< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Португалія

Португалія (Португальська Республіка) – розташована на крайньому південному заході Європи (в західній частині Піренейського півостріва), а також на островах, Азорських і Мадейра, в Атлантичному океані. Межує з Іспанією.

Вступ до ЄС1 січня 1986р.

Державний Прапор – прямокутне полотнище розділене вертикально (зліва направо) на зелену і червону частини. У центрі на лінії пересічення смуг зображений державний Герб Португалії.

Державний Герб – є золотою армілярною сферою, на яку поміщений геральдичний щит. На щиті, на білому тлі у формі хреста зображено 5 малих синіх щитів. На малих щитах зображено по 5 срібних безантів. По краях великого щита широка червона облямівка з сімома золотими замками. Армілярна сфера обрамлена золотими гілками, перев'язаними знизу двома стрічками – червоною і зеленою стрічкою (кольори державного прапора).

Столиця – м. Лісабон (547,6 тис. населення).

Великі міста: Порту (240,2 тис. населення), Брага (170,3 тис. населення, (Амадора – 151,5 тис. населення), Коїмбра (138,5 тис. населення).

Населення

Чисельність населення:

  • 1930 р. – 6,8 млн осіб;
  • 1960 р. – 8,9 млн осіб;
  • 1981 р. – 9,8 млн осіб;
  • 2001 р. – 10,4 млн осіб;
  • 2014 р. – 10,1 млн осіб.

Демографічна структура:

  • – вікова структура: з 0-14 років -16,4%; з 15-64 років – 66,2%; з 65 років – 17,4%;
  • – середній вік – 39,1 років (для чоловіків – 37 років; для жінок – 41,3 року);
  • – народжуваність – 10,5 (на тис. осіб);
  • – смертність – 10,62 (на тис. осіб);
  • – коефіцієнт дитячої смертності – 5,05 смертей на 1000 новонароджених.
  • – коефіцієнт фертильності – 1,49;
  • – співвідношення статей: при народженні – 1,07 хлопчики/1 дівчинка, у віці до 15 років: 1,09 хлопчики/1 дівчинка, у віці від 15 років до 64 років: 0,98 чоловіки/1 жінка, у віці 65 років і старші: 0,7 чоловіки/1 жінка, сумарний показник – 0,94 чоловіки/1 жінка;
  • – очікувана тривалість життя: загальна – 77,5 року, для чоловіків – 74,3 року, для жінок – 81 рік;
  • – показник міграції – 3,5 мігрантів на 1000 осіб населення.

Після 2000 р. португальське населення зростає, але природний приріст населення (народжуваність мінус смертність) скорочується, корінне населення країни старіє і не має швидкого поновлення поколінь. Крім того, середня тривалість життя зросла у чоловіків і жінок, що зіграло вирішальну роль у процесі старіння населення. А головним джерелом поповнення чисельності населення країни стає, насамперед, міграція як колишніх мешканців метрополій (особливо, бразильців), так й з інших країн світу (особливо, зі Східної Європи). Це зростання чисельності населення найбільше відзначається в прибережних районах Сетубалу, Порту, Авейру і Браги та передмістях Лісабона.

Щільність населення – 114 осіб на км2.

Середня тривалість життя

Середній показник тривалості життя у 2012 р. складав: 80,6 року (чоловіки – 77,3, жінки – 83,6).

Мова

Португальська мова є офіційною мовою Португалії і належить до романської мовної гілки, адже вона виникла на території Галісії в Іспанії та на Півночі Португалії і вважається, морфологічно, галісійсько-португальським мовним підтипом романських мовних груп. Ще понад 2 тис. років тому місцеві мешканці асимілювали та почали застосовувати латинську мову, як основну для народів, що були під впливом Великої Римської імперії. Під впливом багатьох історичних та етнічних чинників на Іберійському півострові місцевим народам вдалося привнести до “латиниці” свої численні мовні особливості. А в епоху Великих відкриттів португальцям вдалося поширити свій вплив на численні народи й території світу, розширюючи межі впливу своєї мови. У результаті цього на сьогодні португальська мова є також офіційною у Бразилії, Анголі, Мозамбіку, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Гвінеї-Бісау і Східному Ти морі та Макао. Звичайно, в цих країнах вживається не академічна португальська мова, адже вона також зазнала певного національно-мовного забарвлення місцевих територій.

Хоча вважається, що Португалія є мономовною країною, у самій країні виокремлюють кілька мовних діалектів, якими послуговуються португальці в повсякденному вжитку (в основному вони прив'язані до історично-територіальних меж у самій країні). Крім того, статус офіційної мови Португалії з 1999 р. має мірандська мова, якою говорить населення невеликої території в північно-східній Португалії (муніципалітети Міранда-ду-Дору, Віміозу, Могадор).

Досить велике поширення на території всієї Португалії та особливо у північній її частині має галісійська мова, що не отримала офіційного статусу.

Етнічний склад. Португалія вважається моноетнічною країною, населеною португальцями. Проте, водночас, ця моноетнічність дуже особлива, оскільки за віки свого існування з огляду на численні історичні фактори португальському суспільству доводилося поповнювати свою чисельність різними народностями й племенами (малими та значними групами), здебільшого асимілюючи їх у своєму етносі. Завдяки своєму територіальному розташуванню (на Іберійському півострові) на переплетінні континентальних та суспільних процесів таке “поповнення” відбувалося доволі часто й різноманітним способом. Хоча на основі сучасних досліджень доведено, що головні генетичні особливості прадавніх португальців збігаються за основними позиціями з населенням сучасної Португалії. Як вважається, етнічні португальці походять від народів пізнього палеоліту, які, можливо, прибули до Піренейського півострова 35-40 тис. років тому.

Подальшою етнічною складовою ставали постійні міграційні процеси, починаючи від доби енеоліту, бронзового віку та залізного віку і до індоєвропеїзації на Піренейському півострові (в основному кельтська група – “celtizaзго”). Потім була латинізація, вторгнення німецьких племен, ісламістів мавритан, колонії юдеїв і рабів з Сахари, і все це також позначилося на етнічному становищі країни, але завдяки суспільній національній (згодом її назвуть “португальським націоналізмом”) особливості такі впливи були поглинуті-асимільовані. Доволі важко перерахувати всі найбільш історично значущі етнічні групи, що впливали на суспільство Португалії, адже це були цілі культури: індоєвропейці, прадавні іберійці та їх нащадки; протокельти і кельти (лузі-танці, галісійці, кельти); фінікійці й карфагеняни, римляни, свеви, бури і вестготи, а також вандали й алани; деякі візантійські народи, бербери та араби тасакаліби (слов'янські раби); євреї сефарди. Всі ці племена-народності залишили свій слід португальцям, іноді відчутно, іноді тільки рудиментарно – поодинокими особливостями.

Саме в такому етнічному “котлі" була сформована португальська ідентичність та їх суспільство, на таких особливостях і сформувалася етнічна “моноскладова" Португалії, котра не тільки черпала, але й віддавала. Адже протягом віків, володіючи великими колоніями, що в десятки разів перевищували етнічну територію Португалії, доводилося й віддавати значну частину свого етнічного багажу заради управління іншими територіями. Тому единою етнічною видозміною вважається зворотна міграція населення колоній до метрополії. Проте й надалі португальське суспільство (за старими етнічними звичаями) поглинає ці потоки, вважаючи їх португальцями. Хоча наприкінці XX ст. таки вдалося сформувати дві етнічні складові в Португалії – португальці від 90% до 95% і мігранти від 5% до 10% (бразильці, українці, кабовердці, ангольці).

Релігія

Португалія є світською державою. Церква і держава офіційно розділені від часу португальської Першої республіки (1910-1926 pp.), а потім знову це було підтверджено в Конституції Португалії 1976 року. Окрім Конституції існують ще два найважливіших документи, що стосуються релігійної свободи, – Закон про свободу віросповідання (2001 р.) та “Concordata” від 1940 р. (з поправками 1971 р.) між Португалією та Святим Престолом.

Загалом португальське суспільство є римо-католицьким – 84,5% населення, а 2,2% є послідовниками інших християнських конфесій. У країні є невеликі громади протестантів, моронів, мусульман, індуїстів, сикхів, православних, бахаїстів, буддистів та гебреїв.

У Португалії є військовий ординаріат і 17 єпархій, причому згруповані вони у три церковних провінції під головуванням патріархату в Лісабоні й патріархату в Бразі та Еворі, які опікуються 7,4 млн католиків країни. Незважаючи на зниження рівня релігійності в молодшого і міського населення, католицька релігія, як і раніше, знакова для португальців, для їх традицій і культури. Більшість мешканців країни й надалі декларують відданість своїм традиціям та звичаям, а отже і своїй церкві, і ця відданість виражається, зокрема, в тому, що вони називають своїх дітей на честь святих, у щоденних молитвах, фестивалях і паломництвах. Вони шанують свого Св. Антонія Лісабонського, а з 1917 р. по всій країні поширився культ Божої Матері у Фатімі.

Загалом усі релігійні питання в країні регламентуються на основі “Concordata" між Португалією та Святим Престолом і “Законом про свободу віросповідання”, який встановлює принципи індивідуальних та колективних прав, статусу церков і релігійних громад країни та діяння Комісії з питань свободи віросповідання, форм співпраці між державою і релігійними громадами, а також застереження щодо впровадження Закону з боку католицької церкви (вважається, що це є певним протекціонізмом для римо-католицької церкви). Особливістю португальського суспільства є наявність в установах початкових і середніх державних шкіл дисциплін римо-католицького релігійного й морального виховання дітей, які є обов'язковими в усій країні. Зареєстровані релігійні громади можуть просити дозвіл на викладання цього курсу згідно зі своїми традиціями, але для цього потрібна мінімальна кількість слухачів, тоді як для католицької церкви ця вимога не виникає.

Площа території

Площа країни – 92,4 тис. км2, з них 3,4 тис. км2 займають острови. Площа сільськогосподарських угідь складає 3,6 млн га, ріллі – 1,1 млн га.

Географічне положення

Країна розташована на південному заході Європи, займає західну частину Піренейського півострова; включає А юрські острови та архіпелаг Мадейра в Атлантичному океані. Португалія – найзахідніша держава Європи. Межує лише з Іспанією, з якою країна має кордон на півночі та сході завдовжки 1214 км. З півдня і заходу береги Португалії омиваються водами Атлантичного океану. Загальна довжина берегової лінії материкової частини країни складає 832 км.

Острови Мадейра та Азорські – автономні регіони країни. Відстань від континентальної частини країни до Азорських островів – 1500 км, до Мадейри – 650 км. Азорський архіпелаг, що розташований за 1300 км на захід від побережжя Португалії, складається з 9 великих і кількох дрібних островів вулканічного походження. Материкову частину Португалії можна розділити на два регіони, умовна межа між якими проходить уздовж річки Тежу. Це горбиста північ з повноводними річками та південь, який займає гористе плато з глибоко порізаними річковими долинами і річки якого характеризуються сильними сезонними коливаннями рівня води. Гірські хребти Португалії є частиною Іберійської Месети.

Залежна заморська територія – Макао в Східній Азії неподалік Гонконгу, 20 грудня 1999 р. офіційно повернута Китаю, але протягом 50 років зберігатиме статус особливого регіону з власним Урядом, законодавством та економікою.

Рельєф

Рельєф провінцій Мінью на заході й Алту-Траз-уж-Монтіш і Алту-Дору на сході, розташованих на північ від р. Дору, пересічений, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від р. Дору до верхньої ділянки р. Тежу, за винятком прибережної рівнини, теж зайнята горами. В її центральній частині розміщена вища точка Португалії – гора Ештрела (1993 м). Родючі рівнини в низинах р. Тежу (провінція Рібатежу) і в прибережній зоні на північ і південь від столиці країни Лісабона належать до провінції Епггремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве, за природними умовами схожі зі середземноморською зоною Північної Африки.

Річки та озера

На території Португалії чітко виділяються долини річок Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо). У верхніх течіях вони вузькі й глибоко врізані, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять у плоскі низовини. По цих річках проходять природні межі п'яти з шести географічних областей країни.

Економіка

Португалія – індустріально-аграрна країна.

Валовий внутрішній продукт становить 220 млрд дол. США. ВВП на душу населення – 21 тис. дол. США. Прямі закордонні інвестиції -1 млрд дол. США.

Промисловість сучасної Португалії сконцентрована у двох районах, навколо Лісабона і Сетубала на півдні та навколо Порту, Авейру і Браги – на півночі. У районі Лісабона переважає важка промисловість, що випускає сталь, нафтопродукти, верстати, автомобілі, хімічні продукти і цемент. Суднобудівні доки “Ліжнаве” – одні з найвідоміших у світі. У Лісабонському адміністративному окрузі випускається також електронне обладнання. У Порту розміщується найбільший у країні нафтопереробний завод, але північні міста спеціалізуються на виробництві таких товарів, як тканини, взуття, меблі, вина і харчові продукти. Старовинний центр бавовняної промисловості розташований на північному заході (Порту, Гімарайш і Брага). Головні центри вапняної промисловості – в гірському районі навколо міст Гуарда і Ковілья. Багато підприємств хімічної, целюлозно-паперової, цементної і харчової промисловості сконцентровані в прибережній смузі між Порту і Лісабоном. Обидва згаданих міста є центрами металургії і машинобудування.

Сільське господарство. У сільському господарстві переважає землеробство. Близько половини оброблюваних земель зайняті ріллею; розвинені виноградарство, плодівництво, оливкові насадженім, у тваринництві – розведення великої рогатої худоби, вівчарство, свинарство, рибальство.

Річка Тежу ділить Португалію на два сільськогосподарських райони, що розрізняються за типами землекористування. У північному районі переважає дрібне інтенсивне сільське господарство. У південному районі домінують великі землеволодіння.

Економіка Азорських островів і Мадейри базується на сільському господарстві. Важливу роль відіграють виноградники, плантації цитрусових і молочні ферми. На Азорських островах також вирощують кукурудзу, цукрову тростину, цукровий буряк, тютюн, пшеницю, овочі та чай. З Мадейри на експорт постачаються мережива і вино.

Сільське і лісове господарство дають лише 6,5% внутрішнього валового продукту Португалії, на них припадає 11,5% зайнятості населення. Валовий випуск сільськогосподарської продукції на одного працюючого значно нижчий, ніж в інших країнах ЄС; винятком є родюча долина річки Тежу і зрошувані ділянки провінції Алентежу. Португалія імпортує ряд видів сільськогосподарських продуктів, особливо зерно, насіння соняшнику і м'ясо. Основна зернова культура Португалії – пшениця, друге місце займає кукурудза. Крім того, товарне значення мають бобові, овес, жито, ячмінь і рис. Важливою продовольчою культурою є картопля.

Значну роль в економіці Португалії відіграє лісове господарство. Комерційні породи – сосна і корковий дуб. Португалія щорічно виробляє більше сировини з коркового дуба, ніж весь інший світ. Евкаліпти, завезені з Австралії, є основним джерелом сировини для виробництва целюлози.

Рибальство. У Португалії, що має протяжну берегову лінію і давні традиції мореплавання, рибальство є дуже важливою галуззю. У складі вилову переважають сардини, тунець, тріска. Головні рибопромислові центри переробки риби: Лісабон, Сетубал, Матозіньюш і Портімау.

Обробна промисловість дає близько 40% ВВП, на її частку припадає 32,6% всіх зайнятих. Традиційні галузі – текстильна, швейна, взуттєва, керамічна, суднобудівна. Для них характерні невисока продуктивність праці й застарілі технології. Нові галузі промисловості – автомобілебудування, електронна, електротехнічна, хімічна.

У паливно-енергетичному балансі країни основне місце займають гідроресурси; ГЕС задовольняють близько 50% енергетичних потреб країни. Виробництво електричної енергії – 28,9 млрд кВт на рік.

Імпорт (енергоносії, сировина для ряду галузей промисловості та продовольство) – 41,4 млрд дол. США (у тому числі: Іспанія – 24%; Німеччина – 14%; Франція – 11,2%; Італія – 7,9%; Великобританія – 6,6%).

Експорт (текстиль, одяг, взуття, лісоматеріали, включаючи пробку, судна, енергоустаткування, хімічні продукти) – 31,6 млрд дол. США (утому числі: Німеччина – 19%; Іспанія – 15%; Франція – 14,4%; Великобританія – 12,1%; Нідерланди – 4,8%).

Конституція

Конституція розроблена установчими зборами, що складалися з 250 делегатів, обраних на загальних виборах. Прийнята установчими зборами 2 квітня 1976 р., набула чинності 25 квітня того ж року. Діє з наступними змінами і доповненнями. Це п'ята Конституція в країні (перша діяла з 1822 р.). Зміни й доповнення до Конституції приймаються 2/3 голосів Асамблеї республіки.

Адміністративно-територіальний поділ

Адміністративний поділ Португалії в даний час перебуває в процесі перебудови. До 2003 р. територія Португалії була розділена на 18 округів, 308 муніципалітетів і приблизно 4261 громаду “фрегезію”, причому тільки останні 2 рівні мали власні органи влади. Нині Країна має 18 районів (діштріту), які поділяються на муніципальні райони (конселью), а ті, своєю чергою, – на приходи (фрегезії). Окрім того, є дві автономні області.

Області. Країна поділена на міжмуніципальні співтовариства і агломерації. У Конституції 1976 р., після скасування провінцій, було записано, що “на материку місцеві органи влади включають громади, муніципалітети та адміністративні області” (регіони). Однак в 1976 р. автономні області були створені лише на островах, зі скасуванням поділу на округи. В континентальній частині процес затримався через численні обговорення. При цьому ст. 291 Конституції обумовлює, що на територіях, де ще адміністративні області не засновані де-факто, зберігається поділ на округи, управління яких здійснюється асамблеями, що складаються з представників муніципалітетів. Закон 1977 р. також дозволив існувати округам, поки області не будуть сформовані. Оскільки цього так і не відбулося, у всій континентальній Португалії зберігається поділ на округи, які втім майже не виконують адміністративних функцій. Чергова спроба ввести 8 адміністративних областей з певним ступенем автономії обговорювалася на референдумі 8 листопада 1998 р., проте була відкинута більш ніж 60% голосуючих.

У 2003 р. Уряд обрав іншу тактику створення більш великих і частково автономних утворень. Відповідно до Закону № 11/2003 від 13 травня 2003 р. усім континентальним муніципалітетам було запропоновано об'єднуватися в групи. Залежно від сукупного населення такі групи стали називатися:

  • – міжмуніципальними співтовариствами - менше 150 тис. осіб;
  • – міськими агломераціями, які бувають двох типів (міські співтовариства – понад 150 тис. осіб та великі міські агломерації - понад 350 тис. осіб).

Нині велика частина муніципалітетів країни включені в такі об'єднанії за винятком двох скупчень на півночі та сході. У міру остаточного формуванні всіх таких спільнот поділ на округи мас остаточно вийти з ужитку.

Автономні регіони. Острівні території (Азорські острови і Мадейра) мають статус автономних областей. Вони діляться на муніципалітети та громади. Представницьким органом автономної області є законодавча асамблея, обрана населенням області, а виконавчим – обласний уряд. Португальська Республіка має в автономній області свого представника, який призначається Президентом Португальської Республіки. Голова обласного уряду призначається представником Португальської Республіки.

Округи в Португалії були створені у 1835 р. і до останнього часу залишалися основним рівнем адміністративно-територіального поділу континентальної частини країни. Вони, як і раніше, є основою для різноманітних систем поділу країни – від виборчих районів до місцевих футбольних асоціація. В даний час у країні 18 округів (до 1976 р. ще три автономних округа були на Азорах і один на Мадейрі).

Муніципалітети є другим і найбільш стабільним рівнем адміністративного поділу Португалії. Зараз у країні налічується 308 муніципалітетів. Представницькими органами муніципалітетів є Муніципальні асамблеї, що складаються з голів общинних рад та рівного їм числа членів асамблеї, що обираються населенням муніципалітету. Виконавчим органом муніципалітету є Муніципальна палата, що складається з голови Муніципальної палати та членів правління (вереадорів).

Прихід (громада “Цивільний прихід") – нижча адміністративна одиниця Португалії. Зараз налічується 4261 громада.

NUTS Португалії. Для цілей Номенклатури територіальних одиниць та для цілей статистики - європейського стандарту територіального поділу країн Європи - у Португалії виділяється NUTS - одиниці трьох рівнів, а також локальні адміністративні одиниці (LAU). Цей поділ лише частково відповідає поточному адміністративному поділу країни:

NUTS 1 – континентальна Португалія, Азори або Мадейра (3 од.);

NUTS 2 (Регіони) – комісії обласної координації + 2 авт. області (7 од.);

NUTS 3 (Субрегіони) – групи муніципалітетів (30 од.);

LAU 1 (NUTS 4) – муніципалітети (308 од.);

LAU 2 (NUTS 5) – громади (4261 од.).

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм Португалія – унітарна держава. За змістом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентсько-президентська. За формою правління – республіка.

Глава держави

Глава держави – Президент обирається строком на п'ять років громадянами Португалії, які досягли 18 років, загальним таємним голосуванням не більше ніж на два строки поспіль. За главою держави закріплено право звертатися до Парламенту із заявами, накладати вето на прийняті закони, оголошувати референдум, за деяких умов розпускати орган законодавчої влади тощо. При Президентові діє консультативний орган – Державна рада.

Законодавча влада

Законодавча влада – однопалатний Парламент, Збори (Асамблея) Республіки, обирається за партійними списками. До його складу входять 230 депутатів, що обираються за системою пропорційного представництва на загальних прямих виборах строком на 4 роки.

Повноваження Парламенту: самостійно визначає порядок денний, вирішує питання про використання законодавчої ініціативи депутатів, приймає закони і поправки до Конституції, видає політико-адміністративні статути автономних областей, затверджує національний план і бюджет; ратифікує міжнародні договори, стежить за виконанням Конституції і законів, оголошує амністію. Органічні закони (в остаточному загальному голосуванні) мають бути схвалені більшістю всіх повноважних депутатів, тоді як для звичайних законів вимагається проста більшість присутніх на засіданні. Парламент також контролює діяльність Уряду: він має право ознайомитися з його програмою, висловити йому довіру або недовіру.

У період між засіданнями Парламенту діє його Постійна комісія. Вона спостерігає за роботою Уряду і може рекомендувати Парламентові розглянути декрети-закони, опубліковані Урядом в період між його засіданнями.

Виконавча влада

Уряд Португалії – Рада міністрів – є вищим органом правління. Він формується з представників партій, які володіють більшістю місць у Парламенті, і складається з Прем'єр-міністра, міністрів, державних секретарів та заступників державних секретарів.

Уряд визначає загальну лінію керівництва країною, розробляє державний бюджет, контролює діяльність адміністрації, вживає заходів, що сприяють соціально-економічному розвитку країни.

Окрім того, він бере участь у законодавчому процесі, використовуючи делеговані йому Парламентом повноваження щодо прийняття законів.

Уряд відповідальний перед Президентом і Парламентом.

Протягом 10 днів після призначення Прем'єр-міністра депутати мають бути ознайомлені з урядовою програмою. У разі відхилення цієї програми, висловлення вотуму недовіри або двох резолюцій осуду з інтервалом не більше 30 днів абсолютною більшістю депутатів Уряд має піти у відставку.

Міністерства: фінансів; закордонних справ; національної оборони; внутрішньої адміністрації; юстиції; у справах президентства та Парламенту; регіонального розвитку; економіки; охорони навколишнього середовища, територіального планування та енергетики; сільського господарства та моря; охорони здоров'я; освіти та науки; солідарності, зайнятості та соціального забезпечення; Державний секретар з питань культури.

Судова влада

Вища судова інстанція – Верховний Суд Правосуддя, суди апеляційної інстанції – судові трибунали другої інстанції, суди першої інстанції – судові трибунали першої інстанції, вища судова інстанція адміністративної юстиції, суди першої інстанції адміністративної юстиції – адміністративні суди.

До системи судочинства належать: морські суди, арбітражні суди та мирові судді. Судді призначаються Вищою судовою радою.

Спеціалізований орган конституційного контролю – Конституційний трибунал, що складається з 13 суддів, 10 з яких обираються Парламентом, а трьох обирають уже обрані судді. Із 13 суддів шість мають бути обрані з-поміж суддів загальних судів, а решта повинні мати вчений ступінь із права. Строк повноважень – дев'ять років без права бути переобраними на новий строк.

Влада в територіальних одиницях

У муніципальних районах обираються муніципальні збори, а виконавчими місцевими органами є муніципальні палати (мерії). Центральна виконавча влада на місцях представлена губернатором, якого призначає Уряд.

Автономним областям надана широка політико-адміністративна і господарська автономія. Вони мають свої законодавчі збори, які обираються на чотири роки, і регіональні уряди. Центральну владу в автономних областях представляє міністр республіки.

Місцеве самоврядування країни складається із 4240 приходів і 300 муніципалітетів.

Влада приходу: асамблея приходу обирається населенням приходу на 4 роки пропорційно. Виконавчий комітет обирається асамблеєю з-поміж її членів. Відповідає за планування та виконання рішень асамблеї. Голова – кандидат, що очолює список партії, яка перемогла на виборах. Обирається на 4 роки.

Основні повноваження влади приходу: освіта, культура, довкілля, охорона здоров'я.

Влада муніципалітету: муніципальна асамблея – складається з членів, обраних населенням на 4 роки. Муніципальна рада – колегіальний орган, що

також обирається населенням на 4 роки. Члени муніципальної ради мають право голосу на сесіях муніципальної асамблеї. Мер – кандидат, що очолює список партії, яка перемогла на виборах (обирається на 4 роки).

Основні повноваження муніципалітетів: управління муніципальними активами, громадські роботи, урбанізм.

Підготовка кадрів

У Португалії існує механізм формування кадрів високого рівня для державної служби. Так, при португальському Національному інституті державної адміністрації діють Спеціалізовані курси з державного управління (Estudos Avanqados em Gestao Publiica – CEAGP). їх метою спочатку було підвищення кваліфікації державних службовців вищої ланки, проте з 2000 р. слухачами тепер можуть бути випускники португальських вищих навчальних закладів, які, незалежно від наявності досвіду роботи на державній службі, хочуть обрати кар'єру державного службовця.

Набір на курси, тривалість яких становить один рік, здійснюється залежно від кількості вакансій та напрямів підготовки і визначається відповідним урядовим декретом. Зарахування проходить на конкурсній основі. Перевага віддається тим, хто має досвід роботи на державній службі. Органом, що керує Спеціалізованими курсами з державного управління, є Генеральна дирекція державної адміністрації і служби, що у свою чергу підпорядковується члену Уряду, відповідальному за державно-адміністративну сферу.

Навчання на Спеціалізованих курсах платне. Після його завершення випускникам пропонується вибір місця проходження державної служби. У тому разі, якщо слухач був направлений державним органом, який сплачує за навчання, то після завершення навчального курсу випускник зобов'язаний відпрацювати у даній структурі не менше 3 років.

Зовнішні відносини

Членство в міжнародних організаціях: ООН, СОТ, МВФ, ВООЗ, НАТО, ЄС, ОЕСР.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >