Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання
Впровадження у повсякденне життя досягнень науково-технічного прогресу поряд із позитивними результатами принесло чимало чинників, які істотно підвищують ризик для здоров'я людей і навколишнього середовища. Одним із них, що серйозно непокоїть фахівців, є радіоактивне забруднення, що належить до так званих фізичних забруднень, оскільки поширення випромінювання в навколишньому середовищі, а також процеси первинної взаємодії випромінювання з речовиною, у тім числі з біологічною тканиною, є фізичними процесами. Тому треба пам'ятати, що радіоактивні речовини подібно до їхніх нерадіоактивних аналогів можуть поширюватись у навколишньому середовищі, вступати в хімічні реакції, накопичуватися в харчових ланцюгах, проявляти або не проявляти біологічну активність. Незалежно від їхніх хімічних чи біологічних властивостей будь-які об'єкти, що знаходяться з ними у безпосередньому контакті або на деякій відстані, можуть зазнавати впливу іонізуючого випромінювання, що є джерелом ризику для біологічних об'єктів.
Для розгляду питань, пов'язаних з оцінюванням ризику, обумовленого впливом іонізуючого випромінювання, треба навести деякі визначення [14].
Радіаційна аварія – будь-яка незапланована подія на будь- якому об'єкті з радіаційною чи радіаційно-ядерною технологією, якщо в разі виникнення цієї події виконуються дві необхідні і достатні умови: втрата контролю над джерелом; реальне (або потенційне) опромінення людей, пов'язане з втратою контролю над джерелом.
Джерело іонізуючого випромінювання (джерело випромінювання) (ДІВ,) – об'єкт, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов здатний створювати іонізуюче випромінювання. На стадії проектування будь- якої практичної діяльності джерело іонізуючого випромінювання розглядають як джерело, що опромінює як поточно, так і потенційно.
Втрата контролю над джерелом іонізуючого випромінювання може бути зумовлена несправністю устаткування, неправильними діями персоналу, стихійним лихом або іншими причинами, які можуть призвести (або уже призвели) до опромінення людей понад встановлені норми або радіоактивного забруднення навколишнього середовища.
Іонізуюче випромінювання – випромінювання, яке під час взаємодії з речовиною безпосередньо або непрямо викликає іонізацію і збудження її атомів та молекул. Воно складається із заряджених і незаряджених частинок, до яких належать також фотони. Не всяке випромінювання є іонізуючим. Так, світлове й радіочастотне випромінювання не є різновидами іонізуючого. Ці види випромінювання також можуть бути джерелами ризику, однак цей ризик має іншу природу.
Безпосередньо іонізуюче випромінювання – іонізуюче випромінювання, що складається із заряджених частинок (електронів, протонів, альфа-частинок тощо), які мають кінетичну енергію, достатню для іонізації атомів і молекул речовини.
Непрямо іонізуюче випромінювання – іонізуюче випромінювання, що складається з фотонів і(або) незаряджених частинок, які внаслідок взаємодії з речовиною створюють безпосередньо іонізуюче випромінювання.
Іонізуючим випромінюванням можна вважати найрізноманітніші види випромінювань корпускулярної і хвильової природи. Під час обговорення питань, пов'язаних із радіоактивним забрудненням навколишнього середовища й негативним впливом випромінювання на здоров'я людей, розглядають чотири види випромінювання:
- • альфа-випромінювання (α-випромінювання) – корпускулярне іонізуюче випромінювання, яке складається з альфа-частинок (ядер гелію), що випромінюються за радіоактивного розпаду чи під час ядерних реакцій, перетворень;
- • бета-випромінювання (β-випромінювання) – корпускулярне електронне або позитронне іонізуюче випромінювання з неперервним енергетичним спектром, що виникає під час перетворень ядер або нестабільних частинок (наприклад, нейтронів). Характеризується граничною енергією спектра Eβ або середньою енергією спектра;
- • гамма-випромінювання (γ-випромінювання) – короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі λ < 0,1 нм, що виникає внаслідок розпаду радіоактивних ядер, переходу ядер зі
збудженого стану в основний, взаємодії швидких заряджених частинок із речовиною, анігіляції електронно-позитронних пар тощо;
• рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі 10-5– 10-2 нм; випромінюється під час гальмування швидких електронів у речовині (безперервний спектр) та під час переходу електронів із зовнішніх електронних оболонок атома на внутрішні (лінійчастий спектр).
Альфа-, бета- і гамма-випромінювання належать до числа ядерних, їхніми джерелами є радіонукліди.
Радіонукліди – радіоактивні атоми з певними масовим числом та атомним номером. Радіоактивні ізотопи одного й того самого хімічного елемента є його радіонуклідами.
