Участь у будівельних роботах

Особливим видом діяльності для ряду чернечих орденів являлися дорожньо-будівельні роботи. Проведення їх церковними установами у середньовічній Європі пояснювалося насамперед необхідністю здійснення власної господарської діяльності, а також створенням паломницьких шляхів.

Діяльність орденів зі спорудження шляхів і мостів здійснювалася на комерційній основі. Наприклад, у 1177 р. Сен-Бенезет заснував вузькоспеціалізований Орден Freres РопШев ("Братство мосту"). 1189 р. братство затвердив Папа Климент IV, 1210 р. братство стало орденом Сен-Жак-дю-О-Па. Його члени збудували значну кількість мостів, з яких до наших днів збереглися, зокрема, Пон- д'Авінйон і Пон Сен-Еспрі в Ліоні. Будівельна діяльність принесла ордену великі кошти. 1459 р. організація була скасована.

Визначне місце в економічному розвитку тогочасної Європи зайняло будівництво велетенських храмів і монастирів — говорячи сучасною мовою, здійснювався загальноєвропейський будівельний проект. Обсяги будівництва соборів у ХІІІ ст., фактично, створення будівельної церковної галузі, було каталізатором економічної активності. Культове будівництво здійснювалося в умовах нестачі фінансових ресурсів, і, тим не менш, являлося гарантованим ринком зайнятості і збуту різного виду продукції, пов'язаної з будівництвом. Спорудження соборів певною мірою забезпечило період процвітання у Середні віки, розвиток ремесел і торгівлі.

1300 р. у Західній Європі нараховувалося 350 тис. церков, 1000 соборів, кілька тисяч великих абатств. У середньому одна християнська церква приходилася на 200 жителів; в Італії одна церква приходилася на 100 жителів.

Серед цих споруд найвідоміші: у Франції — Шартрський собор Нотр-Дам (1260 р.), собор у Страсбурзі (будівництво розпочате біля 1277 р.), собор Паризької Богоматері (1163-1257 рр.), Нотр-Дам у Реймсі (1211-1311 рр.), один з найбільших у Європі собор Нотр-Дам в Ам'єні (1220-1288 рр.), собор Нотр-Дам у Лані (1150-1215 рр.), церква Сен-Мартен у Лані (сер.12-13 ст.) абатство Сен-Ремі (ХІ-ХІІ ст.), церква абатства Сен-Дені (1137-1144 рр.), каплиця Сен-Шапель у Парижі (1243-1248 рр.), церква Клюні-3 (1088 р. — ХІІ ст.) і Нотр-Дам (ХІІІ ст.) у Клюні. Загалом у Франції за період з 1170 по 1270 рр. на честь Діви Марії було побудовано понад 100 церков і 80 кафедральних соборів. За наявними оцінками, у період будівництва соборів, абатств, монастирів були видобуті мільйони тонн каміння.

Спорудження соборів вимагало значних коштів. Оплачувалося воно переважно духовенством і бюргерами. Зокрема, на собор Паризької Богоматері церква виділяла гроші від продажу частини своїх володінь, майна, а також внески, що збирав капітул, і грошові дари єпископів. Наприклад, єпископ Моріс де Сюллі, що помер 1196 р., заповідав 100 ліврів на купівлю свинцю для покрівлі нефа; понад 5000 ліврів подарував на будівництво єпископ Симон Матіффас де Бюсі.

Для надання коштів на спорудження собору в м.Ам'єн єпіскоп Жоффруа д'Е продав частину власних володінь і заборонив на час будівництва приносити будь-які дари іншим церквам міста. Домініканців, що мешкали за межами Ам'єна, але мали два будинки у місті, міська комуна зобов'язала продати їх комуні для спорудження ринку, доходи від якого призначалися на собор.

Спорудження собору в м. Руан підтримували англійські королі династії Плантагенетів і французькі королі Філіп Август, Людовік VIII і Людовік Святий. Собор був завершений у к. ХУ-на поч. XVI ст... зведенням Масляної вежі, яке оплатили за рахунок індульгенцій, куплених бюргерами за порушення великого посту.

У Германії видатними спорудами цього періоду стали Кельнський собор (1248 було закладено перше каміння фундаменту), собор Петер-унд-Пауль у Наумбурзі (І пол. ХІІІ ст..) собор у Фрайбурзі-ім- Брайсгау (біля 1200 р. — кінець XV ст.), цегляна церква Марієн- кірхе (біля 1280-1350 рр.) і цегляний собор (1173 р. — ХІІІ ст.) у м. Любек, Санкт-Петер-унд-Георг (1186-1237 рр.) у м. Бамберг, собор у Магдебурзі (1209-1520 рр.), церкви Марієнкірхе (біля 1260 р. — сер. ХІУ ст.) і Клостеркірхе (біля 1290-1300 рр.) у Берліні, собор Санкт-Марія-унд-Санкт-Штефан (1030 р. — ХІХ ст.) у Шпайєрі, церква Кармелітеркірхе (ХІІІ-ХІУ ст.) у Майнці, собор Санкт-Петер (1170-1240 рр.) у Ворсі.

²⁸¹ Ле Гофф, Жак. Средневековье и деньги: очерк исторической антропологи /

Пер. с франц. М. Ю. Некрасова. — СПб.: ЕВРАЗИЯ, 2010. — С.37-40.

У Великій Британії вища точка будівельних робіт припала на період між 1210 і 1350 рр.. Найвідомішими спорудами були собор у Солсбері (1220-1266 рр..), палац єпископа (ХІІІ ст.), собор в Ексете- рі (між 1275 і 1375 рр..), собор у Лінкольні (1192-1380 рр..), собор у Йорку (1170-1470 рр..), собор (біля 1180 — біля 1340 рр..) і Єпископський палац (1220-1239 рр..) в Уельсі, монастир Гластонбері поблизу Уельса (ХІІ-ХУІ ст..), собор у Лічфілді (1170-1335 рр..), собор у Даремі (113-1133 рр..).

У Норвегії було споруджено цегляний собор у Тронхеймі (ХІІ-ХІУ ст..). У Бельгії — церква Сен-Бартелемі у м. Льєж (ХІ- ХІІ ст..), церква Сен-Жак у м. Льєж (ХІ-ХУІ ст..), собор Сен-Мішель- е-Гюдюль (1226-1490 рр..) у Брюсселі, собори Сінт-Салватор (ХІІ- ХУІІІ ст..) і Онде-ліве-Врау-екерк (1210-1549 рр..) у Брюгге.

В Іспанія були споруджені: церква у Сантьяго-де-Компостела (біля 1080-1211 рр..), собори в Саламанці, Сансрі (1154-1174 рр..), церква Санта-Марія в Ріполі (сер. ХІІ ст.), собори в Бургосі, Толедо і Леоне (розпочаті в І пол. ХІІІ ст.), собор у Сарагосі (1119-1550 рр..).

В Італії побудовані собор у Сієні (1284-1376 рр..), церкви Санта- Марія дель Карміне (1258 р.), Санта-Трініта (1258 р. — ХУІ ст.), Санта-Марія Новелла (біля 1278 — біля 1360 рр..), Санта-Кроче (з кінця ХІІІ ст.).

У Польші (Східна Європа) було споруджено костьол у Тумі (1141-1161 рр.), монастирський комплекс хрестоносців (ХІІІ- ХУ ст.) .

Цікавою є думка Бернара А. Ліетара, який розглядає будівництво соборів з економічної точки зору, як грандіозний спосіб церкви створити майбутній довгостроковий дохід для всього суспільства. Б. А. Ліетар відмічає: "Не слід забувати, що крім очевидної символічної та релігійної ролі, собори грали й важливу економічну роль. Залучення грошових потоків завжди важливе і вигідне ... У ті часи це робили шляхом приваблення прочан. Будівництво було найкращим способом привернути паломників. . Собори будували на віки, щоб вони забезпечували приплив грошей у дуже віддаленій перспективі. Так створювався добробут для себе і своїх нащадків".

Спорудження соборів сприяло появі у ХІІІ ст. спеціальних установ, які відали питаннями фінансування будівництва. Вони діяли у формі, говорячи сучасною мовою, публічних корпорацій, де були об'єднані зусилля комітету громадян і місцевого духовенства. Ці установи здійснювали збір коштів, фінансування робіт, найм будівельників, закупівлю обладнання.

У Франції вони називалися "fabrica", в Італії — "орега". На ці інститути покладався обов'язок інкасувати доходи, переважно нерегулярні й різного розміру, а також забезпечувати систематичну оплату будівництва і формувати його бюджет

Так, Сієнська орега di Santa Maria, вперше згадана 1190 р., була створена для спорудження кафедрального собору на честь Успіння Пресвятої Діви Марії. У XIII в. вона могла мати надходження по заповітах, грошові пожертви, але основою фінансування будівництва була монополія на доходи від продажу воску. У склад майна, призначеного для фінансування спорудження собору, увійшли лани й виноградники за межами міста, бенефіції, отримувані від млина Понте ді Фойяно з 1271 р., лісові угіддя для постачання деревини, кілька мармурових каменоломень, а в XIV ст. — міська нерухомість.

Фактично, такі організації концентрували в своїх руках величезні кошти. Тобто, кажучи економічною мовою, ці суспільні групи на релігійно-економічній основі отримали реальний контроль над частиною національного доходу.