Національне бюро кредитних історій

ВАТ "Національне бюро кредитних історій" (ВАТ "НБКІ") – найбільше товариство на ринку кредитних історій в Російській Федерації, що засноване 30.03.2005 р. та ініціативи Асоціації російських банків та ліс на підставі Федерального такому "Про кредитні історії".

На сьогоднішній день бата кредитних історій фізичних і юридичних осіб НБКІ створена в результаті співпраці і більш ніж 820 організаціями по всіх регіонах країни.

Основні напрями діяльності ВАТ "НБКІ":

• – надання послуг з формування, обробки і зберігання кредитних історій, а також за поданням кредит них звітів і супутніх послуг банкам, небанківським кредитним організаціям для ухвалення рішення про видачу кредиту, а також населенню (суб'єктам кредитної історії) – для перевірки точності і повноти інформації, що там міститься:
• – діяльність з технічного захисту конфіденційної інформації;
• – надання послуг, пов'язаних з розробкою і (або) використанням методик обчислення індивідуальних рейтингів. Сьогодні НБКІ пропонує ряд додаткових послуг, що дозволяють не лише оцінювати конкретного позичальника, але і виробити моніторинг клієнтської бази і свої масно прийняти заходи зі збереження своїх засобів Завданнями ВАТ "НБКІ" є:
• – зниження кредитних ризиків в банківській системі:
• – формування позитивного іміджу добросовісних позичальників, зміцнення їх ділової репутації і інвестиційної привабливості:
• – підвищення рівня захищеності кредиторів і позичальників за рахунок загального зниження кредитних ризиків:
• – розробка і удосконалення баз даних щодо кредитних історій позичальників і системи пошуку інформації:
• – комплектування і організація використання баз даних щодо кредитних історій:
• – сприяння підвищенню інформаційної прозорості на ринку фінансових послуг;
• – облік і забезпечення збереження баз даних щодо кредитних історій позичальників від несанкціонованого доступу.

Послуги і продукти ВАТ "НБКІ" для кредитних організацій:

• 1. Кредитні звіти
• – надання кредитних звітів;
• – формування, обробка і зберігання кредитних історій.
• 2. Верифікація паспортних даних клієнта:
  • – простий запит;
  • – розширений запит.
• 3. Перевірка позичальника по базі автотранспортних засобів:
  • – перевірка даних позичальника:
  • – перевірка паспортних даних фізичної особи;
  • – перевірка поточного статусу транспортного засобу.
• 4. Моніторинг клієнтської бази банку:
  • – статистичні звіти;
  • – аналітичні звіти;
  • – "сигнал".
• 5. Скоринг:
  • – скоринг бюро:
  • – розширений скоринг;
  • – ретроскоринг.
• 6. Запит в центральний каталог кредитних історій.

ВАТ "НБКІ" надає велике значення розвитку партнерських взаємин, спільному пошуку рішень щодо питань в сфері технологічного розвитку' бізнес-процесів. Бюро розвиває довгострокові взаємовигідні стосунки зі своїми партнерами Transunion (США), CRIF (Італія) і Fair Isaac (США), світовими лідерами у сфері розробки інформаційних рішень, що пропонують клієнтам сучасні, передові і погоджені технології. Завдяки цій співпраці ВАТ "НБКІ" випереджає інші кредитні бюро за якістю наданих послуг, що відповідають найвищим світовим стандартам.

Фінансова інфраструктура Російської Федерації

Кредитна система Росії є ключовою частиною фінансової системи країни, що концентрує основний спектр кредитних і фінансових операцій. З кожним роком кредитна система Росії вдосконалюється, розширюється мережа філій, представництв як в середині країни, так і за кордоном, збільшується мережа небанківських фінансово- кредитних установ.

Правову базу кредитної системи становлять два закони – "Про банки і банківську діяльність у РФ" (остання редакція – 20.01.1995 р.) та "Про центральний банк РФ (Банк Росії)" (остання редакція – кінець грудня 1994 р.). Відповідно до цих законів Банк Росії, Банк зовнішньої торгівлі РФ, Ощадний банк РФ, комерційні банки різноманітних видів, а також інші кредитні установи, які отримали ліцензію на здійснення окремих банківських операцій, створюють банківську систему Росії. Для фінансування окремих цільових республіканських, регіональних та інших програм створюються спеціальні банки (банки розвитку) [143, с. 284].

Другий рівень кредитної системи РФ складають комерційні банки різних форм власності, спеціалізації і сфер діяльності та спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пайові інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди), філії та представництва іноземних банків та інші (табл. 8.3). Крім того, діють акціонерні інвестиційні фонди, індивідуальні довірчі управління, лізингові компанії, факторингові компанії та ломбарди.

