< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Що треба розуміти під формою навчання? Які форми навчання склалися історично?

Форма (від лат. forma — зовнішність, устрій) — з філософського погляду зовнішнє вираження певного змісту.

Форма організації навчання — це обмежена в часі і просторі взаємозумовлена діяльність учителя та учнів.

В історії розвитку школи складались різноманітні форми навчання. Вони зумовлені, з одного боку, потребами суспільно-економічного розвитку, а з другого — рівнем розвитку педагогічної науки. Впродовж останніх століть на освітній ниві найбільш помітний слід залишили такі форми організації навчання: індивідуальна, групова, класно-урочна, белл-ланкастерська, дальтон-план, бригадно-лабораторна (рис. 28).

Що являє собою класно-урочна форма навчання і як вона складалася в історичному контексті?

Урок — це форма організації навчання, коли учитель проводить заняття в класній кімнаті з постійним складом учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного і психічного розвитку, за розкладом і встановленим регламентом (рис. 29).

Форми організації навчання в історичному аспекті

Рис. 28. Форми організації навчання в історичному аспекті

Педагогічні ознаки уроку

Рис. 29. Педагогічні ознаки уроку

Елементи класно-урочної форми навчання виникли в братських школах України та Білорусії. Наукове обґрунтування уроку як форми організації навчання дав чеський педагог Ян Амос Коменський (1592—1670) у фундаментальній праці "Велика дидактика" (1657). Після цього урок став провідною формою навчання в усіх школах світу та в інших освітніх закладах. Педагоги різних епох постійно працювали і продовжують працювати над його удосконаленням.

Які основні педагогічні вимоги до уроку як основної форми організації навчання?

У поглядах на вимоги до уроку варто дотримуватися двох підходів — загальнопедагогічного і методичного. Останній зумовлений особливостями вивчення конкретної навчальної дисципліни. Тут розглядаємо загальнопедагогічні вимоги, які є базою для творчого розвитку вимог до уроку щодо особливостей фахових методик.

Традиційно виокремлюють такі групи загальнопедагогічних вимог до уроку: санітарно-гігієнічні, дидактичні, психофізіологічні, виховні.

  • 1. Санітарно-гігієнічні вимоги до уроку. Для успішності й ефективності процесу навчання передусім необхідно забезпечити належні умови для нормальної життєдіяльності учня, оптимального функціонування фізіологічних процесів, які є важливою передумовою психічної діяльності особистості. Тому на уроці під керівництвом учителя мають бути забезпечені відповідні санітарно-гігієнічні умови: оптимальний повітряний режим, достатнє освітлення, належний тепловий режим, чергування різних видів навчальної діяльності, відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів.
  • 2. Дидактичні вимоги до уроку ґрунтуються на закономірностях процесу пізнання і передбачають організацію навчання на уроці з урахуванням таких чинників:
    • • наявності рушійної сили навчання і необхідність створення ситуацій для її дії;
    • • цілеспрямованої роботи з формування мотивів навчання;
    • • моделювання процесу навчання на уроці відповідно до вимог логіки навчального процесу, оволодіння знаннями, уміннями та навичками;
    • • реалізації на уроці принципів навчання залежно від змісту навчального матеріалу, віку учнів;
    • • оптимального підходу до вибору методів і засобів навчання.
  • 3. Психофізіологічні вимоги до організації навчально-виховного процесу на уроці випливають із загальнопедагогічного принципу природовідповідності. Слід враховувати особливості психічного й анатомо-фізіологічного розвитку учнів певного віку, дбаючи про забезпечення умов для розвитку в них позитивних емоцій як передумови активності пізнавальної діяльності. Як підкреслював психолог С.Л. Рубінштейн, між емоціями людини і її власною діяльністю простежується дійовий зв'язок, емоційний стан особистості впливає на її діяльність. При організації навчального процесу йдеться про необхідність створення позитивних емоцій на основі демократичного стилю спілкування.

Авторитарний стиль — це пригнічення, подавлення особистості. В такому стані емоційні процеси загальмовані, а отже, умови для пізнавальної діяльності не сприятливі. Учителеві необхідно дбати про підтримання в дитячому колективі мажорного тону.

4. Виховні вимоги зумовлені завданнями всебічного гармонійного розвитку особистості відповідно до вимог розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання. На кожному уроці необхідно актуалізувати ті чинники, які мають впливати на формування всебічно розвиненої особистості. Цього досягають через зміст навчально-виховного процесу на уроці. Тому вже на етапі планування уроку варто виділяти не тільки дидактичну, а й виховну мету.

У системі розв'язання виховних завдань мають переважати провідні аспекти кожної частини, що забезпечують гармонійне виховання особистості. Зокрема:

  • розумове виховання (самостійна пізнавальна діяльність, інтелектуальний розвиток, оволодіння методами учіння);
  • моральне виховання (формування моральних переконань і моральних почуттів, гуманізму, поваги до особистості, національної гідності, добра, чуйності тощо);
  • фізичне виховання (створення оптимальних умов для фізичного розвитку особистості, оволодіння вміннями та навичками турботи про своє здоров'я, культуру побуту);
  • трудове виховання (формування вмінь і навичок розумової праці, виховання почуття потреби праці взагалі й почуття бережливого ставлення до результатів праці інших, соціально-педагогічна підготовка вихованців до участі у продуктивній фізичній та інтелектуальній праці);
  • естетичне виховання (формування почуттів прекрасного, вміння відрізняти прекрасне від потворного, оволодіння учнями знаннями й уміннями творити прекрасне в реальному житті).

Зведені загальнопедагогічні вимоги до уроку подано на рис. 30.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >