Стратегія формування та розподілу доходу

Стратегія формування доходу - це логічно побудована програма перспективних заходів, спираючись на яку підприємець зможе досягти поставлених цілей. Така стратегія передбачає розробку правил і прийомів, за допомогою яких досягається основна мета підприємництва - отримання прибутку.

Прибуток у туристичній діяльності забезпечується насамперед за рахунок доходу від реалізації турпродукту та послуг. У такій ролі дохід сам стає стратегічною метою суб'єкта підприємництва і потребує обґрунтування.

За низької рентабельності та збитковості туристичних підприємств особливо гостро постає проблема збільшення доходів. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки стратегії розвитку підприємств на основі вибору ефективних джерел формування доходу й обґрунтування раціональних напрямів його використання. Особливе місце в такій стратегії посідає прогнозування оптимальною рівня й обсягу доходу. Кінцевою метою прогнозування є визначення ефективних джерел одержання і доцільних напрямів розподілу доходів підприємства. Тому стратегія доходу охоплює програму дій підприємців, спрямовану на пошуки стійких та ефективних джерел його формування і розробку раціональної системи використання.

При розробці стратегії необхідно пам'ятати: ринкові відносини визначають самостійність стратегічних розробок підприємств, але не анархію. Самостійність перебуває під регулятивним впливом держави.

Розробка стратегії доходу туристичного підприємства вимагає знань загальної стратегії управління підприємницькою діяльністю, під якою прийнято розуміти формування системи довгострокових цілей діяльності і вибір ефективних шляхів їх досягнення. Загалом під стратегією доходу суб'єктів туристичної діяльності слід розуміти систему довгострокових цільових завдань, спрямованих на одержання такого обсягу доходів, якого вистачить для сплати податків і обов'язкових зборів, відшкодування витрат і одержання прибутку для забезпечення саморозвитку підприємства та винагороди праці й капіталу.

Стратегія в такому значенні передбачає форму розімкненого кола, в якому завершальний етап - використання доходу - потребує виходу на новий, вищий, рівень його формування. Стратегія повинна базуватися на розвитку туризму по спіралі. Спіралеподібна стратегія здатна вивести підприємство на вищий рівень прибутковості і забезпечити поступальність розвитку.

Здійснення стратегії доходу в туризмі - це розтягнутий у часі процес реалізації базової економічної стратегії розвитку підприємства. При цьому враховуються як переваги різних видів і форм туризму, так і переваги самого підприємства, що можуть відіграти вирішальну роль при виборі стратегії нарощування доходів. Важливо також вишукати можливості для розширення діяльності в нових для турпідприємства умовах, які мають резерви для зростання доходу. Вибір стратегії зростання повинен спиратися на стратегію концентрованого або інтегрованого зростання.

Розробити ефективну стратегію доходу підприємства неможливо без повної, точної, систематизованої інформації про практику його формування, розподілу та використання. Таку інформацію дає моніторинг.

Моніторинг доходу в туризмі - це механізм постійного спостереження, аналізу та підготовки даних для прогнозування можливостей розвитку підприємств на власній доходній основі.

Система моніторингу охоплює три етапи (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Модель моніторингу доходу туристичного підприємства

З наведеної схеми видно, що спостереження є початковим етапом, аналіз - центральним, а підготовка даних для оцінювання перспектив розвитку - завершальним етапом моніторингу туристичної діяльності взагалі і доходу зокрема.

Результати аналізу доходу слугують інформаційною базою для коригування чинної або вибору нової стратегії формування та використання доходу. Без усебічного моніторингу неможливо обґрунтувати стратегію і тактику формування та розподілу доходу підприємств. Схема стратегічного планування доходу туристичного підприємства зображена на рис. 2.8.

Для ухвалення остаточного рішення і затвердження розробленої стратегії формування й розподілу доходу необхідно оцінити її дієздатність, щоб заздалегідь виключити нездійсненні варіанти. Оцінюючи дієздатність стратегії, необхідно з'ясувати, наскільки вона спроможна забезпечити виконання базової стратегії і чи вписується вона в ринкову ситуацію, чи враховує комерційний ризик і способи його мінімізації.

Для забезпечення дієздатності стратегії доходу туристичних підприємств необхідно постійно вирішувати проблеми макро- і мікрорівня. До проблем макрорівня належать такі:

• - стабілізація темпів розвитку економіки країни (регіону);
• - забезпечення правових гарантій свободи дій і підтримки туристичного підприємництва;
• - зміцнення національної грошової одиниці;
• - активізація туристичної діяльності на основі розвитку вітчизняної туристичної індустрії та поліпшення якості обслуговування туристів;
• - стимулювання розвитку внутрішнього і в'їзного туризму через систему державного інвестування і зниження податкового тиску.

До внутрішньогосподарських проблем стратегічного планування доходу туристичних підприємств можна віднести, по-перше, проблему врахування зовнішнього економічного середовища підприємства; по-друге, вибір методу обґрунтування стратегії стійкого збільшення доходів і розвитку підприємства на власній інвестиційній основі; по-третє, розробку заходів щодо забезпечення стратегії розвитку підприємства.

Стратегія формування та розподілу доходу підприємницьких структур туристичного бізнесу розробляється на основі політики оптимізації всіх джерел утворення і напрямів використання доходу.

Схематично процес формування політики оптимізації доходу туристичних підприємств зображений на рис. 2.9.

Початковим етапом оптимізації доходів є оцінка витратомісткості турпродукту та послуг.

Рис. 2.8. Сутність та основні етапи стратегічного планування доходу підприємства

Рис. 2.9. Процес розробки політики оптимізації доходу підприємств

За умов збитковості туристичної діяльності першою проблемою оптимізації доходу стає ліквідація збитковості і перехід до стабілізації фінансової міцності.

Серед інших завдань оптимізації доходів туристичних підприємств виокремлюють такі:

• o розрахунок потреби в доході для досягнення стратегічних цілей підприємницької діяльності;
• o раціоналізація структури джерел утворення доходу на основі пріоритетності й ефективності різних видів діяльності;
• o розробка ефективної системи розподілу й використання доходу;
• o визначення обсягу доходу, необхідного для одержання цільового прибутку від реалізації туристичних послуг (турпродукту);
• o обґрунтування обсягів реалізації туристичного продукту (послуг), що забезпечать одержання цільового доходу і досягнення стратегічного рівня запасу фінансової міцності;
• o максимізація інших джерел доходу туристичного підприємства. Перелічені завдання можуть змінюватися залежно від стратегічних цілей, обсягів і видів діяльності підприємства, економічної ситуації в країні та інших внутрішніх і зовнішніх факторів.

Визначивши оптимізаційні завдання, розробляють і впроваджують в практику найбільш ефективні способи їх вирішення, тобто оптимізаційні моделі. Політика впровадження таких моделей передбачає концентрацію зусиль на мобілізацію потенційних можливостей збільшення доходу і раціонального його використання. Правильність та ефективність оптимізаційних моделей перевіряються практикою, внаслідок чого політика може коригуватися.

Для успішного виконання функції відшкодування витрат і забезпечення прибутку підприємствам дохід повинен оптимізуватися насамперед за джерелами його утворення. Тому оптимізація доходу розпочинається з вибору найбільш ефективного турпродукту (пакета послуг за маршрутами) на поточний період і на перспективу. Неоднорідність турпродукту і системи його оподатковування викликає необхідність застосування різних підходів і моделей оптимізації доходу. Але вони повинні будуватися на загальних принципах обґрунтування політики оптимізації доходу (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Основні принципи формування політики оптимізації доходу в туризмі

Оскільки основним джерелом доходу в туризмі є реалізація турпродукту та послуг, то з прибутку від реалізації слід починати оптимізацію доходу, але обов'язково у взаємозв'язку з витратами на закупівлю туристичних послуг і формування турпродукту.

Теорія і практика туристичної діяльності виробили систему методів планування й оптимізації реалізації турпродукту, а відтак, і доходу від основної діяльності в туризмі.

Важливим методом оптимізації доходу від основної діяльності в туристичному бізнесі є орієнтація на цільовий прибуток, тобто оптимізація доходу на основі заздалегідь установленої суми цільового прибутку. Початком оптимізації доходу на основі цільового прибутку є визначення порога рентабельності (беззбитковості) підприємства на плановий період. Особлива увага в такій моделі повинна приділятися оптимізації запасу фінансової стійкості, яка забезпечується сумою доходу від реалізації турпродукту понад суму реалізації так званої точки беззбитковості. Розроблена стратегія збільшення доходу на основі оптимізації прибутку слугуватиме орієнтиром для розвитку підприємства.

Досягти стратегічних цілей ефективного нарощення доходу неможливо без підвищення ролі маркетингу і логістики у формуванні доходів туристичних підприємств. Це пояснюється тим, що при формуванні доходів за ринкових умов підприємствам необхідно знати витрати насамперед на транспортування, розміщення, харчування; постійно володіти інформацією про ціни конкурентів; вивчати, за якою ціною туристи готові купувати турпродукт і послуги; знати реальну платоспроможність потенційних покупців туристичних послуг; порівнювати ціни на нові види турпродукту з цінами традиційних послуг та ін. Усе це потребує маркетингового підходу до обґрунтування обсягу і структури реалізації туристичного продукту та послуг.