Синдром Крігпера-Найяра II типу – вроджена сімейна негемолітична генетично-зумовлена жовтяниця, що успадковується за аутосомно-рецесивним типом, характеризується зниженням чи відсутністю кон'югації білірубіну та супроводжується непрямою гіпербілірубінемією.

Синдром Мейленграхта – доброякісна сімейна конституціональна гіпербілірубінемія, що характеризується ізольованим зниженням активності УДФГТ, супроводжується некон'югованою гіпербілірубінемією і розвивається у період статевого дозрівання. До недавнього часу вважався майже синонімом синдрому Жильбера, який навіть називали "синдром Жильбера-Мейленграхта", але пізніше було доведено, що це різні синдроми з подібною клінічною картиною.

Синдром Калька – постгепатитна ферментопатія, що супроводжується некон'югованою гіпербілірубінемією. Вперше виявляється після гострого вірусного гепатиту. Синдром мало відрізняється від хвороби Жильбера, тому його іноді називають постгепатитною формою синдрому Жильбера.

Синдром Люсі-Дрісколл – рідкісна вроджена сімейна негемолітична жовтяниця, що характеризується наявністю в материнському молоці інгібітора УДФГТ і супроводжується некон'югованою гіпербілірубінемією у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні.

Синдром Циве – симптомокомплекс із гемолітичною анемією, гіперліпідемією (гіперхолестеринемією) і жовтяницею у хворих на алкогольну хворобу печінки.

Кон'югована гіпербілірубінемія – це підвищення рівня білірубіну сироватки крові за рахунок кон'югованої (прямої, зв'язаної) фракції. Притаманна синдрому Дабіна-Джонсона, Ротора, Аагенеса та синдрому Байлера. Спостерігається також при підпечінковій (обтураційній) жовтяниці різної етіології.

Синдром Дабіна-Джонсона – доброякісна сімейна генетично-зумовлена жовтяниця, що успадковується за аутосомно-рецесивним типом, характеризується порушенням екскреції білірубін-глюкороніду з переважним підвищенням прямого (кон'югованого) білірубіну.

Синдром Ротора – сімейна генетично-зумовлена жовтяниця, що успадковується за аутосомно-домінантним типом, характеризується порушенням екскреції білірубіну і зменшенням його захоплення синусоїдальним полюсом гепатоцитів та супроводжується переважним підвищенням прямого (кон'югованого) білірубіну.

Синдром Байлера – рідкісна вроджена генетично-зумовлена жовтяниця, що характеризується формуванням перипортального фіброзу і проліферацією жовчних проток із виникненням холестатичного синдрому з вираженою гіпербілірубінемією за рахунок прямої фракції.

Синдром Аагенеса – рідкісна вроджена генетично-зумовлена жовтяниця, що успадковується за аутосомно-рецесивним типом і характеризується гіпоплазією лімфатичних судин печінки із розвитком холестазу та проявляється прямою гіпербілірубінемією.

Синдром Карелі – вроджена кістозна дилатація внутрішньопечінкових жовчних протоків переважно лівобічної локалізації, що характеризується рецидивною лихоманкою, больовим і жовтяничним синдромом.