Тіамфенікол

Тіамфенікол вивчений меншою мірою, порівнянний з хлорамфеніколом за антимікробною активністю і механізмом дії, відрізняється особливостями біотрансформації в організмі, краще переноситься. Тіамфенікол у вигляді тіамфеніколу гліцинат ацетилцистеїну входить до складу муколітичного препарату з антимікробною активністю – флуїмуцилу, який ми і розглянемо.

Антимікробна активність та механізм дії тіамфеніколу гліцинат ацетилцистеїну. Тіамфенікол володіє широким спектром антибактеріальної дії, ефективний відносно бактерій, які найчастіше викликають інфекції дихальних шляхів: грампозитивних (S. pneumoniae, С. diphtheriae, Staphylococcus spp., S.pyogenes, S.faecalis, Listeria spp., Clostridium spp.) і грамнегативних (H.influenzae, Neisseria, Salmonella, E. coli, Shigella spp., B. pertussis, Y. pestis, Brucella spp., Bacteroides spp.). Механізм дії тіамфеніколу бактерицидний (пригнічує синтез пептогліканів клітинної стінки). Ацетилцистеїн, розриваючи дисульфідні зв'язки мукопротеїдів, швидко й ефективно розріджує мокротиння, гній, знижує їх в'язкість і сприяє відходженню. Ацетилцистеїн полегшує проникнення антибіотика тіамфеніколу в тканини легенів, пригнічує адгезію бактерій на епітелії дихальних шляхів.

Препарат вводять внутрішньом'язово, у вигляді інгаляцій, аплікаційно, у розчині для промивання порожнин.

Місце в антимікробній терапії. Застосовують у практиці лікарів-оториноларингологів, хірургів, пульмонологів, терапевтів, педіатрів при гнійному отиті, синуситі, ларинготрахеїтах, пневмоніях, бронхітах, еміфіземі легенів, кашлюку, бронхоектазах, абсцесах легені, муковісцидозі.

Протипоказання:

► гіперчутливість;

► анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія;

► печінкова і ниркова недостатність.