Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

На сьогодні у світі накопичено значні запаси збройового плутонію і високозбагаченого урану, які безпосередньо не задіяні у військовому комплексі або виведені з нього у ході ядерного роззроєння (принаймні 1750 т ВЗУ було вироблено з початку ядерної ери). У 35 країнах світу нині є близько 1855 т плутонію (табл. 9.3), якого достатньо для створення 225 000 ядерних вибухових пристроїв, і 1500 т ВЗУ.

ВЗУ небезпечніший, на відміну від плутонію, який набагато складніше використати для виробництва “непрофесійних” ядерних пристроїв. Невеликої кількості ВЗУ без великих фінансових і технічних ресурсів достатньо для виробництва ядерного вибухового пристрою (ЯВП) .

Виготовлення найпростішого ЯВП “стовбурного типу” на основі ВЗУ не потребує спеціальних технологій та обладнання. Прик-

Таблиця 9.3. Запаси плутонію в різних країнах світу

Країна	Відходи ядерного палива, т	Плутоній для цивільних цілей, т	Усього,т	Плутоній для військових цілей, т	Усього, т
Франція	182	47,9	230	5	235
США	388	52,5	440,5	47	487,5
Велика Британія	39	70,8	110	3,2	113
Канада	130	–	130	–	130
Німеччина	64	38,6	90	–	90
Японія	106	37,8	145	–	145
Росія	83	70,8	171	95	266
Швеція	39	0,83	40	–	40
Україна	38	–	38	–	38

ладом слугує історія виготовлення шести ЯВП подібного типу, що було практично самостійно здійснене на початку 1990-х років інженерами ПАР в умовах жорсткого зовнішнього ембарго.

Основні запаси ВЗУ зосереджені в Росії і СІЛА. При цьому Росія у рамках виконання міжнародних угод, не маючи у своєму розпорядженні достатніх фінансових і технічних засобів, неспроможна забезпечити їх швидку утилізацію. Зосередження величезних запасів ВЗУ поблизу українських кордонів можна розглядати як пріоритетну потенційну загрозу як для нашої держави, так і для Європи в цілому. Через Україну проходять транспортні маршрути міжнародного значення, що створює привабливі умови для використання держави як транзитної.

Ядерні матеріали в Росії знаходяться в кількох десятках сховищ, причому ВЗУ утримуються в діоксидній (сипкій) формі, що ускладнює їх облік і полегшує викрадення й транспортування. Лише 40 % сховищ охоплені на сьогодні міжнародними програмами допомоги і підвищення їхнього фізичного захисту. З огляду на сучасний темп переробки ВЗУ в Росії, що становить ЗО т/рік [53], знадобиться більш ніж 11 років для їхньої повної переробки, що є чинником тривалої ядерної загрози з боку сусідньої держави. Внаслідок легкої доступності технологій для створення ЯВП єдиний спосіб запобігання використанню ВЗП у терористичних цілях – посилення їхнього фізичного захисту. За останні десять років досягнуто певного прогресу в удосконаленні системи обліку, контролю й фізичного захисту ядерного матеріалу у республіках колишнього Радянського Союзу. Однак, незважаючи на це, вони ефективні тільки в разі протидії непрофесійним викрадачам, але не у випадку протидії зусиллям терористичних організацій.