Таблиця 8.3

Кількість інститутів фінансового посередництва на території Російської Федерації у період 2008-2010 pp., од. [166]

Комерційні банки є юридичними особами, яким на підставі ліцензії, виданої Банком Росії, надається право залучати грошові кошти фізичних і юридичних осіб та від свого імені розміщувати їх на умовах повернення, платності, забезпечення, цільового характеру, а також здійснювати інші види банківських операцій. За формою власності вони можуть бути [143, с. 289]: акціонерними товариствами різного типу; приватними компаніями; кооперативною власністю.

Комерційні банки Росії функціонують як універсальні кредитні установи, виконуючі такі функції на фінансовому ринку [116, с. 316]:

• – акумуляція тимчасово вільних коштів, заощаджень і накопичень;
• – здійснення та організація платіжного обігу в національній економіці;
• – кредитування окремих господарських суб'єктів, кредитно- фінансове обслуговування внутрішнього і зовнішнього господарського обігу;
• – облік векселів та операцій з ними;
• – зберігання фінансових і матеріальних цінностей;
• – довірче управління майнових клієнтів.

Банківська система Росії має певні труднощі та суперечності в організації й функціонуванні. Про це, зокрема, свідчить кількість комерційних банків: у 1989 р. їх налічувалося 43, у 1990 р. – 205, у 1994 p. – 2020, у 1996 p. – 2150, у 1998 p. – 1675, у 2002 p. – 1335, в 2007 p.- 1230 [116, c. 317].

Дані щодо кількості комерційних банків і їх філій на території Російської Федерації за 2003-2010 pp. подана на рис. 8.3.

Розглядаючи банківську систему Росії з практичного аспекту як багаторівневу структуру, варто виокремити у ній Ощадний банк (спеціалізований банк), що має державні гарантії цілісності вкладів. Ощадбанк залишається монополістом на ринку приватних вкладів. Понад 75% усіх коштів населення зберігаються в його установах [89, с. 185].

Рис. 8.3. Кількість комерційних банків і їх філій на території Російської Федерації за 2003-2010 pp. [166]

Також у десятку найбільших і самих надійних банків (станом на 01.04.2011 р.), крім Ощадбанку Росії, увійшли: ВТБ, Газпромбанк, Россельхозбанк, ВТБ 24, Банк Москви, Альфа-Банк, ЮніКредіт Банк, Райффайзенбанк, Промсвязьбанк.

До найбільших іноземних банків можна віднести: ЮніКредіт Банк (належить банківській групі UniCredit); Сосьєте Женераль Схід (дочірній банк групи Societe Generale); Абсолют Банк (належить бельгійській КВС Group); Оргресбанк (належить групі Nordea).

Видова структура комерційних банків Російської Федерації подана на рис. 8.4.

Рис. 8.4. Види комерційних банків Російської Федерації [166]

Загалом темпи приросту показників банківського сектору за 2004-2010 pp. наведено в табл. 8.4.

Таблиця 8.4

Темпи приросту показників банківського сектору Російської Федерації за 2004-2010 pp. (у % за рік) [166]

У 2010 р. показники рентабельності покращали у всіх групах банків, особливо в банківських установах, контрольованих державою та іноземним капіталом. Рівень рентабельності у вказаних групах банків перевищив середнє значення по банківському сектору в цілому (табл. 8.5).

Таблиця 8.5

Рівень рентабельності за групами банків Російської Федерації за 2009-2010 pp., % [166]

Отже, банківська система країни, всупереч негативним прогнозам, зуміла утримати докризові позиції: ринок покинули всього 53 банки, причому половина – злилась з більш крупними банками або реорганізувалась у небанківські кредитні організації.

Небанківські фінансові інститути.

У 2010 р. після кризи спостерігалося відновлення ринку небанківського фінансового посередництва, проте цей процес був нерівномірним із-за високих ризиків, що зберігалися в деяких його сегментах. У 2010 р. було прийнято ряд правових новацій, направлених на вдосконалення діяльності небанківських фінансових посередників. Види небанківських фінансово-кредитних установ, діючих на території РФ, подано на рис. 8.5.

Рис. 8.5. Видова структура небанківського фінансово-кредитного сектору Російської Федерації [166]

Страхові компанії. Росія має багату історію страхової справи. Перший досвід страхування життя відноситься до 1771 р. (Закон "Про вдовину скарбницю"). У 1917 р. російську страхову справу було монополізовано, а потім фактично вона припинила своє існування. Новий етап страхової справи припав на 1992 р., коли Постановою Уряду Російської Федерації від 10.02.1992 р. у формі відкритого акціонерного товариства була організована Російська державна страхова компанія. Крім того, вирішальну роль для розвитку російського страхового ринку зіграло прийняття в 1992 р. Федерального закону "Про страхування".

За 2010 р. кількість страхових організацій зменшилося на 7,8% (до 625 од.), але їх сукупний статутний капітал зріс на 3% – до 152,7 млрд, рублів, що було частково обумовлено реорганізацією ряду страхових груп, операціями зі злиття і поглинання на страховому ринку, а також збільшенням статутного капіталу крупними страховиками. Сукупний статутний капітал страхових організацій в 2010 р. збільшився на 3,7%, до 153,8 млрд, руб., в основному за рахунок крупних страховиків.

В єдиному державному реєстрі суб'єктів страхової справи станом на 31.03.2011 р. зареєстровано 614 страховиків, з них 607 страхових організацій і 7 суспільств взаємного страхування (табл. 8.6, 8.7).

Сукупні активи російських страхових організацій за 2010 р. збільшилися на 4,9% – до 925,5 млрд, руб (на 5,5% за 2009 р.). Більше половини приросту забезпечили нефінансові активи. У 2010 р. страхові організації наростили обсяг вкладень в цінні папери нефінансових організацій і в державні цінні папери, але скоротили обсяг вкладень в банківську систему. В результаті в структурі сукупного інвестиційного портфеля страховиків на 0,9% (до 19%) збільшилася частка вкладень в нефінансові організації і на 4% (до 12,7%) – в державні цінні папери. Недивлячись на скорочення вкладень в банківську систему, вони переважали в структурі сукупного інвестиційного портфеля (55% станом на 01.01.2011 р.) головним чином внаслідок збереження значного обсягу засобів страховиків на банківських депозитах. В 2010 р. рентабельність активів російських страховиків склала 3,5% (3,2% в 2009 р.).

Таблиця 8.6

Загальні відомості про страхові премії і виплати за І квартал 2011 р. [166]

Таблиця 8.7

Страхові премії і виплати (крім обов'язкового медичного страхування) за федеральними округами (І квартал 2011 р.) [166]

У той же час в діяльності багатьох страхових товариств були негативні сторони: високі тарифи, відсутність належного контролю за використанням коштів та ін. При значних можливостях російського ринку страхових послуг потреби національної економіки в якісних страхових послугах не задовольняються.

Пайові інвестиційні фонди. У 2010 р. в порівнянні з 2009 р. спостерігалося уповільнення розвитку роздрібних ГПФ, що пояснюється нестабільним припливом засобів пайовиків і зменшенням прибутковості операцій на фондовому ринку. Зростання ринку колективних інвестицій підтримувалося переважно за рахунок закритих фондів. Кількість ПІФ збільшилася на 136 – до 1444.

Сумарна вартість чистих активів ГПФ в 2010 р. збільшилася на 26,3% – до 464,5 млрд. руб. (у 2009 р. – на 17,8%). Майже 75% приросту сумарних чистих активів забезпечили закриті фонди. Серед фондів, згрупованих за категоріями, найбільше (на 69,9%) зросли сумарні чисті активи рентних ПІФ. Цьому сприяв порівняно високий інвестиційний результат, досягнутий завдяки стабілізації попиту на оренду офісних приміщень, а також поступовій реалізації попиту крупних клієнтів на оренду складських і промислових приміщень.

Акціонерні інвестиційні фонди. Кількість зареєстрованих акціонерних інвестиційних фондів (АІФ) в 2010 р. не змінилася і на 01.01.2011 р. склала 8.

У 2010 р. сумарні чисті активи АІФ зросли на 7,1% – до 5,9 млрд, руб. в основному за рахунок інвестиційного результату. За даними звітності АІФ в 2010 р. у більшості фондів спостерігалося розширення фінансових можливостей. Багато з АІФ наростили інвестиційний портфель, причому в основному за рахунок довгострокових вкладень. Прибутковість інвестицій АІФ варіюється в діапазоні від 4% до 10% річних.

Недержавні пенсійні фонди. Недержавне пенсійне забезпечення залишається основним напрямом діяльності НПФ. Пенсійні резерви збільшилися на 14,1%, до 643,8 млрд. руб. як за рахунок інвестиційного доходу від їх розміщення, так і додаткових внесків учасників.

Кількість НПФ внаслідок заходів ФСФР Росії з оздоровлення ринку, а також активізації операцій зі злиття і поглинання за 2010 р. зменшилося на 16 – до 149. Із-за скорочення кількості НПФ, а також низької привабливості недержавних пенсійних програм спостерігався відтік учасників – на 1,8%.

У 2010 р. внаслідок зростання кількості учасників НПФ, що отримують пенсії, а також підвищення середнього розміру недержавної пенсії сукупний обсяг виплат за недержавним пенсійним забезпеченням підвищився на 20,3%.

Приріст активів НПФ в 2010 р. (до 905,4 млрд, руб.) значною мірою був забезпечений розширенням участі НПФ в системі обов'язкового пенсійного страхування. Кількість учасників обов'язкового пенсійного страхування в НПФ в 2010 р. зросла на 37,7% і вперше перевищила кількість учасників за недержавним пенсійним забезпеченням.

У 2010 р. вкладення НПФ у нефінансові організації і банківську систему збільшилися, а в державні цінні папери – зменшилися. В результаті в структурі сукупного інвестиційного портфеля НПФ питома вага вкладень в нефінансові організації підвищилася на 3% (до 36,6%), а в банківську систему – на 1,7% (до 29,2%). Питома вага вкладень в державні цінні папери скоротилася на 1,5% – до 4,6%.

Прибутковість розміщення пенсійних резервів в 2010 р. склала в середньому 10,1% річних, а пенсійних накопичень – 10,5% річних.

Індивідуальні довірчі управління беруть участь в управлінні пенсійними накопиченнями. їх прибутковість щодо розміщення пенсійних резервів складає в середньому 10,1% річних, а пенсійних накопичень -10,5% річних.

Лізингові компанії. Серед лізингових компаній основний вклад в зростання ринку лізингу вносять дочірні компанії крупних російських фінансових організацій.

Моніторинг діяльності найбільших лізингових компаній Росії показав, що на російському ринку присутні наступні групи лізингових компаній:

• – комерційні лізингові компанії – дочірні компанії крупних банків ("ВЕБ-лізинг" (ВЕБ Банк), "Ощадбанк-лізинг" (Ощадбанк), "ВТБ- лізинг" (ВТБ Банк), "Промстройлізінг" (Промбудбанк), "Лізінгбізнес" (Мосбізнесбанк) і "Інкомлізінг" (Інкомбанк));
• – комерційні лізингові компанії, засновані на галузевій або виробничій ознаці ("Аеролізинг", "Лукойл-лізинг" орієнтуються на обслуговування підприємств певної галузі). Багато в чому галузеві лізингові компанії орієнтуються на підтримку держави;
• – лізингові компанії, засновані за участю державних або муніципальних органів ("Агропромлізінг", "МЛК", "Лікострой" фінансуються за рахунок відповідних бюджетів). Ці компанії жорстко орієнтовані на здійснення лізингових операцій з певними типами клієнтів. Умови лізингових операцій, пропоновані ними (зазвичай використовують пільгове бюджетне фінансування), є більш привабливими для клієнтів у порівнянні з умовами, пропонованими комерційними лізинговими компаніями;
• – лізингові компанії, засновані торговими компаніями ("Петролізінг", "Крейт-лізинг");
• – іноземні фірми – постачальники устаткування, автотранспортних засобів і технологій (Iveko, Scania, DAF).

Факторингові компанії. Основний бізнес російських факторингових компаній орієнтований на крупних клієнтів. В результаті відміни галузевих обмежень на надання факторингових послуг в країні переважає частка організацій з виробництва харчової продукції, транспортних засобів і устаткування тощо.

Нині найбільшою компанією факторингових послуг в Росії є єдиний активно працюючий член (IFG) АБ "ІБГ НИКойл".

Ломбарди. В Росії активно здійснюють діяльність спеціалізовані кредитні установи, що надають короткотермінові позики під заставу особистого майна позичальника. Нині в країні попит на послуги ломбардів в країні значно збільшився і завдяки особливостям структури застав і високим ставкам з кредитів їм вдається уникати значного зростання ризиків. За оцінкою центрального банку в Росії працює близько 5 тис. ломбардів. Останнім часом на російському ринку ломбардів спостерігається нова тенденція – якщо раніше закладені речі переважно викупляли, то зараз вважають за краще відразу продавати.

Отже, функціонування кредитної системи Росії відображає специфіку федерального устрою країни, враховуючи великі розміри її території, масштаби розвитку національної економіки, існування соціально-економічних та інших перетворень. Структура російської кредитної системи дозволяє проводити єдину державну грошово- кредитну політику та усувати безконтрольну діяльність фінансово- кредитних установ на ринку фінансових послуг.