< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Кролівництво

Характеристика волосяного покриву у кролів

Волосяні волокна кроля поділяються на стрижень, який виступає над поверхнею шкіри та корінь, який знаходиться в шкірі. Стрижень волоса складається із трьох шарів: лускатого, або кутикули, коркового і серцевинного.

Кутикула — захисний шар, де ороговілі безкольорові різної форми лусочки розміщені в один ряд. Корковий шар складається із витягнутих веретеноподібних клітин, що щільно прилягають одна до одної і утворюючих стінки центрального каналу волосу. В них міститься пігмент, який визначає колір волосу. Серцевинний шар має рихлу будову. Складається із клітин, в яких і між якими багато повітря. В результаті заломлення повітрям світла, при розгляді під мікроскопом цей шар має чорне забарвлення. Волосяний покрив кролів складається із волокон трьох видів: вібрисів, криючих і пухових. Вібриси — це чутливі волоски, розміщені переважно на морді кроля і служать органами дотику. Вони товсті, пружні, мають конічну форму. Криючі волокна поділяються на направляючі і остьові. їх стрижні, тонкі біля шкіри, поступово потовщуються, утворюючи розширену пластинку, яка називається гранкою. В вершині криючі волокна знову звужуються. За формою вони можуть бути циліндричними, конічними, веретеноподібними та ланцетовидними.

Направляючий волос довший і товщий за остьовий. Він має веретеноподібну форму, суцільний осьовий канал. Довжина його — 35-43 мм, а товщина в найбільш широкій частині сягає 100-130 мкм. Забарвлення направляючого волосу частіше однотонне, або світліше біля шкіри. Він придає хутру красивий вигляд, підсилюючи його пишність.

Остьовий волос — коротший і тонший за направляючий. Довжина його — 30-40 мм, товщина 90-120 мкм. Пластинка його має ланцетовидну форму. В серцевинному шарі повітряні камери частіше відокремлені одна від одної, тому при розгляді під мікроскопом цей шар має переривистий вигляд. Від забарвлення ості залежить основний тон забарвлення всієї шкурки.

Пуховий волос — самий короткий, тонкий, звивистий. Серцевинний шар у них складається тільки із одного тонкого ряду клітин. Довжина пуху, крім пухових порід, від 15 до 25 мм, товщина 14-20 мкм. У кролів пухових порід довжина пухових волокон 60-70 мм, товщина 12,4-13,5 мкм.

Крім названих, в волосяному покриві кролів виділяють перехідний волос, який має тонкий звивистий стрижень і невелику ланцетовидну гранку. За довжиною і товщиною перехідний волос займає проміжне положення між остю і пухом, в практиці враховується разом із пухом.

Волосяний покрив у кролів має ярусну будову: верхній ярус складається із рідкого направляючого волосу, середній — з остьового і нижній ярус — з пуху і перехідного волосу. Найбільше в волосяному покриві пухових волокон — від 15 до 45 тис. на 1 см2 площі шкіри (більше 90 %). Направляючі волокна розміщені дуже рідко — 10-20 шт. на 1 см2 площі шкіри, а осьові — в середньому 500 шт.

Пігменти, які визначають забарвлення волосу знаходяться в корковому і серцевинному шарах у вигляді зерен (гранул). Існують гранули трьох кольорів — чорного, коричневого і жовтого.

Є чотири основних типи забарвлення стрижнів волосу: однокольоровий нерівномірний, однокольоровий рівномірний, різнокольоровий і зональний. При зональному забарвленні при роздуванні волосу проти напряму його росту утворюється "розетка", на якій виділяються різнокольорові зони. Пух має однокольорове забарвлення.

Продукція кролівництва

Кролівництво постачає цінний продукт харчування — м'ясо та сировину для промисловості — шкурки і пух. Широко використовують також побічну продукцію — гній, відходи забою.

М'ясо кролів належить до білого і за своїми харчовими властивостями значно перевершує м'ясо інших видів сільськогосподарських тварин. Воно характеризується досить високим вмістом азотистих і мінеральних речовин, має низьку калорійність.

З м'яса кролів засвоюється близько 90 % білків, тоді як з яловичини — близько 60 %. Внутрішній та внутрішньо-м'язовий жир кролів легкоплавкий, за якостями перевершує інші види тваринних жирів. Особливістю м'яса кролів, що характеризує його дієтичні властивості, є низький вміст холестерину. Порівняно з курячим м'ясом і телятиною у м'ясі кролів відповідно у 2,7 і 2,4 рази менше холестерину при значно більшій кількості лецитину, що робить його незамінним у харчуванні людей, хворих на серцево-судинні захворювання. М'ясо кролів рекомендується також при захворюваннях шлунка, печінки тощо.

За основними біохімічними та фізичними властивостями м'ясо кролів різних порід не має істотних відмінностей.

Якість тушки залежить також від методу забою. Найбільш якісну тушку одержують при оглушенні кроля електрострумом промислової частоти з наступним відрізанням голови. При цьому м'язи і внутрішні органи найповніше знекровлюються (вихід крові до передзабійної маси становить 2,5-2,7 %). При оглушенні кролів ударом по потилиці і наступному знекровленні проколом носової перетинки або ока виникають застої крові у м'язах і паренхіматозних органах, що призводить до швидкого псування м'яса при зберіганні за плюсових температур . На місці нанесення удару виникають підшкірні крововиливи, що негативно позначається на товарному вигляді продукції і призводить до втрат м'яса (до 0,5 % живої маси) внаслідок зачистки шийного зарізу від крововиливів.

Кролів забивають у різному віці і в різні пори року залежно від технології виробництва.

При шкурково-м'ясному напрямі в присадибних господарствах шкурки високої якості одержують при забої дорослих кролів і молодняка, який народився у період від 15 листопада до 15 березня. Шкурки кролів літніх окролів придатні на хутро після закінчення другого вікового линяння (листопад — грудень). Кроленят осінніх окролів забивають після закінчення першого вікового линяння (у грудні), однак їхні шкурки за якістю хутра менш цінні.

Щоб скоротити строки забою та одержати шкурки задовільної якості, кролів, що народилися у січні-лютому, забивають у 3,5 — 4-місячному віці, після закінчення першого вікового линяння, а тих, які народились у березні-травні — після повного закінчення другого линяння, тобто у 5,5-6,5-місячному віці. Кроленят-бройлерів забивають у 56-60-денному віці. Шкурки в основному використовують для виготовлення фетру, однак близько 40 % з них може бути використано в хутровій промисловості. При інтенсивному вирощуванні кролів забивають у 90-денному віці. Частину шкурок використовують для хутрових виробів.

Шкурки кролів — це цінна сировина для виробництва різних хутрових виробів. Якість кролячих шкурок залежить від їх породних особливостей, умов годівлі і утримання, сезону і віку забою, якості знімання шкурок, їх обробки, зберігання тощо.

Шкурки пухових кролів називають пуховими, а всіх інших порід — хутряними. Волосяний покрив кролів пухових порід складається на 95% з ніжних, тонких, довгих, пружних, досить міцних волокон, звивистих по всій довжині, які називаються пухом. Волосяний покрив у хутряних кролів неоднорідний, складається із спрямовуючих, остьових, перехідних і пухових волокон. їх співвідношення, довжина і товщина залежить від породних та індивідуальних властивостей. В середньому доля волокон різних категорій в волосяному покриві кролів складає: спрямовуючих — 0,6 %, остьових — 21,7 %, перехідних і пухових — 77,7 %.

Волосяний покрив кролів, як і інших тварин, періодично змінюється, тобто вони линяють. Линька буває вікова та сезонна. Вікова линька характерна для молодняка, сезонна — для дорослих тварин. Формування першого хутра у кроленят закінчується на 25-30 день життя. Пройдуть дві вікові линьки, перш ніж в молодняка повністю замість первинного хутра з'явиться властиве дорослим кролям хутро.

Перша вікова линька у молодняка починається із місячного віку і триває 90-105 днів. Друга линька починається із 135-денного віку і закінчується в 7-7,5- місячному віці. При нормальному розвитку кроленят між двома віковими линьками проходить 10-15 днів. Цей період називають інтерфазою.

Повновіковим кролям властива сезонна линька. Починається вона в кінці березня — в квітні, а густе і пишне зимове хутро формується тільки в листопаді-грудні.

Вікові і сезонні линьки мають зональний характер. Зональній линьці властиві такі закономірності:

  • 1. Проходить вона за правилом двосторонньої симетрії. У кольорових кроликів показником її є обов'язкова пігментація шкіри через накопичення в коренях волоса пігменту меланіну.
  • 2. Починається вона з найбільш чутливих зон — кінця морди, кінців лап і хвоста, низу шиї і основи хвоста.
  • 3. Линька послідовно переходить із однієї зони на іншу. Найкращі щодо якості хутра шкурки одержують від дорослих кролів та від молодняку весняних окролів при забиванні їх у листопаді-лютому.

Якість шкурок кролів залежить також від техніки знімання, правки, знежирювання та консервування шкурок, а також їх зберігання.

Знімають шкурку і розбирають тушку, підвісивши тварину за задні ноги. Спочатку гострим ножем роблять кругові надрізи шкіри навколо скакальних суглобів задніх ніг, потім розрізають шкуру від скакального суглобу однієї ноги до другої по внутрішній поверхні стегон до заднього проходу. За допомогою гострого ножа знімають шкурку із задніх ніг.

З тулуба до передніх ніг шкурка знімається легко у вигляді трубки, зрідка треба тільки підрізувати підшкірну плівку і стежити, щоб на міздрі залишалося як найменше жиру. Біля лопаток шкурка затримується підшкірними м'язами, які теж підрізують. Передні ноги відрізають разом із шкурою по зап'ястковому суглобу. На голові перерізають вушні хрящі та шкіру навколо очей і губ. Вушні хрящі із шкурок витягають плоскогубцями.

Потім шкурку натягують на клиновидну правилку або дерев'яний конусоподібний болван міздрею назовні. Ножем зішкрібають з міздрі жир у напрямі від хвоста до голови. Зскрібання в протилежному напрямі (від голови до хвоста) небажане, бо при цьому можна зачепити похило розміщенні корені волосся і спричинити дефект шкурки, так званий "протяг". Лезо ножа при видалені жиру треба тримати під прямим кутом до шкурки.

Для сушіння шкурки підвішують у добре провітрюваному приміщенні, де температура 15-30°С. При вищій температурі міздря стає жорсткою і ламкою. Шкурку можна вважати висушеною, якщо на ній немає вогких місць, а міздря на дотик здається пружною. Після сушіння шкурки знімають з правилок, протирають міздрю сухою тирсою або мішковиною, видаляючи залишки жиру і реалізують. При тривалому зберіганні шкурки можуть уражатись гризунами, личинками молі та шкіроїда.

За розмірами шкурки кролів усіх порід ділять на дуже великі — площею понад 1600 см2, великі — від 1300 до 1600 см2, дрібні — менше 1300 см2. Площу шкурки визначають множенням її довжини від міжвіччя до кореня хвоста на повну ширину — обхват з боку міздрі у середній частині.

Згідно з діючим стандартом, шкурки хутрових кролів ділять на чотири сорти. Шкурки першого сорту повинні бути повноволосі, з розвиненими або дещо недорозвиненими остю і пухом, з чистою міздрею або синявою міздрі на череві і боках (до 2 см від краю з кожного боку) та на озадку ( до 5 см від краю), з плямами синяви на боках (понад 2 см) і на огузку (понад 5 см від краю), якщо їх площа не перевищує 1% площі шкурки. У порід сірий велетень, сріблястий, радянська шиншила, віденський голубий, чорно-бура, радянський мардер допускаються сині плями на міздрі, розміщені на боках (понад 2 см) та огузку (понад 5 см від краю), якщо площа їх не перевищує 3% шкурки.

До другого сорту відносять шкурки менш повноволосі, з недорозвиненими остю та пухом. Міздря суцільно або переривчасто синя, на середині хребта вона повинна бути чиста або з легкою синявою. Допускаються шкурки з ознаками першого сорту, але з менш густим волосяним покривом й тонкою міздрею.

Шкурки третього сорту мають рідкуватий волосяний покрив (напівволосі), низькі ость і пух, суцільну або переривчасту синяву на міздрі.

Четвертим сортом оцінюють шкурки із суцільною або переривчастою синявою на міздрі, з рідкими остю та пухом (стадія активної линьки), без ості на хребті (перезрілі) або з низьким підшерстком (недозрілі). Усі шкурки з вадами більш як другої групи дефектності, але не більш як на 50% площі, з розривами до півтораразової їх довжини, а також шкурки, розірвані чи розрізані на дві частини, з прілинами, ушкоджені коростою або міллю (до 50% площі) теж відносять до цього сорту.

Хутряні шкурки з в'ялим, пухлявим волосом оцінюють не вище третього сорту. Пухляве хутро після дворазового прогладжування від хвоста до голови набирає стану протилежного первинному, а нормальне хутро повертається у первинний або залишається у вертикальному стані.

Пухові шкурки ділять на перший, другий і четвертий сорти, а третій сорт для них не передбачено.

Першим сортом оцінюють шкурки не вичесані, повноволосі на хребті і череві, з пухом завдовжки понад 4 см, другим — пухові, менш повноволосі шкурки, дещо вичесані, такі, що частково втратили пух, з голим чи погано оброслим черевом, недозрілі, з довжиною пуху на хребті до 4 см.

До четвертого сорту належать усі шкурки, які не можна оцінити першим чи другим сортом за висотою і густотою пуху, а також такі, що мають вади більш як другої групи дефектності.

Залежно від наявності і розміру вад (покуси, розриви, дірки, плішини, прилипи, ураження коростою, стригучим лишаєм, міллю, збитість пуху тощо) шкурки відносять до нормальних, до першої або другої групи дефектності.

До нормальних належать шкурки без вад, але для хутряних шкурок допускаються розриви до 1/4 довжини, а також дірки, покуси і плішини, які становлять до 1% площі. Пухові шкурки можуть мати дірки, плішини, покуси і збитість пуху не більше як на 15% площі.

До першої групи дефектності відносять хутряні шкурки з розривом від 1/4 до 1/2 довжини, з дірками, плішинами, покусами від 1 до 5% площі, а також пухові шкурки з плішинами, покусами і збитістю пуху на 15-25% площі.

Площу дірок, покусів, плішин, ділянок із збитим пухом та інших вад визначають множенням їх довжини на ширину, потім площі вад додають, одержану суму ділять на площу шкурки і множать на 100. Результат і становитиме процент ураженості шкурки.

Пух кролів тонкий, ніжний, відзначається низькою теплопровідністю. За тониною і звивистістю не поступається перед кращими сортами вовни мериносових овець. Якість пуху кролів залежить від породи, умов годівлі й утримання, методу та строків знімання пуху тощо.

Пух одержують в основному від кролів спеціалізованої білої пухової породи, яка дає найбільш цінне біле волокно високої якості. Незначну кількість пуху нижчої сортності дають пухові кролі з іншим забарвленням волосяного покриву, яких одержують в результаті генетичного розщеплення при розведенні м'ясо-шкуркових порід. Низькоякісний пух збирають також із гнізд звичайних м'ясо-шкуркових порід.

Висока якість пуху забезпечується за рахунок збалансованої годівлі кролів високоякісними кормами. Негативно впливають на нього мерзлі, прілі, гнилі корми, які спричиняють шлунково-кишковий розлад, проноси, внаслідок чого пух забруднюється і втрачає товарні властивості. Недопустимі в раціонах пухових кролів бур'яни з колючками, злакові з остюками і плівками, які значною мірою засмічують пух. Щоб останній у кролів пухових порід не звалювався, з 2-місячного віку тварин утримують в індивідуальних клітках на сітчастій підлозі.

Із методів, що практикують при збиранні пуху (вищипування, стрижка), кращим є вищипування. Цей метод базується на дифузному визріванні волосяного покриву у пухових кролів. Волосся, яке закінчило ріст, легко відділяється від волосяної сумки, а па його місці закладається та інтенсивно росте нове волосся. При стрижці одержують менш цінний пух (волосся має різну довжину). При цьому мають місце так звані "постриги" — наявність у пусі посіченого при стрижці волосся, що знижує якість сировини.

Пух у дорослих кролів знімають не менше шести разів на рік. Строки знімання пуху визначають залежно від його довжини (не менше 6 см) і ступеня визрівання, коли він легко відділяється від шкіри.

Якість пуху залежить також від місця його знімання — найцінніший пух на спині, огузку і стегнах. За якістю пух кролів поділяють на чотири сорти і брак.

Екстра. Пух чисто-білий, довжина випрямлених волокон — 60 мм і більше. Сторонні домішки (солома, реп'яхи, кормові залишки тощо), зваляність навіть невеликими клубочками не допускаються.

Перший сорт. Пух чисто-білий, без сторонніх домішок, зваляності. Довжина — 45-59 мм.

Другий сорт. Пух чисто-білий. Довжина — 30-44 мм.

Третій сорт. Пух чисто-білий. Довжина-11-29 мм. Допускається одна з двох вад: зваляність (не більше 3 %) і засміченість (не більше 5 % загальної маси пуху). До цього сорту належить також пух — шерсть кролів м'ясо-шкуркових порід при довжині волокон 11 мм.

Пух кожного сорту за якістю поділяють на нормальний і дефектний. Пух екстра, першого та другого сортів є дефектним з такими вадами: зваляність не більше 3 %, засміченість не більше 5 % маси, незначне пожовтіння від забруднення. Пух третього сорту належить до дефектного при засміченості понад 5 %, однак не більше 10 % маси, при сильному пожовтінні і з волокнами, коротшими 11 мм у кількості понад 10 %, проте не більше 30 % загальної маси.

Брак. Пух чистий, довжина волокон менше 11 мм, засміченість понад 10 %, але не більше 30 % маси, пошкодженість міллю, гризунами тощо.

Для зберігання пуху використовують дерев'яні ящики з щільно пригнаними стінками і кришкою. Для запобігання зваляності пуху в дно ящика у шаховому порядку на відстані 10-12 см один від одного вставляють дерев'яні кілочки, висота яких дорівнює висоті ящика.

Побічними продуктами, отриманими від кролика, є: шкіра, шерсть (фетрова, шерсть-линька і гніздовий пух), лапки, вуха, хвіст, субпродукти, одно-і триденні кроленята, гній та ін. Використання побічної продукції кролівництва не тільки знижує собівартість основної продукції, але і дає підприємствам додаткові джерела сировини для вироблення різноманітних предметів.

  • 1. Шкіри з кролячих шкурок. З шкурок, непридатних для вироблення хутряних виробів, можна виробляти шкіру. Із кролячих шкурок виробляють такі шкіри, як: хром, замша, велюр. З напівфабрикатів можна виготовити: рукавички, ремінці, дамські сумочки, гаманці, пілотки і легке взуття. Літні шкурки від старих кролиць придатні для виробництва лайкової шкіри, а від старих самців — для виробництва верхнього шкіри для взуття. Шкурки дорослих кроликів і молодняку використовуються як підкладкового матеріалу для пальто і оздоблення одягу. Шкіру з лицьовими вадами піддають тисненню, наприклад під шкіру крокодила, і використовують на галантерейні вироби, шкіра без вад йде на виготовлення дитячого взуття.
  • 2. Фетр. Непридатні для виготовлення хутряних виробів шкурки, волосяний покрив яких знаходиться в стані активної линьки, сильно пошкоджений міллю або з іншими вадами, що перевищують нормативи, використовують для вироблення фетру. При цьому у шкурок відрізають головну частину, лапки, хвіст. Потім шкуру розпорюють уздовж черевця і очищають від сторонніх домішок і бруду. На спеціальних машинах зрізують кінці остьового і направляючих волосся і залишився волосяний покрив піддають протравленню сумішшю окислювачів. Після цього протравлене волосся знімають зі шкурки на стригальних машинах і в ході ряду складних процесів отримують фетр. Вироби з фетру (капелюхи, валянки) виготовляють звичайно із суміші овечої вовни, кролячого пуху, заячою підпушеннями та інших компонентів.
  • 3. Вовна-линька — це шерсть, зібрана в період вікової та сезонної линьки кроликів м'ясошкуркових порід. З 1 м2 площі сітчастої клітини протягом року можна зібрати від 30 до 60 г кролячого волоса, який використовується в фетровому та трикотажної промисловості. Додатковими джерелами сировини для фетрової та трикотажної промисловості може стати збір волосся з хвостів шляхом його стрижки або вищипування. При цьому зістригати волосся слід у самого його кореня, тоді він буде довшим. При забої кроликів хвости збирають в окремі ємності, не допускаючи їх забруднення кров'ю або різного роду домішками. Хвостове волосся сортують за кольором. Звільнені від волосу хвостові відростки можуть бути використані разом з іншими продуктами при виготовленні клею.
  • 4. Гніздовий пух. Кролиці за 1-5 днів до окролу готують і утеплюють гніздо, для чого вищипують до 30-50 г пуху з області свого живота, боків, грудей. Збір гніздового пуху найчастіше практикується в пуховому кролівництві, значно рідше — в м'ясошкурковоме. Пух рекомендується збирати поступово з урахуванням його кількості в гнізді і температури навколишнього повітря, так як необхідно залишити достатню кількість пуху для підтримки оптимальної для кроленят даного віку температури в гнізді. Після досягнення кроленятами місячного віку без шкоди для їх здоров'я можна пух з гнізд збирати повністю. Затримка зі збиранням пуху веде до його засмічення підстилковим матеріалами, фекаліями. Товарна цінність пуху знижується, витрати на його очищення від домішок значно зростають. Для меншого засмічення пуху в якості підстилки рекомендується застосовувати тирсу, дрібне сіно, торф, стружку.
  • 5. Шкурки, зняті з передніх лапок, можуть бути використані для пошиття різних хутряних виробів. З цією метою зняті шкурки розправляють на спеціальних правилах, розтягують за допомогою цвяхів, кнопок і висушують. Розтягнута і висушена шкурка повинна мати довжину не менше 6 см, а ширину — не менше 2 см. При сушінні шкурок необхідно стежити за тим, щоб їх мездра не стикалася один з одним. Просохлі шкурки знімають з правілок, пов'язують в пачки. Технологія сушіння, умови їх зберігання такі ж, як і кролячих шкурок.
  • 6. Субпродукти — це внутрішні органи і частини організму, отримані при забої та обробленні кроликів. До субпродуктів відносять: голову, легені, печінка, серце, нирки, селезінку, м'ясну обріз, жир, шлунок, кишки, вуха, лапи, хвіст. Для збереження товарного якості швидкопсувних субпродуктів їх обробляють відразу після забою кролика, інакше вони набувають неприємного запаху, покриваються цвіллю. Субпродукти очищають від забруднень, крові, вмісту шлунка, сторонніх домішок, а також від жирової тканини. Голову, легені, печінка, серце, отримані від здорових кроликів, на підставі висновку лікаря можна використовувати в їжу або на корм звірам. У більшості випадків з них готують кормове борошно. Серце, печінку, легені, нирки, м'ясну обрізь, селезінку промивають і оглядають. Ці субпродукти повинні бути чистими, з природним для даного органу кольором і запахом. Голови від кроликів промивають в охолодженій воді, а призначені для більш тривалого зберігання — заморожують.
  • 7. Жир, призначений для харчування людей, знімають з кишечника і шлунку відразу ж після нутровки тушки. Жир-сирець — швидкопсувний продукт, тому його зберігають охолодженим не більше 2-3 днів, а для тривалого зберігання жир солять або заморожують. Щоб уникнути зайвих втрат від чаду жир не слід витоплювати безпосередньо на вогні. Витоплення жиру-сирцю виробляють або в суміші з водою, при цьому витоплений жир випливає на поверхню і його знімають ковшем в чистий посуд, або жир-сирець поміщають в ємність, яку ставлять у велику ємність з киплячою водою, і періодично помішують. Витоплений жир очищають шляхом відстоювання. Відстояний жир обережно зливають у чистий посуд. При додаванні до жиру кухонної солі при температурі 60-65 ° С зростає швидкість його відстоювання. При цьому сіль, розчиняючись у воді, збільшує її питому масу і прискорює тим самим її відділення. Чим менше води залишається в витопленому жирі, тим він краще зберігається. Жир-сирець, забруднений вмістом кишечника або сечею, в їжу непридатний. Такий жир можна використовувати в технічних цілях. Для цього його збирають і витоплюють окремо від харчового жиру-сирцю.
  • 8. Лапки, вушка, обрізи шкурок, а також несортових шкурки (шлюб) з теплим волосяним покривом, шкурки пухових кролів після сгонки волосяного покриву використовують для виробництва клею.
  • 9. Кров, серце, печінка, легені використовують для приготування кормового борошна, яке використовують у тваринництві як білкову добавку. Кров від здорових тварин як високоцінні продукти в поживному відношенні можна давати птиці, хутрових звірів, свиням у свіжому вигляді або в суміші з іншими кормами. Для цих цілей використовують: кишки і шлунки, попередньо звільнені від вмісту, обрізи м'яса, лівер (печінка, а краще — серце, нирки, селезінку). Кишки, обрізи м'яса, шлунка перед згодовуванням попередньо проварюють протягом 2-х годин.
  • 10. Яєчники кролиць використовують для отримання ендокринних препаратів. Одно-, триденних кроленят використовують як сировину для одержання тканини при виробництві вакцин біологічної промисловістю (біофабриках, біокомбінатах). Для стабільного забезпечення біологічної промисловості одно-, триденними кроленятами в господарствах, які мають крільчатника, організовують виробничу групу кролиць і складають календарний план парувань і окролів для отримання від них відповідних кроленят. Для формування групи можна використовувати вибракуваних з основного стада тварин, а також разових самочок.
  • 11. Гній. Кролячий гній застосовується як органічного добрива. На самку з приплодом його отримують близько 200 кг на рік, у тому числі на кролицю — 44 кг, на 20 голів молодняка — 150 кг. Кролячий гній багатий калійними і азотними речовинами.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >