< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

На сьогодні у світі накопичено значні запаси збройового плутонію і високозбагаченого урану, які безпосередньо не задіяні у військовому комплексі або виведені з нього у ході ядерного роззроєння (принаймні 1750 т ВЗУ було вироблено з початку ядерної ери). У 35 країнах світу нині є близько 1855 т плутонію (табл. 9.3), якого достатньо для створення 225 000 ядерних вибухових пристроїв, і 1500 т ВЗУ.

ВЗУ небезпечніший, на відміну від плутонію, який набагато складніше використати для виробництва “непрофесійних” ядерних пристроїв. Невеликої кількості ВЗУ без великих фінансових і технічних ресурсів достатньо для виробництва ядерного вибухового пристрою (ЯВП) .

Виготовлення найпростішого ЯВП “стовбурного типу” на основі ВЗУ не потребує спеціальних технологій та обладнання. Прик-

Таблиця 9.3. Запаси плутонію в різних країнах світу

Країна

Відходи ядерного палива, т

Плутоній для цивільних цілей, т

Усього,т

Плутоній для військових цілей, т

Усього, т

Франція

182

47,9

230

5

235

США

388

52,5

440,5

47

487,5

Велика Британія

39

70,8

110

3,2

113

Канада

130

130

130

Німеччина

64

38,6

90

90

Японія

106

37,8

145

145

Росія

83

70,8

171

95

266

Швеція

39

0,83

40

40

Україна

38

38

38

ладом слугує історія виготовлення шести ЯВП подібного типу, що було практично самостійно здійснене на початку 1990-х років інженерами ПАР в умовах жорсткого зовнішнього ембарго.

Основні запаси ВЗУ зосереджені в Росії і СІЛА. При цьому Росія у рамках виконання міжнародних угод, не маючи у своєму розпорядженні достатніх фінансових і технічних засобів, неспроможна забезпечити їх швидку утилізацію. Зосередження величезних запасів ВЗУ поблизу українських кордонів можна розглядати як пріоритетну потенційну загрозу як для нашої держави, так і для Європи в цілому. Через Україну проходять транспортні маршрути міжнародного значення, що створює привабливі умови для використання держави як транзитної.

Ядерні матеріали в Росії знаходяться в кількох десятках сховищ, причому ВЗУ утримуються в діоксидній (сипкій) формі, що ускладнює їх облік і полегшує викрадення й транспортування. Лише 40 % сховищ охоплені на сьогодні міжнародними програмами допомоги і підвищення їхнього фізичного захисту. З огляду на сучасний темп переробки ВЗУ в Росії, що становить ЗО т/рік [53], знадобиться більш ніж 11 років для їхньої повної переробки, що є чинником тривалої ядерної загрози з боку сусідньої держави. Внаслідок легкої доступності технологій для створення ЯВП єдиний спосіб запобігання використанню ВЗП у терористичних цілях – посилення їхнього фізичного захисту. За останні десять років досягнуто певного прогресу в удосконаленні системи обліку, контролю й фізичного захисту ядерного матеріалу у республіках колишнього Радянського Союзу. Однак, незважаючи на це, вони ефективні тільки в разі протидії непрофесійним викрадачам, але не у випадку протидії зусиллям терористичних організацій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >