< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Фагоцитоз

Великі частинки, що фагоцитуються, також спочатку повинні розпізнаватися рецепторами плазмолеми. Відростки клітинної мембрани обволікають цю речовину, і такий мішечок втягується всередину клітини, а тоді відокремлюється. Цей мембранний міхурець називається фагосомою. Фагосома зливається з лізосомами, і утворюється комплекс – гетеролізосома (гетеросома). Речовина, що потрапила в клітину шляхом фагоцитозу, розщеплюється ферментами на хімічні складники.

До фагоцитозу здатні майже всі клітини, але в основному фагоцитами в організмі людини є нейтрофільні лейкоцити і макрофаги.

Екзоцитоз

Існує декілька механізмів виведення речовин із клітини. Це може бути пасивний транспорт (за градієнтом концентрації речовин) або активний (проти градієнта концентрації речовин). Таким шляхом виводяться з клітини іони і малі молекули. Великомолекулярні сполуки виводяться з клітини у транспортних мембранних пухирцях за участю мікротрубочок. Ці пухирці наближаються до клітинної поверхні, мембрана пухирця зливається з плазмолемою, а його вміст виділяється за межі клітини.

Злиття пухирця з плазмолемою може відбуватися без додаткових сигналів. Такий екзоцитоз називають конститутивним. Так виводиться з клітини більшість продуктів її метаболізму. Для виведення з клітини синтезованих спеціальних сполук – секретів, що використовуються в інших частинах організму, необхідні сигнали ззовні. Такий екзоцитоз називають регульованим. Сигнальні молекули, що сприяють виведенню секретів, називаються ліберинами (рилізинг-факторами), а ті, що припиняють їх виведення, – статиками. Процеси екзоцитозу, піноцитозу і фагоцитозу в клітині узгоджені.

Внутрішньоклітинний синтез

Регуляція внутрішньо клітинного синтезу здійснюється ядром клітини. На активних ділянках хромосом синтезуються молекули РНК і транспортуються через норові комплекси у цитоплазму. В рибосомах з амінокислот синтезуються білки. Ці білки поділяються на 3 групи. Перша група – це структурні білки, що використовуються клітиною для побудови власних органел, друга – білки, що виводяться за межі клітини, це її секрети, третя група – ферменти, що забезпечують усі внутрішньоклітинні біохімічні перетворення як каталізатори. Частина ферментів залишається для “роботи” в цитоплазмі. Інші ферменти транспортуються в ядро і там регулюють зчитування генетичної інформації з ДНК та матричний синтез РНК. У ядро поступають також білки, які необхідні для побудови хромосом.

Речовини, що синтезуються на мембранах ендоплазматичної сітки, надходять у транспортні пухирці і доставляються до комплексу Гольджі. У ньому протікають заключні етапи синтезу.

Синтез білка (трансляція) пов'язаний із процесом транскрипції – переписування інформації, що зберігається в ДНК. Завдяки ядерній оболонці в клітинах процеси транскрипції і трансляції проходять у різних структурах і розділені в часі.

Зміни клітинної оболонки (злипання і об'єднання мембран) при двох процесах: А – при екзоцитозі; Б – при ендоцитозі

Рис. 9. Зміни клітинної оболонки (злипання і об'єднання мембран) при двох процесах: А – при екзоцитозі; Б – при ендоцитозі

Транскрипція здійснюється в ядрі. Інформація про структуру білка з ДНК “переписується” на інформаційну РНК (іРНК). При цьому з одного гена може “переписуватися" безліч молекул іРНК, що транспортуються з ядра в цитоплазму, де і виконують свої функції.

У клітинах є три типи РНК. Інформаційна РНК (іРНК) передає інформацію про послідовність нуклеотидів від ДНК до рибосом. Рнбосомна РНК (рРНК) утворює рибосоми. Транспортні РНК (тРНК) приєднують до себе молекулу амінокислоти і транспортують її до рибосоми до відповідного триплету. Рибосомна і транспортна РНК синтезуються на ідентичних генах. Синтез білка здійснюють рибосоми. Переміщуючись по іРНК, рибосома послідовно приєднує відповідні амінокислоти, утворюючи з них ланцюжок, а молекули тРНК відокремлюються, щоб незабаром знову приєднати до себе нову амінокислоту і передати її рибосомі.

Для підтримки життєвої рівноваги клітина повинна отримувати сигнали від інших клітин, навіть від клітин іншого виду. Тому сигнальну функцію виконують специфічні молекули олігопептидів. Оскільки вони підтримують життя клітин, їх назвали цитокінами. Відомо кілька десятків цитокінів, дія яких різноманітна.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >