Празиквантел

За хімічною будовою може бути віднесений до похідних піразиноізохіноліну. Має широкий спектр антигельмінтної дії. Він високоефективний при кишкових цестодозах, а також при позакишкових трематодозах і цистицеркозі (табл 5.1). Статевозрілі особини чутливіші до препарату.

Механізм дії. Порушує обмін кальцію у гельмінтів, що приводить до порушення функції м'язів і паралічу. Крім того, пізніше виникають деструктивні зміни в клітинах гельмінтів, що дає можливість мікрофагам проникати в гельмінти, і через декілька днів настає лізис останніх.

Фармакокінетика. Добре і швидко всмоктується при ентеральному введенні. Проникає в тканини, зокрема в ЦНС. Майже повністю метаболі- зується в печінці. Метаболіти виділяються в основному нирками.

Особливості застосування. Небажано призначати в перший триместр вагітності та під час годування грудьми.

Побічна дія. Переноситься препарат добре. ПЕ виражені в невеликому ступені (диспепсичні явища, кропив'янка, головний біль, запаморочення тощо).

Фенасал

Фенасал пригнічує окислювальне фосфорилювання у цестод і паралізує їх. Крім того, він знижує стійкість стрічкових гельмінтів до протеолітичних ферментів травного тракту, які руйнують цестоди.

Із ШКТ всмоктується лише незначна частина введеного препарату. Призначають фенасал всього 1 раз натщесерце (окрім гіменолепідозу, в цьому випадку проводять тривале лікування, що складається з трьох 7-денних циклів, з перервою в 7 днів).

Препарат не рекомендується застосовувати при теніозі, збудником якого є озброєний (свинячий) ціп'як, оскільки при цьому може виникнути цистицеркоз. При переваренні члеників свинячого ціп'яка з них виходять зародки (онкосфери). Вони проникають через стінку кишечника і з потоком крові розносяться по різних тканинах і органах, де з них розвиваються цистицерки. Останні є однією з личинкових стадій свинячого ціп'яка.

Переноситься фенасал добре. Серйозних ПЕ не викликає. Іноді відзначаються диспепсичні явища.

При лікуванні цестодозів як резервний препарат іноді використовують аміноакрихін. Він менш токсичний, ніж близький за хімічною будовою акрихін. Щодо ефективності поступається фенасалу. Має подразнюючий ефект. У частини пацієнтів викликає нудоту, блювоту. При теніозі може провокувати розвиток цистицеркозу, тому при зараженні озброєним ціп'яком аміноакрихін не рекомендується.

В окремих випадках цистицеркозу може бути ефективний мебендазол.

При лікуванні кишкових цестодозів нерідко використовують комбінації вказаних засобів.