< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Якості професійного педагогічного голосу

Для професії вчителя характерні такі якості професійного педагогічного голосу, як:

  • • потенційно високий рівень гучності,
  • • широкий динамічний і висотний діапазон,
  • • різноманітність тембрів,
  • • благозвучність,
  • • адаптивність,
  • • сугестивність,
  • • леткість,
  • • шумостійкість,
  • • гнучкість,
  • • стійкість,
  • • витривалість.

Благозвучність голосу вчителя проявляється у чистоті звучання, відсутності неприємних призвуків (хрипоти, сипіння, гугнявості тощо). Вміння надати голосу благозвучності сприймається слухачами (на підсвідомому рівні) як ознака вихованості, інтелігентності, вимогливості до себе. До речі, благозвучність голосу пов'язана в основному з чіткою дикцією.

Стійкість голосу виражається у потенційній стабільності його висоти, гучності, тембру, незалежно від тривалості вимови звуків. У цьому випадку усуваються такі голосові дефекти, як дрижання, раптове зникнення звучання, некеровані переходи з грудного в головний регістр. На слух стійкість голосу сприймається як впевненість, спокійна наполегливість мовця, асоціація з його добрим фізичним станом. Стійкість голосу є результатом збереження загальної рівноваги напруження і розслаблення в м'язах голосового апарату, правильності його координації.

Наявність стійкості (в сукупності з витривалістю) дає підставу вважати такий голос сформованим (поставленим).

Здатність голосу бути чутним на великій відстані з мінімальними витратами сил мовця необхідно формувати таку властивість, як леткість. При цьому і в того, хто говорить, і в того, хто слухає, з'являється відчуття голосової легкості – голос ніби "летить". Незалежно від типу голосу, висоти, гучності звучання в леткому голосі завжди присутня деяка металевість, чується своєрідний приємний на слух "дзвіночок" або "уривчастий свисток". Леткий голос, який зазнає впливу різноманітних шумів (в тому числі і сторонніх голосів), ніби прорізає шумову перешкоду і у такий спосіб виявляє шумостійкість.

Педагогу також необхідно виховувати таку властивість, як шумостійкість голосу. Це проявляється у здатності протистояти зовнішнім звуковим перешкодам, до складу яких входять: шум дитячих голосів; звуки з вулиці або з коридору; звукове супроводження кінофільму або телепередачі – за необхідністю вести свій коментар або зробити розпорядження тощо. Шумостійким голос стає тоді, коли гучність голосу певною мірою перевищує гучність перешкоди, а його тембр контрастує із звучанням навколишніх звуків. У багатьох випадках шумостійкість з'являється завдяки леткості голосу. Наприклад, шум у класі складається з гудіння на даній частоті, і вчителю необхідно звернутись до класу, знайшовши за висотним і тембровим діапазоном тон вищий або нижчий за шум у класі. При цьому треба використовуючи гучність і леткість голосу без зайвої напруги голосових зв'язок.

Властивість голосу пристосуватись до відповідних акустичних умов залежно від величини і форми приміщення, де потрібно говорити, кількості і розміщення слухачів тощо, називається адаптивністю. Адаптивність можлива лише в тому випадку, якщо голосу притаманні різні градації гучності, велика різноманітність тембрів, широкий висотний (мелодійний) діапазон. Так, скажімо, у класі вчитель використовує більш камерне звучання голосу з м'якою атакою, помірною гучністю. І навпаки, у актовому залі необхідно збільшити гучність, леткість голосу в залежності від резонансу і величини залу, а також необхідно використати тверду атаку. Якщо вчитель користується мікрофоном, тоді зовсім інші за силою голосові властивості йому необхідні. Завдяки слуховому контролю вчитель регулює звучання свого голосу у різних акустичних приміщеннях, тобто змінює гучність свого голосу.

Гнучкість, рухливість (маневреність) голосу – це здатність голосу за вольовим рішенням мовця швидко і невимушено переключати і змішувати регістри, переходити з однієї висоти на іншу, з голосного звучання на тихе, з одного тембру на інший, від м'якої атаки до твердої або придихової. Гнучкість, рухливість голосу необхідна вчителю для того, щоб він міг висловити всю різноманітність емоційних нюансів, які з'являються у постійно мінливих ситуаціях мовленнєвого спілкування. При читанні художніх творів для визначення різних характерів, ситуацій, свого ставлення необхідна рухливість, гнучкість голосу залежно від того, як цього вимагає конкретний текст.

Учитель захоплює учнів і впливає на їх емоції незалежно від змісту вимовлених слів. Така здатність голосу називається сугестивністю (від лат, "suggestion – навчаю, навіюю).

А. О. Князьков, фахівець з техніки мовлення, пише: "Сутність сугестивності голосу полягає у тому, що мовець за допомогою деяких нюансів тембру апелює до слухача, опановуючи його увагою, викликає в ньому співпереживання і стимулює поведінкові реакції, минаючи аналітичну сферу свідомості, послаблюючи критичне ставлення до мовця і до змісту мовлення".

Розрізняють три рівні сугестивності голосу:

  • • Голос привертає до себе увагу, виділяється з безлічі інших голосів. Слухач мимоволі звертає на нього увагу, і зміст мовлення краще проникає в його свідомість.
  • • Другий рівень сугестивності голосу проявляється в його більшій емоційній силі. Мовець за допомогою голосу викликає певні переживання, налаштовує емоції слухачів на хвилю своїх переживань. Голос такого рівня сугестивності спрямовує також і розумову діяльність слухачів.
  • • Голос третього рівня сугестивності викликає поведінкову реакцію слухачів: спонукає їх до скоєння певної дії або, навпаки, змушує його припинити діяти.

Надзвичайно важливим постає питання, як зробити свій голос сугестивним. Скористаємося рекомендаціями фахівців. По- перше, впевнити в чомусь іншому може тільки той, хто вірить сам. Щира віра мовця народжує емоції, які відображаються в голосі і передаються слухачам. По-друге, сугестивність голосу створюється певною роботою мовленнєвого апарату, наприклад: поставлене мовленнєве дихання з активним видихом, яскраве тембральне забарвлення. Аналізуючи свій діапазон голосу, слід визначити ті засоби, якими ви здатні навіювати, і закріпити їх шляхом тренувань.

Витривалість (невтомність) – одна із властивостей професійного педагогічного голосу, яка характеризує його з позиції високої працездатності голосового апарату. Вона дозволяє витримувати тривале мовленнєве навантаження без шкідливих фізіологічних наслідків, зберігаючи тембральні, динамічні і висотні параметри. Витривалість голосу обумовлена такими факторами, як природні особливості організму, вік, акустичні умови та ін. Разом з тим витривалість голосу підвищується завдяки сформованості голосу. Сформованим голосом можна вважати тільки такий голос, якому притаманна витривалість.

Отже, перелічені вище характерологічні ознаки педагогічного голосу дозволяють вчителю найбільш повно реалізувати педагогічне мовлення у його звуковому прояві.

Постановка (виховання) мовленнєвого голосу передбачає зміцнення мовленнєво-голосового апарату і розвиток виразності голосу. Відомо небагато праць, присвячених методиці та практиці постановки мовленнєвого голосу (І. П.Козлянінова, З.В. Савкова, Е. М. Чарелі та ін.) Написання подібних посібників необхідно і в той же час представляє велику трудність, оскільки вокальна педагогіка користується нотними знаками при записі тренувальних вправ, а мовленнєвий голос неможливо укласти в рамки темперованого ладу.

Формування педагогічного голосу – це правильна координація найбільш раціональної взаємодії органів і систем мовленнєвого апарату для професійного використання. Завдяки сформованості голосу мовленнєвий апарат набуває здатності витримувати значне голосове навантаження і віддавати максимум голосової енергії при мінімальній витраті сил.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >