Розвиток кредитної системи Казахстану

Початок проникнення капіталу кредитних установ до Казахстану і створення на його території кредитної мережі відноситься до кінця XIX ст. Так, в економіці дореволюційного Казахстану отримали розвиток різні форми кредиту. Поряд з широким поширенням лихварства досить швидко стали розвиватися і форми, які були представлені банками та іншими фінансово-кредитними установами.

Кредитна система Казахстану як частина кредитної системи Російської імперії складалася з відділень Державного банку, філій акціонерних комерційних банків, товариств взаємного кредиту, міських суспільних банків, а також установ кредитної кооперації.

Відділення Державного банку на території Казахстану виникали перш за все в торгово-промислових центрах краю – Уральське (1876 р.), Петропавловськ (1881 р.), Семипалатинськ (1887 р.), Омськ (1895 р.), Верне (1912 р.) тощо [144]. Також у зв'язку із значним збільшенням торгівлі худобою і тваринницькою сировиною з 1894 р. щорік для забезпечення кредитних операцій відкривалося тимчасове відділення Державного банку на одному з найбільших ярмарків Казахстану – в селищі Тнуявт Семипалатинської області.

У роки передвоєнного промислового підйому і поліпшення ситуації в сільському господарстві Росії відбулося значне розширення грошового ринку, показником якого було зростання ресурсів всієї кредитної системи. І в цей період поряд з філіями Державного банку активну політику кредитування торговельно-промислового обігу здійснювали відкриті в різних містах Казахстану відділення найбільших столичних комерційних банків [245]. Так, перше місце за кількістю філій на території Казахстану займав Сибірський торгівельний банк (7 філій: в Омську (1894 р. відкриття), в Семипалатинську (1898 р.), в Петропавловську (1905 р.), у Верному (1908 р.), в Акмолінську (1909 р.), в Кустанаї (1911 р.), в Павлодарі (1916 р.)), друге місце – Російський торговельно-промисловий банк (4 філії: в Петропавловську (1904 р.), в Кустанаї (1908 р.), в Уральоке (1909 р.), в Сакське (1916 р.)) [244; 245].

У цей період значний розвиток в районах Казахстану, як і у всій Російській імперії, отримали місцеві комерційні банки – товариства взаємного кредиту і міські суспільні банки. Обслуговуючи, головним чином, середню та дрібну промислову і торгівельну буржуазію, вони поступово зайняли досить стабільне місце в кредитуванні господарства. Так, напередодні революції на території Казахстану налічувалося 12 товариств взаємного кредиту – в Кустанаї (1906 р. відкриття), в Уральську (1908 р.), в Омську (1910 р.), в Кустанайському (1912 р.), у Верному, Семипалатинську, Усть-Каменогорську, Аулієатінську (1913 р.), в Чимкент і Петропавловську (1914 р.), в Актюбінську і Туркестані (1915 р.) [245].

У Казахстані функціонували і міські суспільні банки, що належали місцевим управлінням. Перші міські суспільні банки були відкриті в 1871 р. в Петропавловську і в 1875 р. в Омську, а згодом в Семипалатинську – 1907 р., в Актюбінську – 1910 р., в Павлодарі – 1911 р., у Верному- 1912 р. [244].

Отже, відділення Державного банку і акціонерних комерційних банків, а також товариства взаємного кредиту і міські суспільні банки головним чином зосереджувалися в районах торговельно- промислової діяльності та через розгалужену мережу тримали в своїх руках майже всю торгівлю худобою, тваринницькою сировиною, а також продуктами зернового господарства [101, с. 377].

До початку першої світової війни в різних районах Казахстану банківські операції здійснювали банківські установи, казначейства, кредитні і ощадні товариства. Так, станом на 01.01.1914 р. на території Казахстану функціонувало 44 банківських установи, що майже в 4,5 рази більше, ніж в 1900 р. Особливо інтенсивно зростала кількість філій столичних комерційних банків (з 3 до 18) і товариств взаємного кредиту [246]. В тих районах Казахстану, де не було відділень Державного банку, ведення простих банківських операцій було покладено на казначейства. Так, із загального числа російських казначейств (791 од.) банківські операції здійснювали 663 [247]. Вони підпорядковувалися безпосередньо трьом державним палатам: Омській, Оренбурзькій і Туркестану, а через них Департаменту державного казначейства, а в порядку звітності за банківськими операціями підпорядковувалися вісьмом відділенням Державного банку. З 1897 р. на казначейства були покладені такі функції як розмін грошей, купівля і продаж білетів державного казначейства, державних процентних паперів і прийом їх на зберігання; сплата відсотків за вкладами, операції ощадних кас; приймання на комісію векселів місцевих, іногородніх і інших документів; приймання і видача сум за ордерами установ Державного банку, переказ грошей, ведення поточних рахунків та ін. Отже, казначейства, що здійснювали банківські операції, у міру розширення їх діяльності поступово наближалися до типу банківських установ. Це сприяло акумуляції грошових коштів та розвитку грошових відносин у найвіддаленіших районах Казахстану, де не було жодних інших кредитних установ.

Державний банк обслуговував своїм кредитом лише обмежену частину населення території Казахстану. Філії Державного банку переважно були розташовані в районах, де кредитувалася відносно крупніша торговельно-промислова клієнтура. Віддалені райони зовсім не користувалися банківськими послугами і були повністю у владі лихварів [101, с. 377].

