СИСТЕМА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ

Значення видатків бюджету в забезпеченні потреб держави і суспільства.

Виконання державою своїх функцій залежить від рівня фінансування державних видатків та ефективності використання виділених коштів.

Державі її видатки — це грошові відносини, які виникають на кінцевій стадії розподільчого процесу в зв'язку з використанням фондів фінансових ресурсів суб'єктів економічних відносин з метою фінансування основних витрат розширеного відтворення та задоволення інших потреб.

Державні видатки здійснюються з різних джерел: як централізованих (бюджети різних рівнів, позабюджетні фонди), так і децентралізованих (кошти державних підприємств) [4].

Видатки державного бюджету відіграють одну з провідних ролей в розвитку суспільства і держави. Вони є базисом для забезпечення економічних, соціальних, адміністративних, культурних та інших програм, створення загальних умов розвитку ринкових відносин, збільшення обсягів кредитування юридичних та фізичних осіб, розвитку міжнародних відносин та інших важливих напрямів діяльності. В залежності від особливостей форм фінансових відноси у суспільстві, традицій і звичаїв, а також під впливом стратегічних змін в державі, обсяги і структура видатків бюджету змінюється під впливом змін ролі держави у ринковій економіці.

Досвід розвинутих країн світу показав, що за ринкових умов господарювання бюджет не повинен втрачати своєї ролі в економічному розвитку держави. Для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій. Необхідність існування державного сектора економіки і бюджетного фінансування є об'єктивною і незаперечною, про що свідчить також досвід розвинутих країн світу. Видатки бюджетів на розвиток економіки мають спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідних умов для зростання економічного потенціалу держави.

Призначення бюджетних видатків полягає у задоволенні найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави тощо.

Видатки бюджетів можуть мати кількісну і якісну характеристики. Якісна характеристика дає змогу встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, кількісна — їх величину. Активна роль держави в економічному житті суспільства, здійсненні соціальних перетворень зумовлюють різноманітність конкретних видів бюджетних видатків [4].

Проблеми бюджету залишаються найвразливішим місцем української економіки. Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку роль вони відіграють і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення та яке їх соціальне призначення.

Слід наголосити на тому, що видатки бюджету мають визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура — відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Держава покликана забезпечити економічно ефективне задоволення потреб своїх громадян в суспільних благах у таких галузях, як освіта, охорона здоров'я, культура, транспорт і зв'язок, енергетика, комунальне господарство, й обов'язково на рівні соціальної достатності, а не мінімальної потреби.

Оскільки видатки бюджету є інструментом досягнення вищого критерію справедливості у розподілі державних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного члена суспільства, тому вкрай важливим є визначення слабких місць і недоліків бюджетної політики держави та дослідження максимально ефективного розподілу видатків бюджету.

Згідно з Бюджетним кодексом, видатки бюджету—це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Видатки бюджету характеризуються як рух грошових коштів із бюджету на фінансування програм і заходів, які передбачені в бюджетних запитах. До категорії видатків бюджету, що є новацією в Кодексі, не включається:

• 1) погашення боргу;
• 2) надання кредитів із бюджету;
• 3) розміщення бюджетних коштів на депозитах;
• 4) придбання цінних паперів;
• 5) повернення надмірно сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування [1].

Перші чотири групи включені в поняття "витрати бюджету". П'ята група виводиться з категорії видатків бюджету. Повернення надмірно сплачених до бюджету сум податків взагалі не класифікувалося в бюджеті, натомість проводилися взаємозаліки на рівні податкової служби [7].

Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожного члена суспільства. На досягнення цієї мети має бути зорієнтоване бюджетне законодавство. Йдеться насамперед про те, що видатки бюджету мають бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення. Однак вирівнювання доходів виправдане тільки тоді, коли поліпшується становище найбідніших верств населення. Досягти вказаної мети можна лише за умов економічного зростання і розвинених демократичних засад. На сучасному етапі бюджетне законодавство відповідає розстановці політичних сил в Україні і стану трансформації економіки. Через виконання функцій, покладених на державні структури бюджетним законодавством, держава впливає на планування, формування, розподіл та використання ресурсів бюджету [5]. Видатки бюджету здійснюються шляхом фінансування.

Фінансування бюджетних видатків — це врегульоване нормами права виділення коштів із відповідних бюджетів для забезпечення виконання завдань і функцій органів державної влади й місцевого самоврядування з метою задоволення потреб держави, що здійснюється на відповідних принципах.

Існують наступні методи бюджетного фінансування.

• 1. Пряме бюджетне фінансування - надання бюджетних асигнувань, які забезпечуються відповідними джерелами надходжень.
• 2. Метод єдиного казначейського рахунку використовується для фінансування установ та організацій і е системою бюджетних рахунків органів державного казначейства, які відкриті в банку і з котрих органами державного казначейства здійснюються платежі.
• 3. Трансферти передбачають у випадку незабезпеченості необхідних витрат відповідними джерелами надходжень або недостатності цих джерел на регіональному рівні використання дотацій та субвенцій [6].

Субвенції — міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Видатки бюджету здійснюються на наступних принципах.

• 1) Принцип цільового спрямування бюджетних видатків полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.
• 2) Принцип безповоротності і безвідплатності фінансування бюджетних видатків -це виділення коштів без прямого їх відшкодування (непряме відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфер, перспективна підготовка кадрів для держави тощо).
• 3) Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату при мінімальних витратах живої праці, матеріальних ресурсів. Практичне здійснення цього методу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю; розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення втрат і непродуктивних витрат, інтенсифікацією виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу.
• 4) Принцип фінансування в міру виконання планів будується на забезпеченні асигнування тільки фактичних видатків на конкретні цілі, з тим, щоб грошові ресурси перебували в постійному обігу. Найбільш це стосується фінансування капітальних вкладень, капітальних ремонтів, де в разі невиконання планів недовикористане фінансування враховується при відпуску бюджетних коштів на наступний період.
• 5) Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає в тому, що під час визначення обсягу фінансування має бути врахована наявність власних коштів, можливість одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з указаних джерел, вирішується питання про виділення бюджетного або відомчого фінансування. Цей принцип здійснюється як при покритті поточних витрат, так і при фінансуванні капітальних .
• 6) Принцип додержання режиму економії в організації державних видатків є одним з найважливіших принципів. Якщо останній поширюється на стадії планування, розподілу та використання державних ресурсів, то режим економії більше представлений у стадії виконання, тобто фактичного використання коштів через систему форм і методів планомірної мінімізації витрат, що належать до одержуваного результату.
• 7) Принцип здійснення постійного контролю у фінансуванні державних видатків. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки і помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також подає зустрічну інформацію для перспективного і поточного планування державних витрат, як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час встановлення їх обсягу [4].

Фінансування видатків бюджету може здійснюватися як:

• - кошторисне фінансування (фінансування за кошторисом);
• - фінансування інвестиційних проектів (бюджетні інвестиції — виділення бюджетних асигнувань на капітальні вкладення у виробничу сферу); державні субсидії, субвенції, дотації (державні трансферти - особлива форма надання допомоги юридичним і фізичним особам);
• - бюджетні кредити (тимчасова фінансова допомога державним підприємствам на умовах поворотності) [б]. Таким чином, фінансування державних видатків — це плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів, що забезпечує процес розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатності та управління державою, з дотриманням режиму економії при постійному здійсненні контролю за всіма виробничими, господарськими та фінансовими операціями.

Останні роки функціонування економіки України, що характеризуються складним і уповільненим подоланням кризових явищ 2008-2009 років, характеризуються уповільненням розвитку і загостренням певних проблем в бюджетній сфері. Але разом з тим, відбуваються і позитивні зміни у фінансуванні видатків державного бюджету.

Так, у 2012 році за даними Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень, [2] макроекономічна ситуація в Україні характеризувалася уповільненням економічного зростання, зумовленим впливом гальмування розвитку економіки. Реальний ВВП порівняно з 2011 роком зріс на 0,2%, що на 5,0% в.п. менше, ніж у попередньому році. Номінальний ВВП склав 1408,9 млрд.грн., що на 106,8 млрд.грн. більше, ніж у 2011 році. Спостерігалася тенденція до зниження обсягів промислового виробництва, але поряд з цим відбулося зростання середньомісячної заробітної плати.

Рівень виконання плану по видатках державного бюджету у 2012 році склав 92,4% при збільшенні фактичного обсягу видатків на 18,2% (на 75,8 млрд.грн.).

Структура видатків зведеного бюджету майже не змінилася порівняно з 2011 роком. Відбулося зменшення частки видатків на економічну діяльність у загальному обсязі видатків — на 1,0% в.п. Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення збільшилась на 15,9% проти показника 2011 року. На 15% збільшився обсяг видатків на освіту.

Структуру видатків державного бюджету України відповідно до функцій держави подано в табл.7.1.

Таблиця 7.1. Структура видатків державного бюджету України у 2012 році

З табл. 7.1. випливає, що найбільшу частку видатків у загальній їх сумі (крім трансфертів) посідають видатки на соціальний захист населення і соціальну сферу, на загальнодержавні функції, та на економічну діяльність держави. Найменшу частку посідають видатки на житлово-комунальне господарство, охорону навколишнього природного середовища та видатки на духовний і фізичний розвиток.

Зазначимо, що темп зростання видатків зведеного бюджету в 2012 році перевищили темпи зростання номінального ВВП. У 2012 році видатки бюджету зросли на 18,2%, номінальний ВВП зріс на 7,5%. Ця тенденція є несприятливою і свідчить про те, що потреби державного сектору є надто високими для теперішнього економічного стану.

Темпи зростання окремих видатків зведеного бюджету у 2012 році подано в табл.7.2.

Таблиця 7.2. Темпи зростання окремих видатків зведеного та державного бюджетів у 2010-2012 роках порівняно з попереднім періодом

З таблиці ми бачимо, що в 2012 році максимального зростання набули видатки на сферу ЖКГ та видатки на духовний і фізичний розвиток (що пов'язано з проведенням Євро-2012).

Порівняно з показниками 2011 року, у 2012 році спостерігається зростання видатків державного і зведеного бюджету в цілому. Найбільше зростання видатків у номінальному вираженні відбулося за такими напрямами: соціальний захист та соціальне забезпечення, а також (не представлено у таблиці): економічна діяльність, громадський порядок, безпека та судова влада, загальнодержавні функції [2].

Успішна реформа системи державних видатків є найважливішою умовою реалізації економічних реформ та забезпечення високих темпів зростання, але ці реформи мають виступати не відокремленим елементом державного впливу на розвиток економіки України, а перебувати в тісному взаємозв'язку з реформами в таких сферах, як: оподаткування, ціноутворення, діяльність державних підприємств, розвиток соціальної інфраструктури ринкової економіки. Не менш важливими умовами успіху є: стримування рівня державних видатків у допустимих з макроекономічного погляду межах; зміцнення ролі державних органів у стимулювання розвитку приватного сектора, заохочення тих капітальних інвестицій, які підвищують активність української економіки [5].