< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Акрихін.

Механізм дії. Порушує редуплікацію нуклеїнових кислот.

Фармакокінетика. Препарат призначають всередину після їди. Він добре всмоктується в ШКТ; Сmax через 2-3 години і утримується на високому рівні протягом кількох годин.

Препарат тривало затримується в організмі, виводиться головним чином нирками, частково виділяється з жовчю, при цьому може повторно всмоктуватися у дванадцятипалій кишці (ентерогепатична рециркуляція).

Побічні ефекти. Прийом акрихіну супроводжується забарвленням шкіри і слизових оболонок у жовтий колір. Крім того, можуть спостерігатися такі прояви: "акрихінове сп'яніння" – рухове і мовне.

Із препаратів п'ятивалентної сурми при лейшманіозі застосовують також натрію стибоглюконат. Вводять його внутрішньом'язово і внутрішньовенно. З негативних ефектів можуть виникати блювота, порушення апетиту, брадикардія, гіпотензія, загруднинні болі.

Слід враховувати розвиток стійкості лейшманій до препаратів сурми.

Обидва препарати сурми ефективні і при шкірному лейшманіозі.

Місцеве лікування при шкірному лейшманіозі полягає в просоченні інфільтратів розчином акрихіну.

Для резорбтивної дії використовують антибіотик групи аміноглікозидів – мономіцин, що має високу протилейшманіозну активність. Разом з ефективністю при шкірному лейшманіозі він характеризується досить широким спектром антибактеріальної дії. Негативно впливає на нирки, іноді викликає неврит слухового нерва. Менш токсичний, ніж неоміцин. При цій формі лейшманіозу застосовують також метронідазол.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >