Процес праці у релігійних вченнях

Релігія не тільки централізовано акумулює економічні посили суспільства, але й централізовано виробляє норми економічної поведінки в соціумі. Економічний акт членів суспільства тоді стає свідомо організованим і сприйнятим, коли набуває своєї форми у суспільній свідомості. А якщо ця свідомість зміцнена релігійним переконанням, то вона набуває характеру суспільно свідомої діяльності, і релігія вже безпосередньо починає впливати на суспільну діяльність людини.

Аналізуючи себе у суспільній діяльності, людина вимушена спиратися на нормативні суспільні установки. Отже, кожен вид економічної діяльності людини повинен узгоджуватися з існуючими нормами, де важливе місце займає загальногрупова мораль у формі релігії як домінуючого припису для всієї громади, у якій здійснюється ця економічна діяльність.

Оскільки в основі суспільної діяльності лежить праця, то саме всі форми праці — індивідуальної, групової, родоплемінної, суспільної,— насамперед у вихідному своєму виді регулюються релігійними нормами.

Безумовно, релігійно-економічний регламент діяльності людини первинний по відношенню до правової норми регуляції такої діяльності.

Регулюючи процес праці, релігійна установка визначає і закріплює відносини, що виникають у процесі праці.

Праця є одним з основних факторів виробництва, результат якого — створення благ, що задовольняють людські потреби. Образний вислів у Книзі Приповістей Соломонових: "Шеол й Аваддон не наситяться — не наситяться й очі людини" [276:20]

Вивчення різних релігійних поглядів щодо праці дозволяє виділити наступні аспекти: розгляд необхідності праці людини взагалі; обмеження щодо праці; розподіл результатів праці; праця як чеснота; трудова етика.

Зупинимось на першому аспекті — чи повинна людина працювати, і, якщо повинна, то якою мірою. Звернемось до етнічних релігіях Сходу, а також до світових релігій, у яких ставлення до праці не було однозначним.

Древні вчення, що ґрунтуються на складних філософських конструкціях, внаслідок ідеологічних метаморфоз перетворилися на релігійні вчення і вірування, концептуально виходять з базового поняття, символу.

До таких релігійно-філософських побудов належить даосизм — світоглядна система облаштування космосу, яка бере початок з основного вихідного принципу "Дао".

• [1] Авадон (“місце зникнення”) і Шеол — назви пекла в іудаїзмі, яке інколи

  уособлювалося у вигляді чудовиська з широко відкритою пащею, яке безкінечно ковтало свої жертви.