Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

Байєсівські методи визначення частоти вихідних подій використовують для рідкісних вихідних подій (). Застосовують поняття апріорної й апостеріорної інформації: апріорна – інформація що передує досвідові, апостеріорна – заснована на досвіді.

За апріорну інформацію беруть узагальнені світові дані або дані з досвіду експлуатації аналогічних підприємств (та сама галузь або той самий проект). Перехід від апріорної до апостеріорної інформації здійснюється на основі теореми Байєса:

де Р(А) – апріорна ймовірність події (узагальнені світові дані); Р(А/В) – апостеріорна ймовірність події, тобто уточнені дані на основі досвіду, результатом якого стала подія “B”.

В імовірному аналізі безпеки для рідкісних подій використовують також формулу

де N– число подій обраної підгрупи для апріорного розподілу; п – число подій обраної підгрупи для даного підприємства; Т – сумарний час експлуатації для апріорного розподілу, рік; t – сумарний час експлуатації для даного підприємства.

Межі довірчих інтервалів визначають за допомогою-розподілу.

Події, частота яких доволі велика (>0,5), розраховують на підставі експлуатаційних даних, тобто . Межі довірчих інтервалів також визначають за допомогою-розподілу.

Отже, розглянуті методи дають змогу уточнити й отримати оцінки ризиків надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктах, що має важливе значення в разі оцінювання ступеня небезпеки і складання декларації безпеки об'єкта.

Методи аналізу та обліку людського чинника

Людина-оператор є обов'язковим елементом складних систем, тому розгляд безпеки систем без урахування людського чинника – помилка, такий аналіз не завершений. Імовірні дії людини- оператора залежно від різних чинників – рівня теоретичної та практичної підготовки (умінь, навичок), типу характеру, стажу роботи за даною спеціальністю, типу роботи щодо складності й відповідальності, складу бригади, умов роботи (наявність інструкцій, умов виробничого середовища) тощо вивчали й вивчають фахівці різних країн світу і враховують у розрахунках разом з іншими джерелами ризику. Як засвідчує практика експлуатації складних систем, дедалі більша частина відмов у їх функціонуванні пов'язана з недоліками в роботі оперативного персоналу.

Світовим товариством для аналізу помилок оператора розроблено й впроваджено у практику низку методик [9]. Найпоширеніші з них такі:

• • THERP – визначення значущості помилок людини в техніці (Technique for Human Error Rate Prediction);
• • HCR – надійність людини як функція її здібностей (Human Cognitive Reliability);

Таблиця 6.1. Чинники, які враховані в кожній із методик аналізу помилок людини

• MAPPS – метод моделювання дій (помилок) під час техобслуговування (Maintenance Personnel Performance Simulation).

У праці [8] наведено аналіз чинників, які враховані в кожній методиці (табл. 6.1). На можливість роботи без помилок впливає складність завдання: легкі, середні і складні. Легкі завдання – це спостереження, що складаються з процесів і рішень. Середні включають додатково аналіз і порівняння, а складні – ще дії та відстеження дії.

Наведемо таксономію помилок людини. Таксономія – це групування відповідно до певних законів і принципів. Існують різні схеми групування (типи таксономії) помилок людини. Таксономія дає змогу зрозуміти причини помилок та ідентифікувати їх.

Відомі три типи таксономії: за Свейном і Гутманом, за Расмуссеном, за Ріженом [9].

Таксономія за Свейном і Гутманом визначає помилки чотирьох типів:

• 1) бездіяльності (omission);
• 2) дії (comission);
• 3) порушення черговості дій (Sequence errors);
• 4) порушення часу дій (Timinq).

Помилки бездіяльності – це помилки, пов'язані з бездіяльністю, коли потрібне виконання якихось операцій. Помилки дії – це помилки, пов'язані з дією, коли виконуються якісь операції, але не ті, які потрібно виконати, тобто має місце неправильне виконання дії. Помилки третього і четвертого типів пов'язані з порушенням послідовності відповідно черговості і часу дій.

Таксономія за Расмуссеном враховує рівень мислення і складність поведінки людини. Ця класифікація не дає кількісних оцінок, рівні класифікації значно перекриваються, відсутні чіткі межі. Вона носить якісний характер.

Таксономія за Ріженом визначає безпосередні причини виникнення помилок, які поділяються на чотири категорії:

• • ненавмисні – Slips (посковзнутися);
• • ляпсуси – Lapses (ляпсус);
• • помилки неправильного розуміння – Mistakes (неправильно розуміти);
• • помилки свідомого порушення – Violation (порушення).

Помилки Slips є ненавмисними, Lapses – ляпсуси, які полягають у тому, що щось переплутано: був намір зробити саме цю дію, але не з цією метою. Часто це помилки-звички. Mistakes – помилки неправильного розуміння, коли по суті не розумієш, що робиш і фактично робиш усе неправильно. Violation – помилки свідомого порушення, нехтування інструкцією, порушення інструкції оператором, який вважає, що є кращий шлях, ніж пропонується у процедурі.