Аналіз інтенсивності праці

Ефективність використання кадрового потенціалу характеризується продуктивністю праці працівників. Узагальненим показником продуктивності праці є виробіток продукції на одного працівника і робітника за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць, день, година).

Аналіз продуктивності праці починають з оцінки виконання денного, місячного, річного плану за підрозділами і загалом на підприємстві, а також оцінки динаміки продуктивності праці. З цією метою фактичні показники продуктивності праці зіставляються з плановими і визначається рівень виконання плану, відхилення від плану. Зіставлення фактичних показників продуктивності праці з даними минулих звітних періодів дає можливість оцінити темпи і напрями зміни продуктивності праці.

На відхилення фактичної продуктивності праці від планової і динаміку її зміни впливають багато факторів, які поділяються на детерміновані і стохастичні, екстенсивні й інтенсивні (рис. 3.5).

До детермінованих екстенсивних та інтенсивних факторів належать:

частка працівників у загальній чисельності персоналу;

кількість явок на роботу кожного працівника (середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за аналізований період);

тривалість робочого дня.

Детерміновані інтенсивні фактори - це середньогодинний виробіток продукції, що визначається умовами праці, забезпеченістю матеріальними ресурсами, технічним станом основних засобів, рівнем використання досягнень НТП, раціональною організацією виробництва.

Рис. 3.5. Детерміновані екстенсивні й інтенсивні фактори формування продуктивності праці

Отже, продуктивність праці одного працівника залежить від структури персоналу (ПВ), середньої кількості днів, відпрацьованих одним працівником за період (Кд), середньої тривалості робочого дня (ТРд) і середньогодинного виробітку працівника (Всг).

Формула цієї залежності має такий вигляд:

Факторний аналіз зміни показників продуктивності праці виконують з використанням різних методів факторного аналізу.

Зв'язок між обсягом продукції та факторами праці відображається такою факторною моделлю:

де Чп - середньооблікова чисельність працівників;

ВСр - середня продуктивність праці одного працівника за період.

До інтенсивних стохастичних факторів зміни продуктивності праці відносять:

зміну кваліфікації працівників (загальноосвітнього, професійного рівня);

зміну стажу роботи на даному підприємстві;

моральне і матеріальне стимулювання праці, механізацію й автоматизацію технологічних процесів, упровадження нової техніки, технології; соціальні і психологічні фактори.

Вплив цих факторів на продуктивність праці розраховують двояко: опосередковано, через інші фактори і користуючись прийомами кореляційно-регресійного аналізу.

Одні інтенсивні фактори впровадження нової техніки, технології, механізація й автоматизація виробництва забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції, інші - економічне стимулювання, кваліфікація робітника - відповідний рівень виконання норм виробітку. Тому аналізувати інтенсивні фактори можна за двома напрямками: шляхом вивчення рівня, динаміки зміни трудомісткості і виконання норм виробітку.

Продуктивність праці залежить від стану нормування праці та контролю за виконанням норм виробітку. У системі управлінського обліку підприємства обліковують виконання норм виробітку робітниками-відрядниками на основі первинних документів, за якими у виробничих підрозділах проводиться облік виготовлення і приймання продукції та робіт, відпрацьованого часу (наряди, рапорти, табелі та ін.).

Вплив інтенсивних факторів (рівня кваліфікації, стажу роботи, морального стимулювання, нормування праці й ін.) на продуктивність через відсутність прямої функціональної залежності підрахувати традиційними методами неможливо. Виходячи з того, що продуктивність є функцією декількох незалежних змінних факторів, у процесі аналізу на основі обширної статистичної інформації вивчається щільність зв'язку між ними і продуктивністю праці та будуються моделі множинної кореляції, в яких взаємозв'язок між продуктивністю й інтенсивними факторами відображається рівнянням

де У - середнє значення результативної ознаки; а0 - значення У за х = 0; х - значення факторної ознаки;

а1а^ сіуХп - коефіцієнти (параметри) регресії, що показують, як змінюється результативний показник, за зміни факторного на одиницю.

Для економічної інтерпретації зв'язків між двома досліджуваними явищами використовують коефіцієнти еластичності.

Для лінійної залежності коефіцієнти визначаються за формулою

де - коефіцієнт еластичності, який показує, як зміниться результативний показник, якщо фактор зміниться на 1%;

я, - коефіцієнт регресії за 7-го факторного показника;

х, - середнє значення 7-го факторного показника;

У - середнє значення результативного показника.

Інколи економічні залежності описуються рівняннями кривих вищих порядків. Якщо із збільшенням факторного показника значення результативного зростає до певного рівня, а потім починає знижуватися (в нашому випадку залежність продуктивності праці від віку працівників), то для запису такої залежності можна скористатися параболою другого порядку:

Коефіцієнти регресії цього рівняння не мають жодного економічного змісту. Підставивши в це рівняння відповідні значення х, отримаємо значення продуктивності праці залежно від віку працівників. Задаючи певні параметри якісного складу працівників, можна спрогнозувати їх продуктивність.

Трудомісткість - це показник, який характеризує витрати робочого часу на виробництво певної продукції чи на виконання конкретної технологічної операції.

Трудомісткість одиниці продукції - це результат співвідношення робочого часу і кількості випущеної продукції. Одиниця виміру - робочий час.

Трудомісткість однієї гривні випущеної продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в людино-годинах на обсяг товарної продукції.

Трудомісткість окремих видів продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в годинах на виготовлення певного виду виробів на кількість видів продукції одного найменування в натуральному вираженні.

Показник трудомісткості є оберненим до показника виробітку продукції одного працівника, тобто між ними існує обернена залежність:

де В - виробіток продукції за одиницю часу; Т - трудомісткість одиниці продукції.

Збільшення виробітку продукції визначається співвідношенням її рівнів у звітному і базовому періодах. На основі залежності між виробітком і трудомісткістю продукції визначимо коефіцієнт зростання виробітку

де Та; Ті - трудомісткість одиниці продукції, відповідно, базового і звітного періодів.

Для визначення коефіцієнта зростання виробітку необхідно витрати часу на виготовлення одиниці продукції базового періоду зіставити із витратами на виготовлення одиниці тієї ж продукції звітного періоду. Слід зауважити, що відсоток збільшення виробітку не збігається з відсотком зниження трудомісткості.

Залежність між зміною цих показників можна подати у такому формалізованому вигляді:

де %В і %Т - відсотки, відповідно, збільшення виробітку та трудомісткості.

Наприклад, якщо трудомісткість знизиться на 20%, то виробіток

25% ( 100o20^

зросте на 25% І-І.

і,100 - 20)

Якщо зниження трудомісткості задано в нормо-годинах, то приріст продуктивності праці можна визначити за формулою

де АВ - приріст виробітку;

Д77 - зниження трудомісткості (нормо-години);

Т0 - трудомісткість продукції, розрахована за нормами базового періоду (нормо-години).