Характеристика мовленнєвого дихання
Наступним елементом техніки мовлення є мовленнєве дихання. В утворенні мовлення виділяють такі функціональні області:
Респірацію (організація дихання), фонацію (утворення голосу), артикуляцію (утворення звуків).
Респірація забезпечується апаратом дихання. Від дихання залежить краса, сила і легкість голосу, багатство динамічних відтінків, музикальність та мелодійність мовлення. Правильне дихання оберігає мовленнєвий голос від перевтоми, передчасного зношування та дозволяє надовго зберегти його якості.
Фізіологічне дихання – акт рефлекторний, який здійснюється підсвідомо, виконуючи головну фізіологічну функцію газообміну в організмі. Дихання, пов'язане з мовленням, – процес керований, довільний. Таке дихання називається мовленнєвим, фонаційним або звуковим і його можна тренувати.
Під час звичайного спокійного дихання людина вдихає і видихає рівномірно. Після кожного видиху настає пауза, бо кров людини ще містить кисень, а організм протягом певного часу не потребує чергового підживлення. Під час мовленнєвого дихання – видих довший, ніж вдих. Це організований видих, оскільки потік повітря, що видихається, повинен фокусуватися в одній точці. Важливим є розподіл видиху – уміння усвідомлено ділити весь об'єм повітря, що видихається, на рівномірні відрізки (порції). Ритм фонаційного дихання різко відрізняється від фізіологічного; вдих під час фонаційного дихання у 10-15 разів коротший за видих. Під час мовленнєвого дихання слід робити непомітний добір повітря у процесі мовлення. Необхідно вміти швидко, енергійно, а головне так, щоб не бачила аудиторія, добирати нову порцію повітря.
Відомі чотири типи дихання:
- • верхнє або ключичне – піднімаються й опускаються верхня частина грудної клітки і плечі (дихання поверхневе, активно працює тільки верхівка легенів;
- • грудне (змінюється поперечний об'єм грудної клітки; видих не досить енергійний через малорухомість діафрагми);
- • діафрагматичне (унаслідок скорочення діафрагми змінюється повздовжній об'єм грудної клітки, також проходить незначне скорочення міжреберних м'язів);
- • діафрагматично-реберне (скорочується як діафрагма, так і міжреберні дихальні м'язи, а також м'язи верхньої частини живота). На фазі видиху скорочуються м'язи передньої черевної стінки, живіт трохи витягується, купол діафрагми піднімається і виштовхує повітря з легенів. Під час вдиху м'язи розслабляються, діафрагма опускається і повітря втягується в нижні відділи легенів.
Кожний педагог повинен розвивати діафрагматично-реберне дихання, яке є енергетичною базою професійного мовлення.
Звуки мовлення утворюються завдяки видиху, тому вчителю необхідно тренувати якомога довший видих і вміння раціонально використовувати запас повітря під час мовлення. Для оволодіння фонаційним діафрагматично-реберним диханням необхідно натренувати всі м'язи, які беруть участь у дихальному процесі: діафрагму, нижні черевні і міжреберні м'язи.
