Екологічний моніторинг
Моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) –- це система спостереження за станом довкілля, оцінки і прогнозування його змін під впливом природних і антропогенних чинників. Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає, що державний моніторинг довкілля здійснюється з метою забезпечення збору, опрацювання, збереження й аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та вироблення науково обгрунтованих рекомендацій для ухвалення ефективних управлінських рішень.
Державний моніторинг довкілля визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану довкілля.
Порядок здійснення державного моніторингу довкілля здійснюється на основі Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 30 березня 1998 р. Відповідно до цього положення основними завданнями суб'єктів системи моніторингу є:
- • довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;
- • аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;
- • інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;
- • інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.
Моніторинг довкілля здійснюють: Мінприроди; ДСНС; ДАЗВ; Держсанепідслужба; Мінагрополітика; Держлісагенство; Мінрегіон; Держводагенство; Держземагенство; Держгеонадра; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та Природних ресурсів (на території Автономної Республіки Крим); ДКА. Положенням про державну систему моніторингу довкілля чітко розподілена компетенція у сфері здійснення моніторингу між різними органами.
Система моніторингу довкілля передбачає декілька видів моніторингу природних ресурсів.
Зокрема, моніторинг земель регулюється ЗК України та Положенням про моніторинг земель від 20 серпня 1993 р. Моніторинг лісів визначено ЛК України, а моніторинг вод у ВК України та у спеціальному Порядку здійснення державного моніторингу вод від 20 липня 1996 р. Передбачається також здійснення моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря, рослинного світу, тваринного світу, та природних територій курортів тощо. Моніторинг довкілля здійснюється з метою: спостереження за станом довкілля. Воно полягає у зборі інформації про стан довкілля, джерела антропогенних впливів на нього, тощо; оцінка стану довкілля. Тут визначається ступінь можливого впливу антропогенних і природних чинників на довкілля, кількісні та якісні показники природних резервів, що можуть використовуватися людиною; прогнозування стану довкілля. Передбачається виявлення оптимальних способів для прийняття запобіжних заходів щодо можливого негативного впливу на довкілля.
З огляду на охоплювану моніторингом територію виділяють національний моніторинг, регіональний та локальний його види. Останній здійснюється на території відповідних об'єктів (підприємств, земельних ділянок тощо).