Досить швидкими темпами перед Першою світовою війною розвивалася і кредитна кооперація. Так станом на 01.01.1914 р. в Казахстані функціонували 345 кредитних і ощадних товариств. Ці кредитні установи обслуговували в основному середні і заможні верстви казахських аулів. Створювалися також і інші установи дрібного кредиту.

Отже, напередодні Жовтневої революції на території Казахстану функціонувала досить розгалужена мережа фінансово-кредитних установ, а з 1921 р. головним банком СРСР, у складі якого була і Республіка Казахстан, став Держбанк СРСР – центр методологічного керівництва кредитної системи, який контролював розрахунки, принципи процентної політики, умови коротко- і довгострокового кредитування.

Загалом до реформи 1987 р. в СРСР функціонувала централізована система банків, яка складалася з Державного банку СРСР, Будівельного банку СРСР і Банку зовнішньої торгівлі СРСР. Будівельний банк СРСР виконував рішення Держбанку СРСР щодо кредитної політики, фінансування капітальних вкладень в народне господарство, а Банк зовнішньої торгівлі СРСР забезпечував організацію і проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями, а також кредитував підприємства, що здійснювали зовнішньоекономічні операції. Отже, в умовах адміністративно- командної системи управління економікою кредитні стосунки носили планово-розпорядчий характер.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 р. №821 "Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх дії для підвищення ефективності економіки" уряд спробував на першому етапі вдосконалити банківську структуру управління, змінити зміст і методи банківської роботи, підвищити роль банків. В результаті у всіх союзних республіках, у тому числі і в Республіці Казахстан, були відкриті відділення спеціалізованих банків: Зовнішекономбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, Агропромбанк СРСР, Промбудбанк СРСР та Житлосоцбанк СРСР. Крім того видавалися закони, що регулювали діяльність банків. Так, Верховною Радою Казахської РСР вперше було прийнято два найважливіші документи: Закон від 07.12.1990 р. "Про банки і банківську діяльність в Казахській РСР" і Постанову Верховної Ради Казахської РСР від 20.06.1991 р. "Про Статут Національного Державного банку Казахської РСР". Перший законодавчий документ заклав законодавчі основи для реформування кредитної системи Казахстану. У ньому було вперше подано визначення комерційного банку і дозволено створення інших кредитних установ (кредитних кооперативів, пенсійних, інвестиційних фондів, ломбардів), відкриття приватних банків, а також банків з участю іноземного капіталу; встановлено основні завдання і функції Державного банку Казахської РСР, у тому числі у сфері грошово-кредитного регулювання; визначено переліки операцій, що здійснювалися Держбанком і комерційними банками, порядок відкриття і припинення діяльності комерційних банків, принципи і методи регулювання діяльності комерційних банків Держбанком країни [143, с. 313].

Загалом початок 1990-х pp. характеризувався бурхливим зростанням кількості різних фінансово-кредитних організацій. Зокрема, лише комерційних банків у цей період функціонувало більше 200, хоча згодом багато з них, як і в інших постсоціалістичних країнах, виявилися фінансово неспроможними [143, с. 314].

В 1991 р. в Казахстані була сформована дворівнева кредитна система з реорганізацією державних галузевих банків і наділенням республіканських відділень Держбанку СРСР функціями центральних банків суверенних держав, а також створенням перших комерційних банківських установ. Перший рівень нової кредитної системи був представлений Національним банком Республіки Казахстан і його підрозділами в областях, а другий рівень – банками, створеними як на основі раніше існуючих спеціалізованих банків, що входили в систему спеціалізованих банків колишнього СРСР (Промбудбанк (Туранбанк), Казахзовнішекономбанк (Алем-банк), Житлосоцбанк (Кредсоцбанк), Агропромбанк (Агропромбанк), Ощадбанк (Казощадбанк)), так і нових, що були засновані з ініціативи фізичних і юридичних осіб, та інших фінансово-кредитних установ [143, с. 314].

Формування нової кредитної системи вимагало прийняття ряду законодавчих документів. Так, 13.04.-14.04.1993 р. було ухвалено відповідно Закони Республіки Казахстан "Про Національний Банк Республіки Казахстан" та "Про банки в Республіці Казахстан".

Таким чином, уже до моменту введення тенге у листопаді 1993 р. кредитна система Казахстану зазнала істотної реформи: функціонувала дворівнева кредитна система, всі спеціалізовані банки були перетворені в акціонерні банки, а Національний банк Республіки Казахстан почав виконувати функції центрального банку. Це значною мірою полегшило перехід країни до власної національної валюти і проведення нею єдиної грошово-кредитної політики [101, с. 380].

Нині міжнародні експерти визнають Казахстан як країну з успішною грошово-кредитною системою, а згідно аналізу Всесвітнього банку країна входить до групи країн з середнім рівнем прибутку (за минуле десятиліття ВВП країни збільшилося майже в 5 разів (з 22 млрд. дол. США до 100 млрд. дол. США)). У країні діють такі крупні банківські установи з високими міжнародними рейтингами – Народний банк, банк "ТуранАлем", Казкомерцбанк тощо.

Отже, не дивлячись на те, що грошово-кредитна система Казахстану формувалася та розвивалася на кшталт російської, нині вона розвивається за своїм сценарієм і, маючи високі темпи еволюції, за динамізмом структури, параметрами зростання, темпами реформ випереджає грошово-кредитні системи інших країн СНД та поступово скорочує стартові відставання від грошово-кредитних систем країн Європи, Північної Америки й Південно-Східної Азії.