Боротьба із замуленням і заростанням водойми.

Замулення водойми - складний процес. Він обумовлений, по-перше, змивом грунту разом із залишками рослинних і тваринних організмів, які не розклалися з площі водозбору водойми, по-друге, залишками водних рослин і тварин, які розвивалися і відмерли у самій водоймі, і, по-третє, життєдіяльністю аеробних бактерій, що населяють верхній, активний шар мулу, розкладають залишки рослин і тварин, і в результаті цих процесів додають мулу характерну консистенцію та якість.

Вода, що надходить у водойму з водозбірної площі, приносить значну кількість частинок, що викликає підвищену мутність, погіршує умови існування риб. В результаті цього у водоймах відбувається накопичення мулу.

Велика кількість мулу погіршує кисневий режим водойми і умови життя риби, зростає кислотність грунтів, знижується рибопродуктивність. Швидкість замулення залежить від топографічних і фізичних особливостей площі водозбору і складу його грунтів.

Очищення водойми від мулу - дуже трудомісткий процес, тому потрібно ціленаправлено застосовувати заходи, що не дозволяють замулюватись водоймі.

Замулювання річок приводить до втрати нерестовищ осетрових, лососевих і реофільних (лат. rheos - потік) коропових риб. Воно сприяє розвитку вищої м'якої і жорсткої водної рослинності, заростанню та заболочуванню озер. Шар відкладень мулу понад 20-25 см знижує рибопродуктивність водоймищ.

Замулювання відбувається головним чином в результаті притоки у водоймище разом з водами великої кількості зважених речовин, що стікають в нього. Швидкість замулювання водоймищ залежить від топографічних і фізичних особливостей площі водоскиду і складу його ґрунтів. Звідси витікає, що для уповільнення процесу замулювання водоймищ треба перш за все запобігти змиву ґрунтів з площі водоскиду. Це можна досягти шляхом створення захисних лісових і лукових смуг навколо озер, водосховищ і уздовж берегів річок.

Заростання водоймищ є наслідком масового розвитку водної рослинності. Процес інтенсивного заростання водоймищ завершується, як правило, їх заболочуванням.

Невеликі чагарники підводної рослинності виконують позитивну роль у водоймищі, оскільки вони є місцем нересту фітофільних риб. Якщо ж водні рослини займають більше 25 % площі водоймища, то вони роблять негативний вплив на іхтіофауну.

В цьому випадку знижується рибопродуктивність водоймища і погіршується його гідрохімічний режим. У темний час доби рослини можуть створювати дефіцит кисню у воді і тим самим викликати замор риби у водоймищі.

Для запобігання вказаним негативним явищам у водоймищі жорстку надводну рослинність (очерет, рогіз, очерет) викошують за допомогою очеретокосарок. М'яку підводну рослинність видаляють з водоймища за допомогою водяної борони - дерев'яного трикутника із зубами з цвяхів з прикріпленими по кутах крюками. Щоб борона не спливала і щільно трималася на дні, її завантажують вантажем. Мотузком, прикріпленим до одного з кутів, борону протягають на моторному човні по водоймищу і таким шляхом витягують м'яку рослинність. Біомасу зелених рослин використовують як органічне добриво в озерних господарствах і як корм для худоби. Плаваюча рослинність - ряска - є прекрасним кормом для водоплавного птаха. її видаляють з водоймища спеціально сконструйованими невеликими бреднями.

Проте таке видалення водної рослинності з водоймища не дає стабільного ефекту по його очищенню, бо водна флора швидко відновлюється. Немає надійного методу по її придушенню шляхом застосування хімічних препаратів.

Найбільш ефективним заходом щодо боротьби із заростанням лиманів, озер і каналів є біологічна меліорація, що передбачає зарибнення водоймищ білим амуром, що використовує водні рослини як їжу. Кормовий коефіцієнт цієї рослинності коливається залежно від її біологічної цінності, температури води і віку амура, він рівний 25-50. Щільність посадки молоді білого амура у водоймище визначають на основі наявних даних по біомасі водної рослинності, її видовому складу і величині кормового коефіцієнта, що приймається.

Проводячи меліоративні роботи по боротьбі із замулюванням і заростанням водоймищ, необхідно також здійснювати контроль за їх санітарним станом, не допускаючи забруднення отрутохімікатами, важкими металами, нафтою і нафтопродуктами. Цей контроль покладений на органи водонадзору і рибоохорони. Стічні води, що поступають в річки, озера, водосховища і моря з промислових підприємств, не повинні забруднювати ці водоймища. Вони повинні бути заздалегідь пропущені через очисні споруди. Для недопущення забруднення водоймищ пестицидами, використовуваними в сільському господарстві, зокрема в рисосіянні, їх не слід застосовувати в зонах водозбору.

Виробничі процеси в ставовому господарстві функціонують таким чином, що стави різних категорій знаходяться під водою деякий час, а ще деякий - вони осушені, і тоді у них проводяться меліоративні роботи. Осушення являє собою достатньо ефективний захід, що попереджає стави від замулення. Під впливом повітря, світла і тепла у них мінералізуються мулові відкладення, гинуть вогори і паразити риб, а також харчові організми. Однак, при тривалій експлуатації ставів

поточної меліорації недостатньо. Через 5-6 років необхідно проводити літування, тобто рибоводні стави залишають осушеними на 1-2 роки, використовуючи їх на цей час під посів сільськогосподарських культур. На ставах, що літуються, проводять повний комплекс меліоративних робіт: орання, засів сільськогосподарських культур, повне осушування ложа ставу, розчищення канав осушувальної системи, а також ремонт гідротехнічних споруд.

Практикують засів віки з вівсом, люпину, кукурудзи, гороху, бобових, буряків, капусти, моркви, огірків, гарбуз та ін. Ці культури дають високий врожай, сприяючи знищенню водної флори, вентиляції, збагачення грунту азотом.

Правильно проведене літування дає підвищення рибопродуктивності у 2 рази і більше.

Рибогосподарські практики розробили ряд прийомів для видалення зайвої водяної рослинності. Зазвичай жорстку рослинність видаляють шляхом викошування вручну звичайними косами, або складними (клепаними) косами Росінга, Цімзена, або механізованими комишикосарками. М'яка водна рослинність, у тому числі і ряска, видаляється з водойми спеціально сконструйованими невеликими бреднями або колючим дротом. У 1780 А.Т. Болотовим для видалення м'якої рослинності була винайдена водяна борона. Щоб вона не спливала і щільно трималася на дні, в неї поміщається вантаж. Мотузкою, прикріпленою до гака, борону протягують по ставу та отримують м'яку рослинність. Одночасно розпушують верхній шар мулу, що підсилює аеробні процеси в ньому, підвищує рибопродуктивність става (озера). Поряд з механічними способами видалення рослинності застосовують і хімічні засоби - гербіциди. Зрозуміло, застосовувати треба лише такі з них, як мідний купорос, бутиловий ефір. Вони нешкідливі як для риб, так і для фітопланктону і фауни безхребетних водойми, а також не погіршують харчових якостей вирощуваних риб.

Мідний купорос застосовується для знищення водоростей - водяної сіточки (гідродіктіон), кладофора, одогоніума та ін. Розчин його в концентрації 0,33 мг на 1 л води вноситься у водойму шляхом розбризкування. Однак при наявності у воді карбонату кальцію мідний купорос стає токсичним для риб.

Бутиловий ефір застосовується у вигляді емульсії для обприскування очерету на ранній стадії його розвитку, до утворення суцвіть. Для риб, як показали досліди О. Єгорової, бутиловий ефір не токсичний в концентрації 0,005 мг на 1 л води.

Поряд з хімічним та механічними способами боротьби з заростанням водойм застосовується агрорибоводний метод, запропонований ще А.Т. Болотовим. У статті "Про засів ставів хлібами" (1785 р.) А.Т. Болотов рекомендував для боротьби з заростанням і замулення водойми спускати його, просушувати, зорювати і готувати до весни під посів зернових або городніх культур. Посіви слід проводити протягом двох-трьох років, дотримуючись певної сівозміни: у перший рік сіяти, озиму або жито, або яру пшеницю, у другий - ячмінь, на третій - овес або трави, а потім заливати (став, озеро) водою, саджати рибу і кілька років (4-7) використовувати водойму для її розведення.