< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Висловлення сумніву

Так? Хіба? Невже? Та невже? Правда?

Ти (ви) справді так вважаєш (єте)? Цю інформацію ти (Ви) отримав (ли) з надійного джерела?

І яв це маю повірити? Вельми сумніваюся, що ...; Вам краще видно, але ...; Воно ніби переконливо, проте ...; Мені хотілося б вірити, однак ...; Мені важко сказати, чи ....

Висловлення власного погляду

На мій погляд; На мою думку; На моє переконання; Я переконаний, що...; Я думаю, що...; Мені здається, що...; Наскільки я розумію...; Я хочу (хотів би) підкреслити, що ...; Що стосується мене, то ...; Мушу зауважити, що...; Я думаю (вважаю) так:...;

На завершення (розмови, дискусії) вважаю за доцільне (потрібне) ще раз сказати ...; Така моя думка.

Комплімент

У тебе (Вас) такий чудовий вигляд! Ти (Ви) так чудово виглядаєш (єте)! Ти (Ви) така красуня! У тебе (Вас) такі красиві очі!

Ти (Ви) така чарівна!

Ти (Ви) маєш (єте) тонке почуття гумору (витончений смак, прекрасні манери);

З тобою (Вами) так приємно спілкуватися;

Тобі (Вам) винятково пасує цей капелюшок (костюм, пальто).

Твої (Ваші) діти прекрасно виховані!

Ти (Ви) не перевершена господиня!

За правилами етикетної поведінки комплімент потребує словесної відповіді адресата: Дякую!

О, дякую за комплімент! Ви так люб'язні! Ви мені лестите! На жаль, це лише комплімент.

Прощання

До побачення!

Будь (те) здоров (і)!

Бувай (те) здоров (і)!

Бувай (те)!

До зустрічі!

Дозвольте попрощатися!

Добраніч (На добраніч)!

До завтра!

На все добре!

Усього (тобі, Вам) найкращого!

Хай (тобі, Вам) щастить!

Прощавайте!

Прощальним фразам можуть передувати такі фрази:

Уже пізно;

Мені пора;

Будемо прощатися;

Шкода (жаль), але я мушу йти;

Ми прекрасно провели час;

Дякую (тобі, Вам) за зустріч!

Вдячний за все!

Даруй (те), що так довго тебе (Вас) затримав.

Не буду більше зловживати твоїм (Вашим) часом (терпінням), твоєю (Вашою) гостинністю);

Не можу тебе, (Вас) довше затримувати.

Отже, типові етикетні ситуації мають багатий арсенал словесних формул, семантико-стилістичні властивості яких дають можливість мовцеві зробити правильний вибір, врахувавши структуру комунікативної ситуації, взаємини із співрозмовником, його вік, стать, соціальне становище.

Педагогічна риторика пропонує такі правила мовленнєвого етикету для вчителя:

  • • Не можна звертатися до вихованців за прізвиськом, навіть якщо воно не несе негативного відтінку.
  • • Краще звертатися до дитини за іменем, але у випадку, коли є декілька дітей з однаковим іменем, слід називати їх по формулі: "ім'я + прізвище".
  • • Звертайтеся на Ви до старшокласників та учнів, студентів більш старшого віку.
  • • Не можна називати присутнього у третій особі займенника: "Ось він іде до дошки", "Настя. Зараз вона прочитає речення". Це безграмотно і не етично, ані граматично, ані психологічно.
  • • Не слід зловживати надто ввічливими звертаннями: "Оленочко, будь ласка, якщо тобі не важко, дай відповідь на запитання.." Використання такого звороту діти можуть сприймати як приховану іронію або як особливе ставлення до цієї дитини.
  • • При звертанні до дітей не використовуйте інфінітивів дієслів "Відкрити зошити", "Дивитись на дошку!"
  • • Не вживайте граматично неправильних скорочених зворотів: "Увагана малюнок!", "Перший малюнокрозповідь. Діма!" Це видає поспішність, гордовитість, апломб, за яким педагог виявляє своє невміння спілкуватись та демонструє неповагу до дітей.
  • • Не вживайте дієслів у минулому часі: "Сіли!", "Вийшли з-за столів", "Подивився на дошку!".
  • • Слід уникати пригнічене: "А зараз до дошки вийде.... і пауза". Ви спілкуєтеся не з журналом, де шукаєте прізвище, а з самими учнями, тому слід встановлювати оптичний контакт.
  • • Вчителів часто не слухають через негативні звернення до дітей. Краще сказати: "Чекаю на вашу увагу!", ніж "Досить розмовляти!"; "Продовжуйте свою цікаву бесіду!", ніж " Замовкніть!"; "Он які дятли прилетіли до нас на заняття!", ніж "Годі стукати!". Солодкий тільки заборонений плід!
  • Наказ або прохання: сутність наказу передається вчителем ввічливо, але категорично, без ознак сумніву щодо його виконання: "Будь ласка, вийди до дошки!", "Підійди до столу!", "Прочитай!", "Розкажи!" – дія передбачається одна. Доречно використовувати такі формулювання, які будуть об'єднувати учасників уроку: "Подумаєморазом", "Уявімо собі ситуацію".
  • При дітях недоречні розмови про особистість виховання. Оцінюється сказане, а не той, хто сказав; зроблене, а не той, хто зробив.
  • Не можна загрожувати дітям, лякати їх кимось або чимось (директором, циганами, переведенням до молодшої групи тощо). Також не слід перед дітьми виправдовуватися: той, хто загрожує буде битий від свого удару, а виправдовуючись, ніхто не міг ще виправдатися. Як погроза, так і невпевненість виявляють слабку, полохливу людину. Це аж ніяк не личить педагогові.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >