< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дитразин

Відноситься до препаратів, ідо згубно діють на мікрофілярії. Застосовують всередину при ряді філяріатозів різної локалізації.

Механізм дії. Дорослі самки під впливом препарату втрачають здатність давати потомство або гинуть. Вважається, що засіб знижує здатність філярій протистояти фагоцитозу. Достатній терапевтичний ефект забезпечується тільки на ранніх стадіях захворювання.

Фармакокінетика. Він добре всмоктується з ШКТ. Cmal( накопичується через 3 години. Виділяється нирками у вигляді метаболітів і частково в не- зміненому вигляді протягом перших 2 діб.

Побічні ефекти. Головний біль, слабкість, нудота, блювота досить часті, але швидко проходять. Рідше – набряки, біль в суглобах. Можливо, частина з них пов'язана з руйнуванням філярій і дією продуктів їх розпаду.

Препарат івермектин також ефективний при даній патології. Він є напівсинтетичною макроциклічною лактоновою сполукою. Продукується актиноміцетами Streptomyces avermitilis. Викликає у круглих гельмінтів млявий параліч, пригнічуючи дію медіатора ГАМК. Пригнічує життєдіяльність філярій і стронгілоїдів. Найбільш ефективний при терапії онхоцеркозу, особливо при ураженні очей. ПЕ (лихоманка, сонливість, слабкість, запаморочення, головний біль, гіпотензія, бронхоспастичні й інші прояви) пов'язані як з несприятливою дією самого препарату, так і з масовою загибеллю мікрофілярм.

Відносно збудника трихінозу, що уражує м'язи і кишечник, деякий ефект дають похідні бензімідазолу (мебендазол).

Позакииікові трематодози викликають багато гельмінтів. Найчастіше зустрічаються шистосомози (більгарціози), при яких уражуються кровоносні судини і порушуються функції і структури різних органів: печінки, селезінки, кишечника, сечостатевого тракту й ін. Основним засобом лікування шистосомозів є празиквантел. Він ефективний і при ряді інших поза- кишкових трематодозів (див. табл. 5.2).

При шистосомозах застосовують також препарат сурми антимонілу натрію тартрат (винносурм'янонатрієва сіль). Вводять його внутрішньовенно (повільно). Препарат токсичний і часто викликає ПЕ. Найбільш серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, стійка блювота, артрити, анафілактична реакція. Антимоніла натрію тартрат протипоказаний при захворюваннях печінки, серцевій недостатності, вагітності. При отруєнні препаратом як його антидот використовують унітіол.

Крім того, при лікуванні шистосомозів застосовують ніридазол, що вводиться всередину. Ефективним препаратом є хлоксил.

Хлоксил

Його призначають всередину (після їди) при трематодозі, фасціольозі, опісторхозі і клонорхозі, що викликаються різними видами двоусток.

Механізм дії. Викликає деструкцію нуклеопротеїдів у клітинах кишкового епітелію і паренхіми трематод печінки, пригнічує вуглеводний обмін. Препарат діє на м'язи гельмінтів (знерухомлює нематод).

Особливості застосування. За 1 -2 дні до лікування і в період застосування хлоксилу (2 дні) обмежують прийом жирів і виключають алкогольні напої.

Протипоказання. Захворювання печінки, серцева недостатність, вагітність.

Побічна дія. Переноситься хлоксил, як правило, добре. Можуть виникати запаморочення, відчуття легкого сп'яніння, сонливість, болі в ділянці печінки (останнє усувається застосуванням спазмолітичних і жовчогінних засобів). Алергійні реакції, мабуть, пов'язані з дією продуктів розпаду гельмінтів.

При лікуванні фасціольозу найбільшою ефективністю володіють бітіонол і еметину гідрохлорид (вводять підшкірно).

При парагонімозі препаратом вибору є бітіонол (приймають всередину). Із ПЕ іноді спостерігається діарея.

Відносно фармакотерапії цестодозів, що мають позакишкову локалізацію, ситуація змінилася, оскільки з'явилися перші ефективні препарати. Так, при ехінококозі позитивний результат дає застосування вказаних вище імідазольних похідних альбендазолу і мебендазолу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >