Доходи від нерухомості
Особлива стаття отримання доходів — це доходи від нерухомості.
Найпростішим способом отримання доходів монастирями була здача приміщень в найом або в оренду. Відомі випадки здачі підвалів церковних установ під винні склади. Так, рязанський архієрейський дім отримав від такої діяльності у 1872 р. 770 руб. доходу. С.-Петербурзька лавра одержувала від своїх зданих у найом льодовиків 5 060 руб. щорічного доходу.
Нерухомість створювалася як за рахунок придбання будинків за власні кошти, отримання будинків у дарунок, так і безпосередньо власне будівництво. Так, Московська лавра побудувала у Петербурзі й Москві у 1870-х рр.. шестиповерхові будинки. Три прибуткові доми С.-Петербурзької лаври, зведені на Невському проспекті, приносили від 3 тис. до 5 тис. руб. чистого доходу. Причому застраховані вони були на 60 500 руб., 30 000 руб. і 120 тис. руб. відповідно. Дохідність від операцій по здачі будинків у найм являлася більш вигідною з фінансової точки зору, ніж розміщення цих коштів на депозитах у кредитних установах, які пропонували 6% річних на вкладений капітал. Всього лавра побудувала і розпоряджалася у Петербурзі біля 20 чотириповерхових і п'ятиповерхових кам'яних будинків у центрі (будинки були споруджені за новітніми на ті часи проектами).
Крім Александро-Невської лаври, домовласниками у Петербурзі були Воскресенський жіночий монастир, Валаамський, Конєвський монастирі, Московська і Київська лаври (остання купила будинок за 75 тис. руб.).
Значні доходи від володіння нерухомістю отримували церковні установи Московської єпархії. Понад 50 монастирів єпархії були домовласниками, причому 30 будинків знаходилися у центральній частині Москви. Загальний дохід від усіх архієрейських і монастирських будинків, за даними Московської Думи, сягав 300 тис. руб. За іншими оцінками, чистий дохід сягав 500 тис. руб. Орієнтовно цю нерухомість можна було оцінити в 4-5 млн. руб.
Слід відзначити, що операції з нерухомістю, визначення прогнозованої доходності споруджуваних будинків були предметом постійних суперечок між монастирями і міськими думами. Так, Московська міська Дума і Московська лавра вирішували господарський спір з використанням методів розрахунку валового доходу. Лавра наполягала на тому, щоб валовий дохід обчислювався з суми, яку вона отримала з орендаря-забудовника, а Дума у валовий дохід включала гроші, отримувані лаврою з усіх приміщень споруджених домів. Лавра відмовлялася від сплати таких сум і від зобов'язання сплачувати міські податі. Міністерство внутрішніх справ ухвалило рішення на користь Думи235. Цей приклад засвідчує, що церковні установи як елементи господарського життя, вимушені були вирішувати свої господарські спори з державними органами.
Про те, що метою господарської діяльності монастирів являлось отримання додаткового доходу, говорять факти вкладання значних коштів у реконструкцію і нове будівництво. Так, Московська лавра мала два прибуткові доми, що приносили дохід у 22 тис. руб. на рік. 1871 р. монастир здійснив вигідніший проект — зніс ці будинки і спорудив на їх місці два великі, як на ті часи, п'ятиповерхові будинки з дохідністю по 40 тис. руб.
У 1870-х рр.. Свято-Троїцький Творожковський жіночий монастир володів житловим будинком у Петербурзі, який приносив йому 2 тис. руб. щорічного доходу. Миколаївський чоловічий монастир у Петербурзі мав 4-поверховий будинок, який приносив дохід 1 845 руб. на рік.
