Комунікативні якості культури мовлення та їх зв'язок із стилями мови

Дослідниками вивчено низку якостей мовлення, що характеризують його не тільки з нормативного, але й з комунікативного боку і забезпечують формування мовленнєвої компетенції особистості (Н. Д. Бабич, О. М. Біляєв, Д. М. Богоявленський, Л.А Булаховський, В. В. Виноградов, Б. М. Головін, С.Я. Єрмоленко, М. А. Жовтобрюх, І. О.Зимня, А. П. Коваль, О. М.Леонтьєв, В.Я. Мельничайко, С. І. Ожегов, Л.М. Паламар, М. Л. Пентилюк та ін.).

Культуру мовлення можна описати за допомогою певних ознак, якостей. Існують такі основні комунікативні якості культури мовлення: правильність, точність, логічність, змістовність, стислість, ясність і доступність, чистота, багатство (різноманітність), доречність, виразність, естетичність, дієвість.

Правильність мовлення – це відповідність мовлення чинним мовним нормам (орфоепічним, акцентуаційним, словотворення, словозміни, морфологічним, лексичним, стилістичним тощо)

Точність – це повна відповідність вжитих слів з їхнім значенням або синтаксичних конструкцій з дійсністю, умовами комунікації.

Логічність – це точність вживання слів і словосполучень, правильність побудови речень, смислова завершеність тексту. Важливими умовами логічності є: уникнення невиправданого повторення спільнокореневих слів (тавтології), зайвих слів (плеоназмів); чіткість у побудові ускладнених речень, оскільки нечіткість і заплутаність висловлювань свідчать про заплутаність думок.

Змістовність – це насиченість висловлювання об'єктивно цінною інформацією, яка відповідає темі спілкування.

Стислість – прагнення відтворити максимальну за обсягом інформацію мінімальною кількістю мовних засобів. Ця ознака формує уміння говорити по суті.

Ясність – доступність мовлення для розуміння тих, хто слухає. Ясності мовлення сприяють чітка дикція, логічне і фонетичне наголошування, правильне інтонування, розмірений та уповільнений темп, спокійний і ввічливий тон. Близько до ясності є доступність мови, яка поєднує ясність, простоту і дієвість.

Чистота – це бездоганність усіх елементів мовлення, уникнення недоречних, невластивих українській мові нелітературних елементів (в орфоепії – правильна літературно-нормативна вимова; у слововживанні – відсутність діалектизмів, вульгаризмів, канцеляризмів, плеоназмів, штампів, слів-паразитів). Також в інтонаційному аспекті – відповідність інтонації змістові та експресії висловлювання, відсутність брутальних, лайливих, лицемірних ноток.

Багатство (різноманітність) – це максимально можливе насичення висловлювання різними, неповторюваними засобами мови, які виражають зміст інформації. Багатство мовлення передбачає володіння широким лексичним арсеналом літературної мови. За даними дослідників освічена людина використовує у мовленні 6-9 тисяч слів, пересічний громадянин у кращому випадку – 2-3 тисячі. Існує так звана "базова англійська", яка складається з 850 слів. Вважається, що цього достатньо для звичайного життя. Для порівняння – у словнику О. С. Пушкіна було більше 12000 слів.

Доречність – такий добір, така організація засобів мови, які сприяють тому, щоб висловлювання відповідало меті й обставинам спілкування. Доречне мовлення відповідає темі повідомлення, його логічному та емоційному змістові, складу слухачів або читачів, інформативним, виховним, естетичним й іншим завданням. Розрізняють доречність стильову, контекстуальну, ситуативну, особистісно-психологічну.

Виразність – це такі особливості структури висловлювання, які підтримують увагу та інтерес у слухача або читача. Цій меті слугують засоби художньої виразності (порівняння, епітети, метафори); фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція); приказки, прислів'я, цитати, афоризми, крилаті слова і вирази; нелітературні форми національної мови (територіальні, соціальні діалекти, просторіччя); синтаксичні фігури (звертання, риторичне запитання, повтор). Виразність розвивається на основі тренінгів, власної творчості, спостережень за мовленням різних соціальних груп, аналітичного читання художньої літератури тощо. Завдяки їй здійснюється вплив на почуття аудиторії.

Естетичність – це оптимальність мовного оформлення висловлювання, його гармонія і цілісність, повнота реалізації стилістичних можливостей мови, її загальнолюдської сутності.

Дієвість – такий добір, така організація мовних засобів, які сприяють здійсненню очікуваного впливу на свідомість (і/або підсвідомість) слухача або читача, досягненню мети спілкування.

Усі перелічені комунікативні якості культури мовлення доповнюють одна одну та у більшості випадків залежать від ситуації спілкування, спрямованості, мотивації і можливостей співрозмовника, зони його найближчого розвитку, актуальності промови. На відміну від норм мовлення, які є сталими та не залежать від особистості і ситуації.