Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

Існують специфічні артрити: туберкульозний, бруцельозний, гонококовий, менінгококовий, сальмонельозний і артрит при лайм-бореліозі. При цих артритах проводиться етіотропна терапія, спрямована проти певного мікроорганізму.

При неспецифічних артритах (зазвичай на фоні сепсису) і остеомієлітах найчастішим збудником у дорослих є золотистий стафілокок (5. aureus), у дітей – гемофільна паличка (Haemophilus influenzae). Рідше зустрічаються інші стафілококи, стрептококи, ентерококи.

Виходячи з цього, у дорослих за відсутності даних бактеріологічного дослідження, як правило, призначаються протистафілококові антибіотики. Кращими вважаються пеніцилінова група (оксацилін, ампіцилін), цефалоспорини 1-М покоління, лінкозаміди, ванкоміцин, лінезолід, рифампицин. У дітей до 5 років як стартовий антибіотик слід переважно призначати амоксицилін або цефуроксим. Спочатку антибіотики бажано вводити внутрішньовенно, а потім перейти на внутрішньом'язове введення і пероральний прийом. Середня тривалість антибактеріальної терапії – близько б тижнів.

Останнім часом у лікуванні артритів і остеомієлітів з успіхом застосовують фторхінолони (ципрофлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин). Якщо є підозра на грамнегативну інфекцію, то препаратами вибору є також цефалоспорини III-IV покоління (цефтріаксон, цефотаксим, цефтазидим, цефоперазон, цефепім) або їх комбінації з аміноглікозидами ІІ-ІІІ покоління.

У нетяжких випадках остеогенного остеомієліту можуть використовуватись захищені амінопеніциліни. При важкому перебігу використовують протимікробні засоби резерву в монотерапії або в комбінаціях -іміпенем/ циластатин або меропенем, інгібіторозахищені пеніциліни, цефепім + метронідазол, цефоперазон/сульбактам, азтреонам + ванкоміцин + метронідазол, рифампіцин+фторхінолони).