Джерела фінансування інвестицій

Розрізняють такі джерела фінансування інвестицій: власні, позичкові, залучені і бюджетні.

До власних джерел фінансування інвестицій підприємств-інвесторів відносять прибуток, амортизацію, ірошові надходження від реалізації вибракуваної худоби з основного стада (для аграрних підприємств)^[1], виручку від ліквідації основних засобів, страхові відшкодування за основні засоби, вибулі внаслідок стихійного лиха.

Позичкові джерела фінансування інвестицій фінансування представлені облігаційними позиками, банківськими кредитами і кредитами інших фінансових установ, наприклад, інвестиційних фондів, а залучені – коштами, одержаними від продажу акцій і часток (паїв) у статутному капіталі підприємства. Розмір позичкових джерел значною мірою визначається ринковою вартістю позичкового капіталу, наявністю майна для застави, а залучених джерел – від рівня розвитку фінансового ринку, зокрема ринку цінних паперів.

Бюджетні інвестиції здійснюються державою частково або повністю для реалізації важливих капіталомістких проектів у розвиток агропромислового комплексу, наприклад, у меліорацію. Крім названих джерел фінансування інвестицій підприємства можуть використовувати благодійні внески, пожертвування з боку інших юридичних і фізичних осіб.

Більшість зазначених джерел фінансування інвестицій формуються у ході фінансової діяльності підприємства, яка приводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу. До такої діяльності, зокрема, відносять одержання грошових коштів від розміщення акцій та від інших операцій, що зумовлює збільшення власного капіталу, одержання грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань, що збільшують позичковий капітал (взяття кредиту, випуск облігацій, видачу векселів). Водночас складовою цієї діяльності є виплата грошових коштів для погашення раніше отриманих позик, виплата дивідендів грошима, викуп раніше випущених підприємством акцій та ін.

Безумовно, головну роль у джерелах фінансування інвестицій повинні відігравати власні кошти. Проте, враховуючи сучасний стан розвитку агропромислового комплексу, насамперед його аграрної сфери, коли власних коштів часто не вистачає або вони відсутні для здійснення серйозних інвестицій, важлива роль відводиться позичковим джерелам. У зв'язку з цим варто акцентувати увагу на такому.

Починаючи з 2005 р. у зв'язку з інтенсивним розвитком великих агропромислових формувань, зокрема, агропромислових холдингів як вертикально інтегрованих структур, одним із важливих джерел постачання капіталу в агропромислове виробництво стало залучення цими структурами інвестиційних ресурсів на світових фінансових ринках. Таке залучення здійснюється за двома напрямами: розміщення акцій на світових фондових біржах і випуском єврооблігацій (євробондів). Враховуючи масштаби і темпи залучення інвестиційних ресурсів за цими напрямами є підстави вважати, що в 2005 – 2013 pp. сформувався новий етап капіталізації підприємств агропромислового комплексу.

Розміщення акцій на світових фондових біржах агропромислові холдинги можуть здійснювати такими способами:

• • публічне первинне розміщення акцій (ІРО – Initial Public Offering) – відкритий продаж акцій на біржовому майданчику (доступ до купівлі мають усі учасники торгів). Результатом такого розміщення акцій є залучення інвестиційних ресурсів і зростання акціонерного капіталу емітента (агропромислового холдингу);
• • додаткове публічне розміщення акцій (РРО – Primary Public Offering, Follow on). Розміщується додатковий пакет акцій до акцій, які уже були розміщені раніше. Як і в попередньому випадку в емітента зростає акціонерний капітал;
• • приватне розміщення депозитарних розписок на акції серед обмеженого кола заздалегідь визначених інвесторів (PP – Private Plasement, або Private Offering). При цьому компанія одержує лістинг на біржі, зростає її акціонерний капітал;
• • пряме публічне розміщення акцій (DPO – Direct Public Offering). Це додаткове розміщення акцій серед поточних акціонерів. В емітента збільшується акціонерний капітал без зміни складу акціонерів.

Вітчизняні публічні акціонери товариства (ПАТ) стали залучати інвестиції на зовнішніх ринках з 2005 р.

Станом на 2013 р. 19 агропромислових холдингів розмістили свої акції на міжнародних фондових біржах. Основними майданчиками для проведення ІРО вітчизняними ПАТ є Варшавська фондова біржа (WSE), Лондонська фондова біржа (LSE) та її альтернативний майданчик AIM і Франкфуртська фондова біржа (FWE). Важливим є той факт, що в роки світової економічної кризи 2008 – 2010 pp. з вітчизняних ПАТ розміщення акцій на світових фондових біржах переважно здійснювалось агропромисловими холдингами: із 14 укладених за ці роки угод 10 укладено саме цими компаніями.

Лідерами на даному етапі в розміщенні акцій і залученні коштів по ІРО є такі агропромислові холдинги: "Миронівський хлібопродукт", "Кернер груп" та "Авангард". Ними залучено коштів відповідно 322,5, 221 і 208 млн дол. США відповідно.

За останні роки (2013 – 2014) через зниження довіри до вітчизняного агробізнесу (недотримання необхідної прозорості окремими компаніями у фінансовій діяльності), перенасиченість Варшавської біржі акціями українських компаній, нерозв'язність питання про обіг сільськогосподарських земель в Україні призвели до того, що в 15 із 19 компаній відбулося падіння котирування акцій, причому у більшості компаній котирування впали вдвічі і більше. В результаті у 2013 р. жодна українська агропромислова компанія не вийшла на ІРО, хоча на Лондонській і Франкфуртській біржах інтерес до вітчизняного агросектору зберігся (2014 р.). Проте вихід на ці біржі є дорожчим порівняно з Варшавською біржею і становить від 8 до 12 % до залученої суми (на Варшавській біржі – у межах 6 – 7 %). Тому такий вихід можливий лише для великих потужних компаній.

У цій ситуації альтернативою для вітчизняних агропромислових компаній може стати первинне розміщення акцій (ІРО) на азійські фондові біржі, зокрема Гонконгську. Про намір здійснити ІРО на цій біржі заявила компанія "Укрленд- фармінг"^[2].

Другий напрям залучення інвестицій на світовому фінансовому ринку – випуск єврооблігацій (євробондів). Перші кроки, здійснені агропромисловими холдингами в цій сфері, засвідчують про його перспективність. Скажімо, "Миронівський хлібопродукт" перший випуск єврооблігацій здійснив у 2006 р. на суму 250 млн дол. США, а в 2011 р. – на суму 330 млн дол. США зі строком погашення до 2015 р.

Варто зазначити, що на противагу складнощам із залученням фінансових ресурсів через ІРО, у даний час (2014 р.) спостерігається активне залучення вітчизняними агропромисловими компаніями зазначених ресурсів саме за рахунок боргових інструментів. Цьому сприяє надлишкова ліквідність багатьох провідних зарубіжних банків, що дає їм змогу пропонувати низькі відсоткові ставки. Але тут треба враховувати, що розміщення євробондів є доступним лише для великих компаній, які спроможні їх розмістити на суму 150 млн дол. і більше.

Підтвердженням активізації цього напряму залучення фінансових ресурсів компаніями є та обставина, що компанія "МХП" наприкінці березня 2013 р. розмістила нові євробонди на 750 млн дол. США з купоном 8,5 % річних; компанія "Укрлендфармінг" тоді ж розмістила їх на суму 250 млн дол. терміном на п'ять років із дохідністю (купоном) 10,875 %; компанія "Мрія" здійснила таке розміщення в квітні цього ж року на суму 400 млн дол. під 9,8 % річних.

Важливо, що випуск єврооблігацій на даному етапі – це залучення більш дешевих інвестицій порівняно з кредитами банків, бо випускаються вони під 10 – 12% річних. За таких умов стає економічно вигідним рефінансування одних боргових зобов'язань іншими, більш дешевими, в даному випадку – одержаними за єврооблігації. Тому логічно, що МХП планував спрямувати 100 млн дол. США від випуску в 2011 р. єврооблігацій на рефінансування короткострокового кредиту.

Динаміка і масштаби залучення вітчизняними агропромисловими холдингами фінансових ресурсів за означений період дали підстави аналітикам відомої в світі компанії "Fitch Rating" зробити прогноз, згідно з яким ці структури в наступні п'ять-десять років спроможні залучити до 20 – 30 млрд дол. США. Це достатньо для здійснення істотного нарощування техніко-технологічного потенціалу агропромислового комплексу з інноваційною складовою.

У 2009 – 2012 pp. істотно змінилася стратегія залучення інвестицій агропромисловими холдингами України. Якщо на початковому етапі (2005 – 2007 pp.) головна увага зосереджувалася на нарощуванні площі землекористування (так званого земельного банку) як головної риси потужності і привабливості свого бізнесу, що призвело до виникнення так званих земельних бульбашок (значна площа орендованих земель не оброблялася), то від 2012 р. і дотепер пріоритети були змінені: основна увага потенційними інвесторами агропромислових холдингів зосереджується на площі сільськогосподарських угідь, що ними обробляється, а також на величині грошового потоку, що генерується від агропромислового виробництва. Зокрема, використовувався показник EBITDA (Earning Before Interest Taxes Depreciation Amortization) – прибуток до виплати відсотків і податків + амортизація.

Крім того, для виходу на ІРО вимагається, щоб оборот компанії становив не менше 500 млн дол. США, ROIC (рентабельність інвестованого капіталу) була в межах 17 – 25 %, співвідношення рентабельності інвестованого капіталу із середньозваженою вартістю капіталу WACC становило більше одиниці.

Компанія має перебувати у фазі стабільного зростання, мати відповідну корпоративну культуру, відкриту інформаційну політику (прозорість бізнесу), ефективну організаційну структуру. Для потенційного інвестора важливо також знати, яка частка пакета акцій розміщується (як правило, не менше 20 % статутного капіталу) і на яку суму та куди будуть спрямовані від ІРО кошти.

Фактична величина інвестицій підприємства залежить від його інвестиційного потенціалу. Він визначається підсумовуванням чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, позичкових і залучених коштів. Чистий прибуток, взятий разом з амортизаційними відрахуваннями, називають, як нам відомо, чистим грошовим потоком підприємства. І має він відігравати провідну роль у формуванні інвестиційного потенціалу суб'єктів господарювання, забезпечуючи поступальний розвиток їх економіки.

З метою залучення додаткових джерел інвестування для здійснення прогресивних структурних перетворень в економіці України, підвищення технічного та якісного рівня виробництва, зменшення потреб підприємств в енергоносіях і сировині, ліквідації існуючих диспропорцій і дефіцитів на ринку України, розвитку її потужного експортного потенціалу України важливо здійснювати стимулювання вкладень іноземного капіталу в пріоритетні галузі економіки держави.

При цьому слід пам'ятати, що існує дві принципові умови привабливості інвестицій: прибутковість інвестицій і забезпечення сприятливого інвестиційного клімату (стабільне правове, економічне, політичне і соціальне середовище). Іноземний інвестор вимагає дотримання чітких правил гри щодо захисту власності, одержаних доходів, можливостей використання ринкових важелів.

Серед таких пріоритетних сфер для іноземного інвестування провідне місце посідає агропромисловий комплекс. Основними напрямами такого інвестування в цю сферу є впровадження високопродуктивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби, налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту тварин і рослин, оновлення та модернізація на базі новітніх технологій підприємств переробної і харчової промисловості, випуск обладнання для масложирової, м'ясомолочної, борошномельно-круп'яної та хлібопекарської промисловості, розвиток сільськогосподарського машинобудування, сировинної бази для виробництва тари і пакувальних матеріалів.

Основними формами здійснення прямих іноземних інвестицій в АПК України є створення спільних підприємств; створення іноземним інвестором власних дочірніх підприємств (філій); укладання ліцензійних угод з вітчизняними підприємствами, згідно з якими вони набувають право на використання нової технології виробництва товару; придбання неконтрольних пакетів акцій вітчизняних підприємств – емітентів (портфельні іноземні інвестиції); придбання контрольних пакетів акцій у вітчизняних підприємств (пряма купівля, під час приватизації, обміну боргів на акції тощо).

Іноземні інвестиції повинні забезпечити впровадження сучасних або перспективних ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій, сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції і раціональному використанню сировинної бази України.

Важливою вимогою для іноземних інвестицій є також і те, що продукція підприємств, створена за їх участю, має бути конкурентоспроможною на міжнародному ринку.

• [1] Вкладення коштів у формування основного стада (довгостроковий біологічний актив) правомірно розглядати як інвестиції підприємства.
• [2] До 2011 р. за ринковою капіталізацією бізнесу вітчизняні аргопромислові компанії займали лідируючі позиції. Лише за 2010 р. капіталізація дев'яти найбільших публічних агропромислових компаній України, акції яких котируються на світових фондових біржах, збільшилася втричі і досягла 3,7 млрд дол. США. Про успішність компаній на світовому фінансовому ринку можна судити і за коефіцієнтом співвідношення добавленої ринкової вартості (MVA – Market Value Added), різниця між ринковою вартістю компанії та інвестованим капіталом) з інвестованим капіталом. Наприклад, для "Миронівського хлебопродукту" цей показник у 2010 р. становив 1,9. Це означає, що ринок оцінює кожну вкладену гривню в цю компанію в розмірі 1,9 грн.